Поделиться Поделиться

Вікові зміни функцій ЦНС

Для функціональної зрілості ЦНС важливе значення мають мієлінізація нервових волокон і диференціація нейрофібрил, дозрівання нервових клітин, синапсів та інших елементів ЦНС. Спінальні рефлекторні дуги починають формуватись після 8-го тижня періоду внутрішньоутробного розвитку. На цьому етапі розвитку при подразненні шкіри плода дозволяється спостерігати швидкі рухи рук, тулуба. У даний же період при сильнішому подразненні дозволяється отримати не ізольовану рухову реакцію, а генералізовану. Даний факт свідчить про те, що навіть на такому ранньому етапі розвитку ЦНС плода існує аналіз подразнення, виникає його іррадіація.

На 9-10 тижні життя дозволяється спостерігати рухові реакції при подразненні пропріорецепторів, тобто при розтягненні м'язів і сухожиль. В 11,5 тижнів у плода з'являються хапальні реакції, на 14 тижні починаються ритмічні рухи м'язів, якими після народження здійснюється акт дихання. У плода відзначається підвищений тонус м'язів флексорної групи, внаслідок чого з'являється ортотонічна постава (чи рефлексорний гіпертонус новонароджених). У дітей віком 1-2 міс., навпаки, виникає гіпертонус м'язів-розгиначів. Гіпертонус м'язів у перші місяці життя дитини зумовлений функціональною незрілістю смугастого тіла та пірамідної системи. Функціональне дозрівання цих утворень супроводжується зниженням м'язового тонусу до 3-4 міс. У цьому віці розвиваються рухи рук, які потребують складної координації.

До природжених рефлексів новонародженого належить орієнтувальний (повернення голови у бік яскравого світла), автоматичного зорового стеження (дитина стежить за руховим і світловим сигналами). Даний рефлекс з'являється з середини 3-го місяця і приблизно через 1 міс. зникає. Встановлення цього рефлексу є достовірною ознакою того, що дитина бачить. У новонароджених добре виражені рухові рефлекторні реакції, які виникають при подразненні вестибулярного апарату. Чітко виражений локальний руховий рефлекс – рефлекс хапання. При подразненні долоні пальці і рука стискаються і хапають предмет. Дитина тримає його так міцно, що не випускає навіть при підніманні її, тобто може витримати масу свого тіла. До 3-6 міс. даний рефлекс поступово зникає.

Названі вище рефлекси дозволяється пояснити посиленням рефлекторного тонусу верхніх кінцівок. Типовим для новонародженого рефлексом є підошовний – розгинання пальців стопи, спричинене штриховим подразненням внутрішнього чи зовнішнього краю підошви. Даний рефлекс зберігається у дитини до 5 років.

За винятком описаних природжених рефлексів, які з часом змінюють відповідний характер і зникають, у новонароджених досить добре виражені сухожильні рефлекси (колінний, підколінний), у дітей грудного віку вони підвищені. У новонароджених присутній смоктальний рефлекс, котрий зникає наприкінці першого року.

Довільними рухами новонароджених, коли дитина не спить, є некоординовані рухи ногами, руками, головою, тулубом. Дані рухи регулюються переважно стріопалідарною системою. В 1-1,5 міс. немовля набуває здатності до рефлекторних тонічних скорочень шийних м'язів. Дитина може тримати голову у вертикальному положенні, тобто здійснювати антигравїтаційну реакцію.

Із 7-ми міс. дитина починає сидіти, а на 10-му міс. з будь-якого положення може сісти самостійно. Це конче потрібно при переході від горизонтального до вертикального положення. Самостійно вставати дитина починає з 10 міс., а в рік вільно підтримує вертикальну позу. Вертикальна поза регулюється за участю пірамідного й екстрапірамідного шляхів. При цьому відбувається перерозподіл тонусу середніх різних м'язових груп, стабільність вертикальної пози значно зростає до 5-6 років життя, хоча ходити самостійно дитина починає у віці близько року. В основі фізіологічних механізмів довільних рухів лежать умовнорефлекторні зв'язки, сформовані у конкретного індивідуума. Істотну роль у формуванні нових рухів відіграє взаємодія рухового і зорового аналізаторів.

При старінні організму знижується збудливість нейронів, падає частота фонової та спонтанної імпульсної активності, зменшується об'єм інформації, яка передається на периферію. В основі цих процесів лежать нерівномірні зміни проникності К+-Са2+-каналів мембран. При старінні знижується енергетичний обмін нейрона, падає активність аксоплазматичного транспорту, порушується синаптична передача, зменшується кількість адренергічних, холінергічних, дофамінергічних та ГАМК-рецепторів.

Нервова система визначає не тільки психіку, поведінку, рухи, а й регуляцію обміну речовин та функцій, які забезпечують пристосування організму до змін внутрішнього і зовнішнього середовищ. При старінні знижуються гальмівні впливи та послаблюється лабільність нервових процесів, зменшуються збудливість і диференціація зовнішніх подразників, падає працездатність нервових клітин. Це обмежує можливості для перемикання і формування нових психологічних понять. У процесі старіння знижується продуктивність розумової діяльності, слабшає пам'ять.

В віком сповільнюється частота ритмів ЕЕГ, найбільші зміни виникають у діапазоні альфа- і тета-ритму, генераторами яких є гіпокамп, ядра перегородки, структури гіпоталамуса. Деградація базальних гангліїв, порушення функціональних властивостей їх клітинних мембран ведуть до зміни кількості рецепторів та іонних каналів, зменшення кількості синапсів і нейромедіаторів та відображаються на емоційному стані, вегетативних та рухових функціях старіючого організму.

У процесі старіння розвиваються структурні та функціональні зміни в ядрах таламуса, що призводить до виникнення неадекватних реакцій. Суттєвих вікових змін зазнають лімбічна система і гіпоталамус, які координують поведінкові реакції з вимогами організму. Формування з віком функціональних змін в ядрах стовбура мозку є причиною порушення регуляції постави і руху, зниження м'язової працездатності, вегетативного забезпечення організму. У процесі старіння послаблюється постсинаптичне гальмування у спинному мозку, знижується низхідний контроль над рефлекторними реакціями, що призводить до зменшення швидкості проведення нервових імпульсів, змін рухової діяльності людини.

← Предыдущая страница | Следующая страница →