Поделиться Поделиться

Діагностика

Діагностика стенокардії ґрунтується на ретельному аналізі захворювання, характеристиці больового синдрому – іррадіації, початку і характеру болю, причини виникнення. З метою діагностики стенокардії використовують інструментальні методи дослідження – стандартні ЕКГ, ЕКГ- проби з дозованим фізичним навантаженням, фармакологічні навантажувальні проби, холтерівський моніторинг, стресехокардіографію, комп'ютерну томографію, МРТ із контрастуванням коронарних артерій, радіонуклідні методи діагностики. Нині селективна коронарографія залишається основним методом діагностики ішемічної хвороби серця.

У всіх хворих із підозрою на стенокардію треба відразу записати ЕКГ у 12 відведеннях. Електрокардіографічне дослідження під час нападу стенокардії може виявити ознаки порушення коронарного кровообігу. Для виявлення ознак ішемії міокарда в разі їх відсутності на ЕКГ, що знята у спокої, проводять навантажувальні проби – велоергометрію чи фармакологічні навантажувальні проби. Проба вважається позитивною, коли відбувається зниження сегмента ST нижче ізолінії не менше ніж на 2 мм. Добове електрокардіографічне спостереження дає можливість виявити нетривалу ішемію.

Рентгенологічне дослідження може заперечити чи підтвердити ознаки атеросклерозу аорти.

Метод коронарографії дає уявлення про поширеність і ступінь атеросклеротичного звуження коронарних артерій і стан колатерального кровообігу (рис. 2.13).

Рис. 2.13. Звуження правої вінцевої артерії: комп'ютерна томографія та ангіографія; місце звуження вказано стрілкою

Радіонуклідне дослідження дозволяє вивчити стан перфузії міокарда, виявити ділянки регіонарної дискінезії міокарда, що відповідають зонам ішемії міокарда.

Ехокардіографія дає можливість виявити локальні порушення скоротливості.

Диференційну діагностику проводять поміж стенокардією та інфарктом міокарда. На відміну від стенокардії, біль при інфаркті міокарда триваліший (понад 30 хв), інтенсивний, у деяких випадках розвивається ангінозний статус, при цьому інтенсивний біль не припиняється протягом 1-2 діб, слабшаючи лише після вживання наркотичних анальгетиків чи на фоні нейролептанальгезії. Підвищується температура тіла. Можуть спостерігатися порушення ритму, провідності, серцево-судинна недостатність. Електрокардіографічне дослідження виявляє зміни комплексу QRST, які залежать від локалізації, глибини ураження і строків виникнення інфаркту міокарда. Із біохімічних показників при інфаркті міокарда велике значення має підвищення активності ферментів (МВ-КФК і серцевого тропоніну в крові). У крові, за винятком того, виявляються лейкоцитоз, підвищена ШОЕ та інші ознаки резорбційно-некротичного синдрому. У хворих на стенокардію дані показники в межах норми.

Біль у грудній клітці може бути одним із клінічних проявів низки хвороб серцево-судинної системи (міокардит, перикардит, вада серця тощо), органів дихання (плеврит, спонтанний пневмоторакс тощо), кістково-м'язового апарату (деформуючий спондильоз шийного відділу хребта, деформуючий артроз плечового суглоба, міжреберна невралгія тощо). Іррадіюючий біль у грудній клітці може бути викликаний патологією органів травного тракту (холецистит, виразкова хвороба, панкреатит тощо). Про це слід пам'ятати і при встановленні діагнозу стенокардії відкинути можливий больовий синдром при інших хворобах.

Ускладнення. Стенокардія може ускладнитись інфарктом міокарда, порушеннями ритму і провідності, гострою чи хронічною серцевою недостатністю, чи навіть стати причиною раптової смерті.

← Предыдущая страница | Следующая страница →