Поделиться Поделиться

Інтегративні механізми мозку

Нервова система, що регулює функції всіх органів і систем організму й управляє поведінкою людини, влаштована настільки складно, що для її функціонування мають існувати свої механізми регуляції. Дозволяється виділити дві головні нейронні системи, що регулюють (інтегрують) функцію самого мозку, а також окремих його утворень: ретикулярну (сітчасту) формацію, аміноспецифічні нейрони стовбура. До інтегративних механізмів мозку дозволяється зарахувати й лімбічну систему, яка відповідає за емоції, до неї відносять філогенетичні старі відділи мозку (див. мал. 168) (її функції докладно розглянуто в розд. 5).

Ретикулярна формація (РОЦІ).

У структурах стовбура мозку виділяють мережу нейронів, які можуть утворювати ядерні скупчення, що виконують життєво важливі функції - ретикулярну (сітчасту) формацію (від лат. reticulum - сітка). Функціонально до них також належить низка ядерних утворень таламуса - таламічний відділ ретикулярної формації (мал. 41).

Ядра ретикулярної формації стовбура мозку беруть участь у забезпеченні багатьох функцій ЦНС, починаючи від відносно простих (регуляції рухів, серцево-судинної і дихальної систем організму) і закінчуючи надзвичайно складними (розумової діяльності).

Ретикулярна формація виконує інтегрувальні функції унаслідок неспецифічних впливів. Подразнення її структур не супроводжується виникненням якихось певних відчуттів. Сама формація через колатералі отримує сигналізацію (збудження) як від спадних і висхідних шляхів, так і найважливіших органів чуття, рецепторний апарат яких розміщений у ділянці голови: зору, слуху, нюху. Більшість її нейронів можуть активувати різні аференти.

Водночас активність ретикулярної формації впливає на функціональний стан багатьох інших відділів ЦНС. Розрізняють спадний і висхідний вплив.

Спадний вплив ретикулярної формації полягає у впливі її на функцію утворень спинного мозку. Дані впливи реалізуються через різні збудливі й гальмівні інтер

Мал. 41. Схема висхідної активу вальної сітчастої системи в мозку мавпи:

1 - ретикулярна (сітчаста) формація; 2 - мозочок; З - кора

нейрони, а також внаслідок безпосередніх контактів спадних аксонів з мотонейронами, прегангліонарними вегетативними нейронами й гальмівними клітинами Реншо. Унаслідок цього формування рефлекторних відповідей може активуватися (полегшувальний вплив ретикулярної формації) чи загальмуватися (гальмівний вплив).

Висхідний вплив полягає у впливі верхніх відділів ретикулярної формації стовбура великого мозку і таламуса на інші утворення ЦНС, аж до кори півкуль великого мозку. Дані впливи підтримують певний рівень активності нейронів кори, сприяють формуванню загальної активності, уваги, стану неспання. Зниження тонізувального впливу ретикулярної формації на кору приводить не лише до зниження функціонального стану кори, а й до спання.

Висхідні впливи ретикулярної формації стовбура мозку і таламуса трохи відрізняються. Так, коли ретикулярна формація стовбура мозку справляє постійний, ніби розлитий, дифузний активу вальний вплив на всі відділи кори, то ретикулярна формація таламуса сприяє додатковій активації тих її відділів, що в даний момент безпосередньо обробляють інформацію, що надійшла. Активація самої ретикулярної формації відбувається значною мірою за рахунок колатералей усіх шляхів, що проходять через відповідні відділи мозку. Через те люди з ураженням основних органів чуття внаслідок різкого обмеження потоку аферентної інформації, як правило, перебувають у своєрідному "сонному" стані.

Аміноспецифічні системи мозку.

Нейрони, медіаторами яких є моноаміни (серотонін, НА й дофамін), також беруть участь в об'єднанні різних структур мозку в єдине функціональне утворення, тобто в регуляції функцій мозку. їхнє значення найбільш наочно виявляється при зміні фаз неспання-сон, організації складних поведінкових реакцій організму. Тіла цих нейронів розміщуються переважно в структурах стовбура мозку, а відростки протягуються майже до всіх відділів ЦНС, від спинного мозку й до кори півкуль великого мозку (мал. 42).

Тіла серотонінергічних нейронів розташовуються в середній лінії стовбура мозку, від довгастого мозку аж до нижніх відділів середнього мозку. Відростки цих нейронів надходять практично до всіх відділів проміжного, переднього мозку, виявлено їх також у мозочку й спинному мозку. Завдяки своїм значним зв'язкам з різними структурами мозку серотонінергічна система бере участь у формуванні пам'яті, регуляції сну і неспання, руховій активності, сексуальній поведінці, вираженості агресивного стану, терморегуляції, больовій рецепції.

Тіла норадренергічних нейронів розміщені окремими групами в довгастому мозку й мосту, особливо багато їх у блакитній плямі. Бла

Мал. 42. Моноамінергічні структури мозку: Д- дофамінергічні; Н- норадреналінергічні; С - серотонінергічні нейрони (1 - кора півкуль великого мозку; 2 - лімбічні структури; 3 - новий стріатум; 4 - давній стріатум; 5 - таламус; б - гіпоталамус; 7-присередній пучок переднього мозку; 8 - середній мозок; 9 - міст; 10-довгастий мозок; 11 - спинний мозок)

китна пляма пов'язана майже з усіма ділянками мозку: з різними структурами середнього мозку, таламуса й таких відділів переднього, як мигдалики, гіпокамп (морський коник), поясна звивина й нова кора. Збудження норадренергічних структур супроводжується гальмуванням активності різних нейронів, у через те числі й серотонінергічних, пригніченням чи, навпаки, полегшенням передачі аферентної інформації на різних рівнях ЦНС. За винятком того, дані структури беруть участь у регуляції стану "сон-неспання", що, ймовірно, зумовлено впливом ретикулярної формації, діють на швидкість навчання, пам'ять.

Тіла дофамінергічної системи лежать у вентральних відділах середнього мозку, особливо багато їх у чорній речовині (субстанції). Відростки їх надходять як до базальних рухових ядер (стріопалідарної системи), так і до лімбічної системи, гіпоталамуса, лобової частки кори півкуль великого мозку. Завдяки цьому дофамінергічна система бере участь у регуляції рухів, формуванні відчуття болю, позитивних і негативних емоцій.

Останнім часом набуло поширення вивчення участі моноамінергічних систем мозку у виникненні психічних захворювань людини. Можливо, такі захворювання, як шизофренія, циклотимія ґрунтуються на порушенні активності моноамінергічних систем. Чимало препаратів, що дають позитивний лікувальний ефект при цих захворюваннях, впливають на обмін катехоламінів у відповідних центрах мозку.

← Предыдущая страница | Следующая страница →