Поделиться Поделиться

Гормональні препарати гіпоталамуса й гіпофіза

Неврогормони гіпоталамуса

Гіпоталамус продукує ршпзинг-фактори – РОЦІ, чи рилізинг-гормони (РОЦІ): стимулятори – ліберини та інгібіторні фактори (ІФ) – статини. Біосинтез і вивільнення рилізинг-факторів контролюються норадреналіном, серотоніном і дофаміном. У регуляції ендокринної функції гіпоталамуса беруть також участь механізми позитивного і негативного зворотного зв'язку поміж ендокринними залозами-мішенями та аденогіпофізом, з одного боку, і невросекреторними структурами гіпоталамуса, з іншого. Гіпофізотропні фактори гіпоталамуса надходять з кров'ю безпосередньо до аденогіпофіза і діють на специфічні рецептори його гормоноутворювальних клітин (табл. 13.1). Деякі гормони гіпоталамуса, що регулюють вивільнення гормонів передньої частки гіпофіза, починають використовувати як лікарські засоби. Так, препарат тироліберину – рифатироїн (протирелін) використовується для диференціальної діагностики гіпотиреозу та іншої ендокринної патології.

Таблиця 13.1

Неврогормони гіпоталамуса, які регулюють вивільнення гормонів аденогіпофіза, та їх препарати

Рилізинг-фактори гіпоталамуса

Ліберин

Статин

Препарат

Кортиколіберин

-

-

Тироліберин

-

Рифатироїн (протирелін)

Фоліберин

-

-

Люліберин

-

Синтетичний препарат, що стимулює вивільнення лютропіну (проходить клінічні випробовування)

Соматоліберин

Соматостатин

Октреотид

(сандостатин)

Пролактоліберин

Пролактостатин

-

Меланоліберин

Меланостатин

-

Гормональні препарати передньої частки гіпофіза

Гіпофіз складається з передньої частки (аденогіпофіза) і задньої (неврогіпофіза). Структурно й функціонально в аденогіпофізі виділяють гербову, проміжну і дистальну частини. Гормони гіпофіза та їх препарати подані в таблиці 13.2.

Таблиця 13.2

Гормони гіпофіза та їх препарати

Притирати

Аденогіпофіз (передня частина)

Кортикотропін

Соматотропін

Тиротропін

Кортикотропін

Соматотропін

Гонадотропіни:

Гонадотропін

Фолітропін

менопаузний

Лютропін

Гонадотропін хоріонічний (пропан)

Пролактин

Лактин

Проміжна частина

Меланотропін

Інтермедин

Окситоцин

Окситоцин

Вазопресин

Демокситоцин

Неврогіпофіз

(дезаміноокситоцин)

Десмопресин (адіуретин СД)

Пітуїтрин

Кортикотропін утворюється базофільними тканинами передньої частки гіпофіза. Це поліпептид, котрий складається з 39 амінокислот. Фізіологічний ефект повністю забезпечується 1-24 амінокислотними залишками. Взаємодіє зі специфічними рецепторами на зовнішній поверхні клітинної мембрани, активує зв'язану з ними аденілатциклазу, підвищує вміст у клітинах цАМФ, що сприяє перетворенню холестерину на кортикостероїди. Як препарат у вигляді порошку для ін'єкцій використовують кортикотропін, котрий отримують з гіпофіза великої рогатої худоби, свиней і овець. За винятком того, отримано синтетичні препарати подовженої дії (тетра- коз-актрин), у яких вилучено кінець пептиду (з 25 до 39 залишку). У зв'язку з цим набагато зменшились алергічні властивості препарату.

Фармакокінетика. Кортикотропін руйнується у травному каналі, через те його вводять парентерально. Після введення у вену максимальний ефект наступає через 1 -2 год, тривалість дії 6-8 год, через те ін'єкції повторюють 3-4 рази на добу. Препарат подовженої дії вводять один раз на добу.

Фармакодинаміка. Кортикотропін стимулює функцію кори надниркових залоз, підвищує синтез і секрецію глюкокортикостероїдних гормонів (кортикостерону, кортизону), стероїдних андрогенних гормонів. Збільшення продукції глюкокортикостероїдів впливає на обмін вуглеводів, білків, жирів, мінеральних речовин. Зменшується виділення нирками натрію, дещо збільшується виділення калію, спостерігається гіперглікемія, глюкозурія, стимулюється ліполіз, збільшується секреція шлункового соку.

Кортикотропін може також безпосередньо діяти на деякі тканини без попередньої стимуляції кори надниркових залоз, а саме: нормалізує тонус і проникність стінки судин мозку, функцію екстрапірамідної системи, має також антиамнестичну дію – сприяє покращенню процесу пам'яті. Кортикотропіну властива протизапальна, про- тиалергічна, дезінтоксикаційна, десенсибілізуюча дія. Пригнічуючи розвиток лім- фоїдної тканини, препарат гальмує проліферацію імунокомпетентних клітин, що в свою чергу призводить до пригнічення імуногенезу, зниження імунологічної реактивності організму. Тривала стимуляція не тільки підвищує синтез гормонів, проте й викликає небезпеку розвитку гіперплазії пучкової зони і всієї кори надниркових залоз, пригнічує вивільнення кортиколіберину.

Показання: стимуляція кори надниркових залоз при їх первинній і вторинній гіпофункції; для створення високої концентрації глюкокортикостероїдів у крові; для імунодепресії; при травмах черепа, порушеннях мозкового кровообігу, хореї, паркінсонізмі (на основі його неспецифічної дії); для діагностики функції кори надниркових залоз (проба Торна). Застосування для попередження атрофії кори надниркових залоз, для профілактики розвитку синдрому відміни невиправдане, оскільки тривале лікування глюкокортикостероїдами спричиняє пригнічення системи "гіпоталамус – гіпофіз – надниркові залози".

Соматотропні (гормон росту) синтезується ацидофільними клітинами аденогіпо- фіза. Це білок, котрий має 191 амінокислотний залишок. Для соматотропіну характерна видова специфічність. Для медичного застосування випускається соматотропін людини для ін'єкцій у вигляді ліофілізованого порошку. Методом генної інженерії отримано препарат сайзен.

Фармакокінетика. Період напіврозпаду соматотропіну людини становить 4,2- 5,4 хв. Соматотропін інактивується у печінці (90 %), незначна кількість – у нирках та інших паренхіматозних органах, де він розкладається під впливом протеолітичних ферментів. Курс лікування триває від 3 місяців до 1,5-2 років і більше. Як правило, максимальна дія препарату відбувається у перші 6-9 місяців лікування, потім ефективність зменшується.

Фармакодинаміка. Соматотропін має досить широкий спектр дії. Головна його функція – стимуляція росту скелета, ріст і диференціація органів, збільшення маси тіла – здійснюється шляхом активації анаболічних процесів, насамперед біосинтезу білків, активації транспорту амінокислот з крові до клітин і стимуляція їх зв'язування транспортними РНК, затримуються в організмі також фосфор, кальцій, натрій. Стимуляція біосинтезу білків у мітохондріях печінки під впливом соматотропіну подібна до дії інсуліну. Дія соматотропіну опосередковується через специфічний білковий фактор, котрий синтезується в печінці, – соматомедин. Підвищуючи окислення глюкози, соматотропін через соматомедин бере участь в енергозабезпеченні внутрішньоклітинних процесів. Соматотропін має також жиромобілізуючий ефект з жирових депо, сприяє окисленню ліпідів у печінці та інших органах і збільшенню вмісту вільних жирних кислот у крові, що дуже важливо у випадку дефіциту енергетичних субстратів. На відміну від інсуліну, соматотропін може викликати гіперглікемію.

Порушення біосинтезу і секреції соматотропіну викликає патологічні зміни. При недостатньому утворенні соматотропіну й гонадотропних гормонів у передній частці гіпофіза виникає гіпофізарна карликовість, чи гіпофізарний нанізм – затримка росту і статевого розвитку. Внаслідок надмірної продукції соматотропіну в дитячому віці розвивається гігантизм, а у дорослих – акромегалія.

Показання: гіпофізарний нанізм, низький зріст, не пов'язаний з дефіцитом гормону у дорослих, остеопороз у дорослих.

Протипоказання: злоякісні новоутворення.

Побічна дія: алергічні реакції, легка анорексія, дратівливість, головний біль.

З гіпоталамуса виділено й синтезовано неврогормон соматостатин, котрий пригнічує інкрецію гіпофізом соматотропіну. При акромегалії він малоефективний, діє короткочасно з недостатньою вибірковістю дії (пригнічує також інкрецію інсуліну та глюкагону), руйнується при ентеральному введенні. Випускається синтетичний аналог соматоста- тину – октреотид (сандостатин), котрий діє триваліше, ніж соматостатин (Т1/2 – 100 хв). Зараз при акромегалії використовують також дофамінергічні засоби, наприклад, бром- криптин (парлодел), які пригнічують надмірну продукцію соматотропіну.

Тиротропін – це складний білок глікопротеїд, котрий продукується базофільними ендокриноцитами аденогіпофіза. Його біосинтез індукується тироліберином, а біологічна дія полягає в активізації біосинтезу й секреції тиреоїдних гормонів. Молекула тиротропіну контактує зі специфічним рецептором тироцитів (клітин фолікулярного епітелію), що зумовлює активізацію аденілатциклази, підвищення утворення цАМФ, активацію останнім протеїнкіназ, біосинтез тиреоїдних гормонів, підвищення обміну вуглеводів, ліпідів і білків. Тиротропін використовується у вигляді препарату тироген для профілактики і лікування недостатності щитоподібної залози.

Передня частка гіпофіза продукує також гонадотропіни (фолітропін, лютропін і пролактин), які специфічної статевої активності не мають.

Фолітропін стимулює дозрівання в яєчниках фолікулів, секрецію естрогенів і овуляцію, в яєчках – розвиток сім'явивідних канальців і сперматогенез. Лютропін стимулює утворення гормона жовтого тіла і секрецію прогестерону, у чоловіків – функцію інтерстиціальних клітин і секрецію тестостерону. Гонадотропіни збільшують виділення цАМФ. У крові жінок рівень гонадотропінів змінюється циклічно. В організмі всі етапи морфологічного розвитку і функціональної активності статевих залоз є результатом синергічної дії фолітропіну і лютропіну. В регуляції біосинтезу і виділення гонадотропінів важлива роль належить гормонам статевих залоз, які за механізмом зворотного зв'язку пригнічують виділення гонадотропінів.

Як препарат з фолікулостимулюючою активністю використовують гонадотропні менопаузний, виділений з сечі жінок у менопаузі. Препарат призначають у випадках вираженого недорозвитку фолікулів, недостатності естрогенів, а також гіпогона- дизму гіпоталамо-гіпофізарного генезу в чоловіків. Уводять внутрішньом'язово раз на добу до настання ефекту.

Побічна дія: збільшення яєчників, виникнення болю внизу живота, значне підвищення екскреції естрогенів з сечею. У таких випадках введення препарату слід відмінити.

Як препарат з лютеїнізуючою дією використовують гонадотропін хоріонічиий (хоріогонін), котрий отримують з сечі вагітних жінок. Жінкам призначають препарат при порушеннях менструального циклу, безплідді, чоловікам – у випадках гіпогені- талізму, статевого інфантилізму, крипторхізму, а також для діагностики первинного і вторинного гіпогонадизму. Іноді призначають почергово менопаузний і хоріоніч- ний гоиадотропін.

Показання: доброякісні пухлини молочної залози, ендометріоз, гінекомастія, маткові кровотечі.

Протипоказання: запальні захворювання, пухлини органів статевої системи.

Побічна дія: алергічні реакції, надмірне збільшення яєчників і яєчок.

Для зменшення секреції гонадотропних гормонів гіпофіза застосовують синтетичний препарат даназол (данол). Дія його зворотна: знижує функцію яєчників і викликає атрофію ендометрію в матці.

Меланотропін – продукується проміжною частиною аденогіпофіза, поліпшує гостроту зору, адаптацію до темноти, що зумовлено його стимулюючим впливом на фоторецептори сітківки.

Препарат віта-мелатонін застосовують для профілактики і лікування циркадних розладів сну.

← Предыдущая страница | Следующая страница →