Поделиться Поделиться

Глюкоза

Глюкоза є одним з основних енергетичних джерел в організмі, має антитоксичні властивості. Глюкозу використовують у медицині у формі ізотонічного та гіпертонічного розчинів, таблеток.

Ізотонічний розчин глюкози має 5 % концентрацію.

Його осмотичний тиск дорівнює такому тискові крові та рідин організму. Застосовують при зневодненні, хронічних захворюваннях, виснаженні (кахексії), інтоксикації, хворобах печінки, колапсі, шоці, а також для розведення ліків. Глюкоза в ізотонічному розчині є постійним компонентом кровозамінних та протишокових рідин. Вводити слід підшкірно крапельно (300-500 мл), внутрішньовенно та ректально крапельно (500-1000 мл).

Гіпертонічний розчин глюкози має 10-40 % концентрацію.

Осмотичний тиск його вищий, ніж такий тиск крові і міжклітинних рідин. Гіпертонічні розчини глюкози сприяють підвищенню АТ, покращанню серцевої діяльності, антитоксичної властивості печінки.

Показання до застосування: гіпоглікемія, хвороби печінки, шок, колапс тощо.

Вводити глюкозу в гіпертонічному розчині необхідно тільки внутрішньовенно. При підшкірному чи внутрішньом'язовому введенні виникають запалення, некроз тканин.

Фармакобезпека:

- гіпертонічні розчини (2-10 % розчин натрію хлориду та 10-40 % розчини глюкози) необхідно вводити парентерально тільки внутрішньовенно, при випадковому потраплянні розчинів у тканини вони зумовлюють некроз;

- розчин калію хлориду слід застосовувати всередину по 1 столовій ложці після їди, оскільки він має здатність подразнювати слизову оболонку шлунка; парентерельно - вводити дуже обережно, вміст ампули (50 мл4% розчину) розчинити в 500 мл ізотонічного розчину натрію хлориду, застосовувати внутрішньовенно крапельно;

- кальцію хлорид в ампулах потрібно вводити виключно внутрішньовенно, при випадковому потраплянні в тканини він може спричинити некроз;

- магнію сульфат при швидкому внутрішньовенному введенні може призвести до пригнічення дихального центру і зупинки дихання. Внутрішньом'язові ін'єкції магнію сульфату болючі;

- глюкоза не сумісна з левоміцетином і стрептоміцином.

Кислоти й основи. Солі лужних і лужноземельних металів. Глюкоза

Назва препарату

Форма випуску

Спосіб застосування

Вищі дози та умови зберігання

Глюкоза (Glucosum)

Порошок, таблетки по 0,5 г для приготування розчинів; 5 % розчин у флаконах по 200 та 400 мл; 40 % розчин в ампулах по 10 та 20 мл (400 мг/мл); 25 % розчин по 20 мл (250 мг/мл)

Внутрішньовенно краплинно по 1000-2000 мл; внутрішньовенно по 20-50 мл

У звичайних умовах

Калію хлорид

(Каїіі

chloridum)

10 % розчин у флаконах по 200 мл; 4 % розчин в ампулах по 50 мл (40 мг/мл)

Всередину по 1 столовій ложці розчину 3-4 рази на день після їди; вміст 1 ампули розчинити в 400-500 мл ізотонічного розчину натрію хлориду, вводити внутрішньовенно краплинно (30 крапель за 1 хв)

Список Б

У сухому місці

Кальцію хлорид (Саісіі chloridum)

5-10 % розчин у флаконах по 200 мл; 10 % розчин в ампулах по 5 та 10 мл (100 мг/мл)

Всередину по 1 столовій ложці розчину 3-4 рази на день; внутрішньовенно обережно повільно по 5-10 мл

У сухому місці

Магнію сульфат (Magnesii sulfas)

Порошок;

20 та 25 % розчин в ампулах по 5,10 та 20 мл (200 та 250 мг/мл)

Всередину по 20-30 г розчину в 1/2 склянки води; внутрішньом'язово, внутрішньовенно

У добре

закупореній

тарі

Натрію хлорид (Natrii chloridum)

Порошок, таблетки по 0,9 г; 0,9% розчин в ампулах по 5,10 та 20 мл (9 мг/мл); 0,9 %

Ізотонічний розчин: внутрішньовенно, внутрішньом'язово, підшкірно;

У добре

закупореній

тарі

розчин у флаконах по 200 та 400 мл; 10 % розчин у флаконах по 200 та 400 мл

гіпертонічний розчин - внутрішньовенно; всередину; ректально

Натрію гідрокарбонат

Порошок, таблетки по 0,3 та 0,5 г; 4% розчин в ампулах по 20 мл (40 мг/мл)

Всередину по 0,5-1 г; інгаляційно: 2-3 % розчин; внутрішньовенно: 1-5 % розчин по 50-100 мл

Порошок - у добре закупореній тарі; у сухому темному місці

← Предыдущая страница | Следующая страница →