Поделиться Поделиться

Зупинка кровообігу і серцево-легенева та мозкова реанімація

Послідовність реанімаційних заходів при зупинці кровообігу: Коли стан клінічної смерті настав на етапі домедичної допомоги щойно чи в присутності БЕ(Ш)МД, коли спостерігають звуження зіниць (у перші 10–20 с від моменту зупинки кровообігу), перед початком компресії грудної клітки та ПІВЛ доцільно виконати прекардіальний удар (рис. 2.36). Такий прийом виконують у випадку, коли рятувальник безпосередньо спостерігає на кардіомоніторі початок фібриляції шлуночків/шлуночкової тахікардії (ФШ/ШТ) без пульсу, а дефібрилятор на даний момент до роботи також не готовий чи також гірше – відсутній.

Прекардіальний удар забезпечують шляхом різкого удару кулаком із висоти 10–20 см у ділянку межі поміж середньою та нижньою частиною груднини. Ефект полягає у підвищенні внутрішньосерцевого тиску, що приводить до подразнення баро- та волюморецепторів порожнин серця внаслідок стрімкого стискання міокарда. Згідно з результатами досліджень, прекардіальний поштовх інколи здатний усунути

Рис. 2.36. Техніка і локалізація нанесення прекардіального удару.

ФШ/ШТ без пульсу (головним чином шлуночкову тахікардію), проте в більшості випадків неефективний і, навпаки, може трансформувати ритм у асистолію. Саме через те, коли в розпорядженні бригади є готовий до роботи дефібрилятор, від прекардіального удару краще утриматись. Прекардіальний удар також протипоказаний новонародженим та маленьким дітям.

У випадку наявності абсолютних ознак клінічної смерті на тлі розширених зіниць та після виконання прекардіального удару, котрий не дав ефекту, БЕ(Ш)МД розпочинає серцево-легеневу та мозкову реанімацію – компресію грудної клітки та штучної вентиляції легень на тлі оцінки виду зупинки кровообігу.

Варто зупинитись на організаційних моментах командної роботи БЕ(Ш)МД під час СЛМР, беззаперечним лідером якої є лікар. Він розподіляє поміж членами бригади їх обов'язки. Скажімо, один із фельдшерів відповідає за ЕКГ моніторування та дефібриляцію, інший забезпечує внутрішньовенний медикаментозний доступ, введення ліків та проведення штучної вентиляції легень. Водій допомагає транспортувати хворого на щит, здійснювати компресію грудної клітки, накладати шийний комірець і т. д. В обов'язки лікаря входить проведення первинного та вторинного обстеження, діагностика і лікування зупинки кровообігу, виконання складних технічних маніпуляцій. Доведено, що ефективне натискання на грудну клітку лікар може забезпечувати не більше двох хвилин. Саме на лікаря покладено відповідальність за своєчасну заміну членів бригади на різних етапах реанімаційних заходів, і даний процес повинен бути доведений до автоматизму, оскільки втрачені секунди можуть мати фатальні наслідки для хворого.

Рятувальник (у БЕ(Ш)МД – лікар, поки один із фельдшерів готує кардіомонітор і дефібрилятор) займає місце збоку від постраждалого і кладе кисть однієї руки на середню третину груднини. Кисть другої руки він накладає зверху так, щоби пальці були схрещені чи підняті вверх та розташовувались паралельно до ребер і ритмічними натисканнями зміщує груднину в сагітальному напрямку на глибину 4-5 см, при цьому руки в ліктьових суглобах повинні бути випрямлені. Частота натискань для дорослого – не менше 100 на хвилину, для дітей – більше 100 на хвилину. Таким чином, компресія здійснюється масою тулуба реаніматора. Слід пам'ятати, що зламані ребра під час проведення СЛМР є її ускладненням, яке не вимагає припинення реанімаційних заходів, як і у випадку діагностики цих пошкоджень на тлі констатації стану клінічної смерті. Після проведення 30 компресій інший фельдшер проводить ШВЛ за допомогою мішка Амбу (2 вдихи).

Новонародженим та дітям грудного віку реанімаційні заходи проводять у співвідношенні згідно 15:2 та 15:2–30:2, що зумовлено анатомо-фізіологічними особливостями їхнього організму, а саме вразливістю дихальної системи до гіпоксії.

Методи ідентифікації виду зупинки кровообігу:

Ідентифікація ритму під час зупинки кровообігу має ключове значення для застосування ефективного лікування, через те моніторування роботи серця в цих умовах розпочинають якнайшвидше. На сьогодні найбільш доступними на догоспітальному етапі є два способи:

1. Швидка оцінка ритму за допомогою ложок дефібрилятора. Більшість класичних дефібриляторів дають можливість моніторувати ЕКГ за допомогою ложок, розмішених на грудній клітці. Це дозволить команді виконати так звану "швидку оцінку" серцевого ритму. Фельдшеру бригади слід утримувати ложки нерухомо, щоби уникнути артефактів (див. рис. 2.33).

2. Моніторування за допомогою самоприклеювальних електродів, які дозволяється використовувати також для виконання дефібриляції. Розташовують їх так: один нижче правої ключиці, другий – по латеральній поверхні лівої половини грудної клітки (див. рис. 2.34).

Варто знати, що записи кардіомонітора дозволяється використовувати виключно для розпізнавання ритму, а не інтерпретувати, для прикладу, стан сегмента ST чи інших складніших компонентів ЕКГ.

Види зупинки кровообігу. Існують такі види зупинки кровообігу: асистолія, фібриляція, шлуночкова тахікардія, безпульсова електрична активність (неефективне серце) (рис. 2.37-2.40).

Рис. 2.37. ЕКГ картина при асистолії.

Рис. 2.38. ЕКГ картина при фібриляції шлуночків.

Рис. 2.39. ЕКГ картина при шлуночковій тахікардії.

– При асистолії ЕКГ реєструє пряму лінію.

– Фібриляція шлуночків проявляється частим хаотичним скороченням окремих волокон міокарда (нерівномірні "зубці" високо-, середньо- та дрібнохвилевої амплітуди).

Рис. 2.40. ЕКГ картина при безпульсовій електричній активності (електромеханічна дисоціація).

– Шлуночкова тахікардія проявляється широкими та зміненими комплексами QRS>0,12 с та не диференційованим інтервалом PR.

– Безпульсова електрична активність – реєстрація на ЕКГ шлуночкового комплексу у хворих із неефективною насосною функцією серця та відсутністю серцевого викиду.

← Предыдущая страница | Следующая страница →