Поделиться Поделиться

Вивільнення ліків з лікарської форми

Медикаменти відрізняються технологією виготовлення препаратів. Вивільнення може коливатись у значній мірі. Це зумовлено різними інгредієнтами, що входять в лікарську форму. Залежно від лікарської форми препарати мають різну біодоступність. Біодоступність визначається відносною кількістю лікарського засобу, котрий вивільнюється з лікарської форми, надходить у загальне коло кровообігу і взаємодіє з тканинними рецепторами, вираженою у відсотках.

Після вивільнення з лікарської форми лікарський засіб у діючій (активній) формі надходить у біофазу. Попаданню медикаменту в біофазу передує його розчинення у біологічній рідині: в шлунковому, кишечному соку при ентеральному шляху введення, у плазмі крові при парентеральному введенні, в жирі (поті) при нанесенні на шкіру.

Розчинена діюча речовина дифундує до мембран епітеліальних клітин слизової оболонки шлунка, ротової порожнини, альвеолоцитів, епітелію носа, глотки, кон'юнктиви і т. д., де відбувається абсорбція медикаменту.

Після вивільнення лікарських засобів з лікарських форм утворюються аніони та катіони слабких кислот і лугів, які суттєво впливають на фармакокінетику медикаментів.

Всмоктування (абсорбція) лікарських речовин в організмі

Абсорбція лікарського засобу – проникнення крізь біологічні мембрани в судини і тканини до специфічного клітинного рецептора. При всіх шляхах введення лікарські засоби повинні проникнути крізь різні біологічні мембрани.

Процес всмоктування лікарських засобів залежить від способу проникнення (транспорту) їх з місця введення у внутрішнє середовище організму, відокремлене бар'єрними мембранами.

Незважаючи на різноманітність цих біологічних структур, принцип проникнення через них подібний. В основі його лежать такі механізми: пасивна дифузія, полегшена дифузія, фільтрація, активний транспорт, піноцитоз.

Пасивна дифузія відбувається без витрат енергії і можлива у двох протилежних напрямах – всередину клітин і назовні. Напрям і швидкість пасивної дифузії визначаються різницею концентрацій речовини по обидва боки мембрани. Пасивна дифузія відбувається у напрямі від вищої до нижчої концентрації лікарської речовини (за градієнтом концентрації) і триває до повного вирівнювання концентрації по обидва боки мембрани, тобто досягнення термодинамічної рівноваги. Таким шляхом всмоктуються ліпофільні (головним чином неполярні) речовини. Чим вища ліпофільність речовини, тим легше вона проникає через клітинну мембрану. Проте значна кількість лікарських речовин є чи слабкими основами, чи слабкими кислотами, схильними до іонізації.

Шляхом пасивної дифузії проникають електроліти (калій, натрій), слабкі органічні кислоти (бензойна), органічні неелектроліти (спирт етиловий).

Нейтральні молекули внаслідок більшої ліпофільності легше дифундують через мембрану, ніж іони і полярні молекули.

Полегшена дифузія – це транспорт лікарських засобів через біологічні мембрани за участю молекул специфічних носіїв. Як і при пасивній дифузії, перенесення речовин відбувається за градієнтом концентрації і не пов'язане з затратою енергії, проте швидкість його значно вища. Прикладом надходження речовин за механізмом полегшеної дифузії може бути транспорт у клітину глюкози, гліцерину, амінокислот, вітамінів та ін. Прикладом полегшеної дифузії є також абсорбція на поверхні епітелію тонкої кишки ціанокобаламіну (вітаміну В12) за участю спеціального транспортного білка – гастромукопротеїду (внутрішній фактор Касла).

Фільтрація. Речовини нерозчинні в ліпідах, погано дифундують через біологічні мембрани і можуть частково проникати всередину клітини шляхом фільтрації через пори клітинної оболонки. Діаметр пор у мембранах епітелію кишок не перевищує 1 нм через те через них проникають тільки вода, деякі іони (Na+, К+), а також дрібні гідрофільні молекули (наприклад, сечовина). Інтенсивність фільтрації залежить від гідростатичного й осмотичного тиску.

Активний транспорт – це перенесення молекул лікарських засобів через біологічні мембрани. Активний транспорт має такі характеристики:

1. Транспорт медикаменту проти градієнта його концентрації (транспорт “догори”).

2. Перенесення медикаменту за допомогою спеціальних транспортних систем (молекул-носіїв).

3. Транспорт медикаменту пов'язаний із затратою енергії.

За допомогою активного транспорту здійснюється абсорбція у травному каналі низькомолекулярних катіонів Na+, К+, амінокислот, серцевих глікозидів, вітамінів групи В, кортикостероїдів тощо.

Пімоцитоз (від грец.ріпо – пити, поглинати, cytus – клітина) – це корпускулярна абсорбція, яка здійснюється шляхом втягування (інвагінації) поверхні мембрани з наступним утворенням везикули (вакуолі) навколо речовини, що транспортується як при фагоцитозі. Шляхом піноцитозу клітини можуть захоплювати макромолекули (білки і нуклеїнові кислоти з діаметром частинок до 750 нм), а також жирні кислоти і жиророзчинні вітаміни. Викликає інтерес можливість надходження всередину клітин ліпосом – нової перспективної лікарської форми у вигляді фосфоліпідних міхурців з уміщеними в їх порожнину лікарськими й іншими біологічно активними речовинами. Ліпосоми захищають дані речовини від руйнування ферментами організму, що значно подовжує їх дію.

← Предыдущая страница | Следующая страница →