Поделиться Поделиться

Ізраїль

Керівними органами системи охорони здоров'я Ізраїлю є Міністерство охорони здоров'я й Фонд страхування на випадок хвороби для працюючих (КХК), що перебуває у підпорядкуванні потужної Федерації праці (Хистадрут).

Міністерство охорони здоров'я Ізраїлю:

o відповідає за розробку національної політики в галузі охорони здоров'я;

o здійснює керівництво службами охорони здоров'я країни;

o фінансує деякі служби довгострокового догляду в стаціонарі. Міністерству підпорядкована майже половина лікарняних ліжок для пацієнтів з

гострими захворюваннями. Воно також відіграє важливу роль в управлінні іншими організаціями в системі охорони здоров'я.

Фонд страхування на випадок хвороби для працюючих (КХК) є головним постачальником і страхувальником основних медичних послуг. Приблизно 70 % населення Ізраїлю застраховані й одержують медичну допомогу в рамках КХК. Фонду підпорядковано приблизно 1/3 лікарняних ліжок для пацієнтів з гострими захворюваннями. Для вступу в КХК необхідно вступити в Хистадрут і заплатити загальний внесок, що розподіляється поміж фондом страхування на випадок хвороби (72 %) і Хистадрут (28 %). Кожна особа, що вступає в Хистадрут, автоматично стає членом фонду страхування на випадок хвороби КХК. Особлива роль КХК у системі охорони здоров'я Ізраїлю пояснюється масштабами його діяльності й орієнтацією на соціальне забезпечення: даний фонд взяв на себе зобов'язання надавати медичну допомогу всім, хто її потребує, а не тільки тим членам, які можуть внести відповідний внесок.

Інші фонди страхування на випадок хвороби забезпечують страхування іншим 25 % населення, проте 4-5 % населення не застраховані.

Головний набір медичних послуг фондів страхування на випадок хвороби забезпечує широке охоплення страхуванням у сфері первинної медичної допомоги, послугами медичних працівників, госпіталізації й забезпечення ліками. Всі послуги, які не були спеціально виключені, входять у перелік основних послуг, охоплюваних страхуванням.

Стоматологічна допомога, довгостроковий догляд у стаціонарі й профілактичних службах звичайно виключалися з переліку медичних послуг, що входять до страхування.

При фінансуванні медичної допомоги для своїх членів фонди страхування на випадок хвороби використовують підхід, орієнтований на соціальне страхування: населення оплачує страхові внески залежно від доходу, роботодавці також роблять страхові внески залежно від доходу на ім'я своїх службовців. Чинне законодавство передбачає, що тільки 4 існуючі фонди страхування на випадок хвороби мають право одержувати внески від роботодавців залежно від доходу. Це обмеження знизило зацікавленість комерційних страховиків відносно охоплення страхуванням ряду послуг, аналогічних тим, які забезпечують фонди страхування на випадок хвороби.

Майже половина всіх видатків на медичну допомогу фінансується безпосередньо споживачами: 31 % становлять особисті платежі споживачів і 18 % надходять за рахунок виплат страхових внесків у фонди страхування через хворобу. Внески роботодавців, які надходять у Національний інститут страхування й потім перерозподіляються поміж фондами страхування через хворобу, становлять 30 %. Величина відрахувань визначається спеціальним Стандартом, що мінімально враховує рівень доходів членів фонду.

За винятком охоплення страхуванням основних медичних послуг, кожний з чотирьох фондів страхування через хворобу забезпечує також обов'язкове додаткове медичне страхування.

Комерційне медичне страхування на окремі види послуг забезпечується приватними страховими компаніями. Обидва типи страхових полісів призначені для надання медичних послуг, що не входять до набору послуг у рамках фонду страхування на випадок хвороби. У рамках обов'язкового додаткового медичного страхування, що забезпечується фондами страхування на випадок хвороби, покриваються видатки за такі види медичних послуг, які можуть бути отримані тільки за кордоном. Наприклад, пересадка серця, легенів, нирок, унікальні хірургічні операції з порятунку життя, спеціалізовані процедури, тобто послуги, які виключаються із загального переліку.

Для своєчасного надання допомоги пакети обов'язкового додаткового страхування також сплачують медичні послуги, що надаються в приватних медичних установах, і в деяких випадках дозволяють населенню вибирати лікаря.

Більшість фондів страхування на випадок хвороби містять окремий фонд для фінансування медичних послуг, що сплачується за рахунок додаткового страхування, що часто використовується комерційними страховиками. Більшість полісів комерційного медичного страхування оплачують медичну допомогу, пов'язану з якимсь певним захворюванням, і відшкодовують видатки, пов'язані з хірургічним втручанням за своїм вибором, одержанням допомоги в приватній лікарні, стоматологічною допомогою чи довгостроковим доглядом (сестринський та індивідуальний догляд).

Реформи охорони здоров'я, які проводяться в Ізраїлі, спрямовані на:

o надання медичної допомоги споживачам медичних послуг при запобіганні подальшого зростання кількості незастрахованих осіб;

o забезпечення гарантії прав громадян на одержання основних медичних послуг;

o послаблення зв'язку поміж можливістю заплатити за медичну допомогу й видами допомоги, якому фактично одержує населення;

o забезпечення незалежності споживачів медичних послуг;

o підвищення відповідальності постачальників медичних послуг;

o зміцнення позицій окремих груп споживачів;

o встановлення контролю за видатками за допомогою надання уряду відповідних повноважень.

Прийняття закону про індивідуальне фінансування надання медичної допомоги сприяло наступному:

o фонди страхування забезпечили повним охопленням медичним страхуванням через хворобу;

o покупці медичних послуг отримали право вибирати лікувально-профілактичний заклад та фонд страхування.

В основі реформ фінансування охорони здоров'я Ізраїлю лежить принцип, згідно до якого за допомогою централізації фінансової системи й децентралізації в наданні медичних послуг буде створена більш ефективна, загальнодоступна й справедлива система охорони здоров'я. Закон гарантує права громадян на страхування для одержання основних медичних послуг, і, оскільки права споживачів на медичну допомогу будуть кодифіковані, позиція окремих споживачів буде зміцнена, і окремі особи будуть мати юридичну основу для захисту "прав на здоров'я". Передбачається, що загальна сума коштів, які надходять у систему охорони здоров'я, повинна збільшитися, оскільки буде усунута фінансова залежність від "загального податку" КХК. Всі кошти, що надходять до фонду уряду, будуть резервуватися винятково на охорону здоров'я.

Досвід різних країн свідчить, що системи охорони здоров'я з централізованими структурами фінансування традиційно домагаються більших успіхів у стримуванні видатків, ніж системи з децентралізованою системою фінансування. Частково це пояснюється тим, що фрагментарна система, яка використовує множинні джерела фінансування, гірше стримує попит лікарів на вищу зарплату. Інша причина в через те, що, одержуючи подушні виплати на кожного члена, фонди страхування через хворобу мають фінансову зацікавленість відносно забезпечення ефективною медичною допомогою за мінімальну вартість.

Похожие статьи