Поделиться Поделиться

Роль гормонів у неспецифічній адаптації організму

Адаптація – це ряд фізіологічних реакцій, спрямованих на пристосування організму для збереження його гомеостазу, що сформувалися в процесі еволюції. Адаптація підвищує стійкість організму до різних факторів зовнішнього середовища. Основними компонентами механізмів адаптації є мобілізація енергетичних ресурсів, пластичного резерву та усіх захисних можливостей організму.

Адаптація ділиться на специфічну і неспецифічну. Специфічна – це адаптивні механізми, що дозволяють людині (тварині) переносити певний розмах відхилень постійних параметрів (наприклад, pH крові, серцевий ритм, артеріальний тиск) без порушення нормальних функцій організму. Відхилення від оптимуму можуть бути як у бік недостачі, так і надлишку. Суттєві зміни в той чи інший бік призводять до порушення життєдіяльності організму.

Під терміном неспецифічна адаптація розуміють стрес.

Стрес – це стан організму, що виникає при дії будь-яких надзвичайних подразників і призводить до напруження неспецифічних адаптаційних механізмів.

Термін "стрес" був введений Г. Сельє в 1936 році. Ним же запропоновано поняття "адаптаційний синдром", що виникає в організмі у відповідь на надзвичайні несприятливі чинники й має три стадії розвитку: 1) тривоги, 2) резистентності, 3) виснаження.

Для стадії тривоги, чи "крику про допомогу", характерною є мобілізація ресурсів організму; для стадії резистентності – відновлення порушеної рівноваги й перехід організму до стійкого стану реагування на діючі подразники; стадія виснаження виникає в через те випадку, коли організм не повністю долає дію подразника, котрий набуває характеру патогенного чинника.

Таким чином, стресовий стан організму може завершуватись подоланням дії надзвичайних чинників і збереженням здоров'я – нормального фізіологічного стану організму, що Г. Сельє назвав "еустрес", чи переходити до стану "дистресу", коли стресові чинники стають патогенними для організму, що може призвести до його загибелі.

Неспецифічна адаптація організму виникає за участю симпатоадреналової системи – гормонів мозкової речовини надниркових залоз (катехоламінів) та гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи: гормонів гіпоталамуса – кортиколіберину, аденогіпофіза – АКТГ, гормонів кори надниркових залоз – глюкокортикоїдів та мінералокортикоїдів. Можуть брати участь також СТГ, вазопресин і тиреоїдні гормони.

Роль симпатоадреналової системи у неспецифічній адаптації

Активація симпатично? нервової системи й виділення мозковою речовиною надниркових залоз катехоламінів, насамперед адреналіну, є одним із важливих пускових механізмів розвитку неспецифічної адаптації на дію стресових чинників.

Активність симпатоадреналової системи здійснюється завдяки дії будь-яких стресових чинників, що швидко викликають пристосувальну реакцію організму. Інформація надходить до кори головного мозку, лімбічної системи та гіпоталамуса, звідки вона передається до ретикулярної формації стовбура мозку та первинних центрів симпатичної нервової системи, які розташовані у сегментах грудного та поперекового відділів.

Небезпека для організму, активні агресивні стани, біль, крововтрата призводять до збільшення концентрації катехоламінів у крові. При емоційних стимулах підвищення концентрації катехоламінів у крові свідчить про наявність стрес-реакції організму.

← Предыдущая страница | Следующая страница →