Поделиться Поделиться

Больова (ноцицептивна) сенсорна система

Ноцицептивна система (nocens – пошкодити, лат.), на відміну від інших сенсорних систем, не надає інформацію про навколишній світ. Проте вона має не менш важливе значення, оскільки інформує людину про майбутню небезпеку, а таким чином, відіграє захисну роль. Термін "ноцицептивна" вперше був запропонований Шеррінгтоном.

Біль – це системна реакція організму, спрямована на захист від пошкоджуючої дії. Стародавні греки називали його "сторожовим псом здоров'я". Для людини біль означає сигнал, що нагадує про необхідність звернення до лікаря.

Класифікація болю

Існують різні види класифікацій болю з урахуванням місця його виникнення, тривалості, характеру, часу настання тощо.

Насамперед, біль розділяється на психогенний, не пов'язанний з дією зовнішнього подразника, і фізичний, що виникає в результаті пошкоджуючої дії зовнішнього подразника. Фізичний біль розділяється на соматичний і вісцеральний.

Рис. 12.2. Представництво різних частин організму людини в задній центральній звивині

Соматичний біль, у свою чергу, поділяють на поверхневий, викликаний дією на шкіру, й глибокий. Як правило, поверхневий біль добре локалізується, виникає при порізах, забиттях, при дії високих температур. Глибокий біль виникає при дії пошкоджуючих подразників на суглоби, зв'язки, м'язи, сухожилки – структури, розташовані глибше, ніж шкіра. Даний біль менш чітко локалізований.

Вісцеральний біль – завжди глибокий, дуже погано локалізується, виникає у внутрішніх органах. Умови, за яких він виникає, завжди різні. По-перше, він може виникнути при сильному розтягненні гладенької мускулатури порожнистих внутрішніх органів. Наприклад, коли вихід із сечоводів чи сечового міхура закупорений каменем, то виникає надзвичайно сильний біль (коліки). По-друге, вісцеральний біль може виникати при сильному скороченні гладенької мускулатури внутрішніх органів, особливо коли при цьому виникає порушення кровопостачання органів. Наприклад, сильний біль виникає при ішемії міокарда, при нападах мігрені тощо. Вважають, що однією з основних причин болю при цьому є порушення надходження кисню до тканин. Вісцеральний біль часто буває дифузним, тупим, проте може бути й гострим. Для цього виду болю характерне супроводження численними автономними реакціями (посилення потовиділення, підвищення частоти серцевих скорочень, артеріального тиску тощо). Особливо сильний біль виникає при натягах кореня брижі, парієтальної очеревини. Біль за своїм характером може бути: ниючим, ріжучим, колючим, тиснучим; за тривалістю – хронічним (тривалим) чи гострим (миттєвим).

Вважають, що інтерорецептори внутрішніх органів утворюють окрему вісцеральну сенсорну систему. На відміну від п'яти зовнішніх органів чуття, інформація від неї не приймає участі у формуванні нашої свідомості. Внутрішні органи лише надсилають імпульси до відповідних підкіркових центрів про відповідний функціональний стан. Усвідомленими вісцеральні сигнали стають тільки при появі патології і відчуття болю. З іншого боку, існує точка зору, що вісцеральна сенсорна система через підсвідомість впливає на наш настрій, зумовлює хороше самопочуття чи, навпаки, невмотивований психологічний дискомфорт.

Існує також поділ болю на епікритичний (первинний, ранній, швидкий, локалізований) та протопатичний (вторинний, повільний, тупий, нелокалізований). Терміни були запропоновані Гедом (ері – після, protosперший, гр.) після його спостережень за собою. Після перерізу нервів, з наступним їх зшиванням, відновлення больової чутливості проходило в такій послідовності: спочатку протопатичний, і лише після декількох тижнів – епікритичний. Тоді як зазвичай першим виникає епікритичний біль. Слід зазначити, що чим далі від головного мозку розташовується місце больового впливу, тим більший інтервал поміж появою епікритичного та протопатичного болю. Це свідчить про те, що імпульси, які виникають при дії епікритичного болю, поширюються по А-дельта-волокнах, а протопатичного – по повільних, безмієлінових С-волокнах.

← Предыдущая страница | Следующая страница →