Поделиться Поделиться

Решітчаста координатна сітка

Координатні (геобіологічні) сітки утворені смугами випромінювань різних характеристик, більшість з яких має біологічний вплив.

Розрізняють декілька типів координатних сіток, основними з яких є:

- глобальна сітка Хартмана. Прямокутної форми, розміщена з півночі на південь (висотою 2 м), а із сходу на захід (шириною 2,6 м) при ширині смуг випромінювання приблизно 10-20 см.

Залежно від широти і довготи місцезнаходження дані прямокутники мають різні розміри. Перехрещення смуг (вузли) даної сітки також більше небезпечні, ніж телуричні випромінювання в суцільних геопатогенних зонах;

- діагональна координатна сітка М. Карті - смуги випромінювання, які утворюють прямокутники 5 х 6 м, що проходять по діагоналі північно-південної осі;

- ромбічна сітка 3. Віттмана - з розміром комірок 16 x16 м і діагоналлю 22,5 м у вигляді ромбів, орієнтованих віссю в напрямку північ-південь.

Вчені встановили, що інтенсивність випромінювання цих телуричних сіток змінюється 8 разів на день упродовж року. Тривалість кожного стаціонарного стану триває 1,5 год. У Південній і Північній Індії такі стани випромінювання позначаються в календарях на кожен день тижня.

Дані періоди пов'язані зі зміною інтенсивності телуричних випромінювань порівняно з базовим енергетичним рівнем. Вони можуть бути як від'ємними, так і додатніми.

Також виявлено, проте до кінця також не вивчено сітку 3. Стальчинського і її геометричну структуру.

Дослідники глобальної карстової сітки Землі виявили, що центри всіх світових геомагнітних аномалій мінімального і максимального тиску співпадають з вершинами багатогранників, на які розділена земна поверхня, а місця зосередження стародавніх цивілізацій розміщувалися у вузлах глобальної сітки. Решітчасті сітки Землі різних типів представляють собою утворення поля певної структури у вигляді силових ліній, смуг, площин і енергетичних вузлів. В їх утворенні, за винятком складної взаємодії багаточис* ленних геофізичних факторів (п'єзоенергетичних процесів, магнітногідродинамічних явищ, тріщин, пустот та ін.), беруть участь космічні випромінювання, формуючи складну динамічну структуру поля.

Найбільш вивченими серед перерахованих вище решітчастих структур є глобальна прямокутна координатна сітка Е. Хартмана (й-сітка) і діагональна координатна сітка М. Карті (Д-сітка) (мал. 8), геопатогенний вплив яких є доказаним науковим фактом.

Сітка Хартмана орієнтована за сторонами світу. Кожна її чарунка має дві смуги - короткі (від 2,1 до 1,8 м; в середньому

Мал. 8. Глобальна координатна прямокутна сітка Е. Хартмана і діагонональна координатна сітка М. Карті

2 м), направлені на північ-південь і довгі (від 2,25 до 2,6 м; в середньому 2,5 м), направлені на схід-захід.

Смуги сітки Хартмана поляризовані умовно - "позитивні" і "негативні" (чи згідно "магнітні" і "електричні"). По цьому напрямку їх енергетичний потік може бути висхідним. В місцях перетину вони утворюють так звані вузли Хартмана величиною близько 25 см: право-, лівополяризовані і нейтральні.

Через кожні 10 м в решітчастій сітці проходять смуги великої інтенсивності і ширини.

Французькі дослідники Антуан Бові і Андре Сіментон запропонували умовні одиниці виміру інтенсивності телуричних полів (бові). Виявилося, що енергія здорової людини складає 6500 бові, а різних її чакр - від 6500 до 16 000 бові. У тібетських храмах і священних місцях рівень енергії - близько 14 000 бові.

Детектори біолокації

Найактивніше у практиці біолокації використовуються багети і вагаделка (маятники). Багети - збірна назва рамок, різних за формою, матеріалом та методами роботи з ними. Багети різняться за формою, а також за осями повороту горизонту.

← Предыдущая страница | Следующая страница →