Поделиться Поделиться

Система еритрону

Для оцінки кількості еритроцитів й аналізу причин їх зміни було введено поняття еритрон як підсистема крові, що підтримує кількість еритроцитів залежно від потреби організму у кисні.

До складу еритрону входять сукупність еритроцитів, що містяться у циркулюючій і депонованій крові, органів еритропоезу та структур, де здійснюється руйнування старих і дефектних еритроцитів, а також апарат регуляції, котрий забезпечує кількість еритроцитів як засобів транспортування кисню, згідно до пристосувальної реакції організму (рис. 9.12).

Гемопоез у ембріона й плода

Еритропоез у ембріона відбувається через 2-3 тижні після запліднення у жовтковому мішку, де мезобласти диференціюються до первинних еритробластів, а потім до первинних еритроцитів, більшість з яких мають ядро, проте всі вони синтезують гемоглобін (рис. 9.13).

Починаючи з 6-го тижня внутрішньоутробного життя, відбувається печінковий період еритропоезу, що триває до моменту народження. У печінці з гемоцитобластів утворюються вторинні еритробласти, які діляться й диференціюються у зрілі еритроцити, при цьому вони втрачають ядро. Таким чином, на 4-му місяці життя плода більшість еритроцитів представлена вторинними зрілими формами.

Гемопоез відбувається також в еритробластних острівцях селезінки. У міру формування кісткової тканини й ембріонального кісткового мозку еритропоез закладається в кістковому мозку й триває завжди життя.

Еритроцити утворюються з поліпотентної стовбурової клітини у червоному кістковому мозку плоских кісток, яка диференціюється в еритроїдний ряд і дає початок проеритробластам, що поступово втрачають ядро й диференціюються до ретикулоцитів (молоді клітини) й еритроцитів.

Регуляції еритропоезу

Серед механізмів регуляції найважливішу роль відіграють гормони, зокрема еритропоетини (глікопротеїни з молекулярною масою 34000). Вони утворюються переважно в інтерстиціальних перитубулярних

РИС. 9.12. Система еритрону

РИС. 9.13. Схема утворення еритроцитів

клітинах нирок (90 %) та в печінці (10 %). Їх синтез залежить від вмісту кисню не тільки у тканинах нирки і печінки, айв інших органах.

Утворення еритропоетинів та клітин попередників еритроцитів у кістковому мозку стимулюють гіпоксія, андрогени, адреналін і норадреналін через бета-адренорецептори.

Впливають на еритропоез також гормони, що стимулюють процеси біосинтезу білка: СТГ і соматомедини, інсулін, тироксин і трийодтиронін; простагландини, аденозин. Блокує – теофілін.

На рис. 9.14 представлений контур регуляції ерит- ропоезу.

Різні чинники (підвищення метаболічних процесів, інтенсивна фізична робота, перебування в горах, донорство, зменшення об'єму крові) призводять до зменшення вмісту кисню в крові (Ро2), що в цій ситуації виступає як регульований параметр. Зниження РОЦІ2 стимулює перитубулярні клітини нирки, печінки, які додатково продукують еритропоетини, що заносяться в органи еритропоезу. Паралельно зниження Ро2 крові подразнює хеморецептори каротидного синусу, інформація від яких направляється в ЦНС, що призводить до активації симпатоадреналової системи – викиду катехоламінів у кров, їх надходження до органів еритропоезу. Внаслідок стимуляції еритропоезу збільшується кількість еритроцитів і, згідно, гемоглобіну, підвищується киснева ємність крові (КЄК), відновлюється РОЦІ2.

Похожие статьи