Поделиться Поделиться

Органолептичні особливості води

До них відносяться запах, смак, колір і прозорість, тобто властивості, що можуть бути визначені органами чуття людини. Органолептичні властивості води характеризуються

1) інтенсивністю допустимої зміни органолептичних показників води (запах, присмак, колір, мутність);

2) вмістом хімічних речовин, шкідливість яких визначається їх здатністю в найменших концентраціях погіршувати органолептичні властивості води.

Прозорість – це здатність пропускати світло і робити видимими предмети, що знаходяться на певній глибині. Прозорість води визначає кількість розміщених у ній механічних і хімічних домішок.

Прозорість питної води повинна бути не менше від 30 см (крізь даний шар води дозволяється прочитати шрифт Снеллена). У природних спортивних басейнах прозорість має бути такою, щоби на глибині 4 м було видно білий диск діаметром 20 см, а у штучних – диск діаметром 15 см на чорному тлі. Для плавальних басейнів прозорість води важлива й тим, що дозволяє тренерам і глядачам стежити за технікою плавання.

Мутність залежить від вмісту в воді завислих часток. Вода значної мутності завжди викликає підозру в епідемічному відношенні, погіршує умови занять спортивним і підводним плаванням. Мутність води визначається фотометричним порівнянням зі стандартними розчинами чи спеціальним приладом – мутнометром (нефелометром), в якому досліджуваний зразок зіставляється з еталонними розчинами. Згідно до спеціальної шкали мутність води не повинна перевищувати 1,5 мг/л (Держстандарт 2874-82).

Колір. Питна вода повинна бути прозорою. Забарвлення воді додають хімічні, фізичні та біологічні (водорості) домішки. Безколірна вода підземних джерел. У відкритих водоймах вода має забарвлення: жовтий відтінок свідчить про наявність солей заліза чи гумінових речовин, утворюваних унаслідок розкладання рослинних залишків, наприклад, у болотах; зелений колір воді надають мікроводорості.

Колір досліджуваної води порівнюють із колірністю сумішей розчину хлорплатинату калію і хлориду кобальту чи біхромату калію і сульфату кобальту. Колірність визначається в градусах: за один градус колірності беруть забарвлення контрольного зразка води, в 1 мл якої розчинено 0,1 м платини. Колірність води повинна становити не більше за 20 ° (Держстандарт 2874-82), за узгодженням з органами санітарно- епідеміологічної служби допускається її збільшення до 35 °.

Запах. Чиста питна вода не повинна мати запаху. Будь- котрий запах указує на присутність у воді чи продуктів біологічного розпаду рослинних чи тваринних організмів, чи певних хімічних сполук, сторонніх для питної води (запах сірководню вказує на можливу наявність у воді патогенних мікроорганізмів, при забрудненні промисловими стічними водами може бути фенольний, смоляний та інші запахи).

Запах хлору засвідчує надмірну концентрацію хлору, що використовують для знезараження питної води і води плавальних басейнів (вище від 0,5-0,6 мг в 1 л води). У плавальних басейнах вода не повинна мати запаху, це робило б її неприємною для плавання.

Інтенсивність запаху визначають при температурі +20 °С і +60 °С та оцінюють за п'ятибальною системою. Інтенсивність запаху питної води має бути не більше від двох балів (Держстандарт 2874-82).

Смак. Питна вода не повинна мати не властивих їй смаків.

Причинами неприємного запаху і смаку можуть бути:

1. Розчинений у воді сірководень (даний газ частіше міститься у воді, отриманій зі свердловин).

2. Розкладання органічних речовин, що вимиваються водою з водоростей чи водних рослин (часто у воді водосховищ).

3. Хімічні сполуки, що містяться у промислових стоках та при застосуванні у сільському господарстві для знищення бур'янів і комах-шкідників.

Розрізняють чотири головні види смаку: солоний, кислий, солодкий, гіркий. Усі інші відчуття називають присмаками. Інтенсивність смаку чи присмаку оцінюється за п'ятибальною системою і для води температури +20 °С не повинна перевищувати двох балів (Держстандарт 2974-82).

Температура. Найсприятливіша для пиття температура води +7-12 °С. Така вода ефективно тамує спрагу, сприяє охолодженню слизової оболонки порожнини рота і стравоходу та викликає посилену діяльність слинних залоз. Уживання води з температурою +5 °С і нижче призводить до пригнічення шлункової секреції, порушення травлення.

Температура води гігієнічно важлива й при купанні і плаванні. Згідно до гігієнічних нормативів вода в закритих плавальних басейнах (для дорослих) повинна мати температуру +25-26 °С, а для дітей – не менше від +26 °С. Температура води у природних водоймах не нормується.

Хімічний склад води. У природі вода практично завжди містить більшу чи меншу кількість розчинених мінеральних солей. Ступінь і мінеральний склад води визначаються характером ґрунтів, прилеглих до водоносного шару чи поверхневого джерела.

Хімічні речовини впливають на органолептичні властивості води. Природні води містять безліч хімічних речовин, деякі з яких можуть стати причиною захворювання людини. Держстандарт 2874-82 нормує хімічні речовини, що трапляються в природних водах чи додаються до води під час її оброблення. За санітарно-токсикологічною ознакою в воді лімітовано вміст селену, стронцію, берилію, молібдену, миш'якому, фтору тощо. Нормування інших хімічних речовин пов'язане з їх несприятливим впливом на органолептичні властивості води; це стосується хлоридів, сульфатів, заліза, міді, цинку у природних водах, а також поліфосфатів, які додають до води під час оброблення. У природній чи обробленій воді хімічні речовини не повинні перевищувати наступних показників: сухий залишок -1000 мг/л, хлориди – 350 мг/л, сульфати – 500 мг/л, залізо – 0,3 мг/л, марганець – 0,1 мг/л, мідь – 1 мг/л, цинк – 5 мг/л, залишковий алюміній – 0,5 мг/л, гексаметофосфат – 3,5 мг/л, триполіфосфат – 3,5 мг/л.

Серед органічних речовин найважливіші – тваринного походження, оскільки можуть містити різні патогенні мікроорганізми. Непрямим гігієнічним показником наявності чи відсутності цих речовин у воді є її окислювальність.

Окислювальність води – це кількість кисню (мг), що витрачається на повне окислення органічних речовин в 1 л води (мг/л). Чим менше у воді органічних речовин, тим менша величина витрат кисню на повне окислення органічних речовин в 1 л води. Окислювальність чистих підземних вод, як правило, не буває більшим за 2–4 мг/л, річкових – у межах 7 мг/л. Одним із показників можливої присутності у воді органічних речовин є кількість розчиненого в ній кисню (мг).

У чистих водоймах розчинено 3-6 мг/л кисню, а в забруднених – набагато менше, до повної відсутності.

Твердість води визначається наявністю в ній солей кальцію і магнію. За твердістю вода є м'яка, помірно тверда і тверда. Розрізняють три види твердості води:

– загальна твердість води – твердість сирої води;

– вилучена твердість, зменшується при кип'ятінні чи відстоюванні;

– постійна твердість, не знижується навіть після кип'ятіння.

У санітарному і технічному відношенні підвищена твердість води – небажаний фактор. У твердій воді погано розварюються овочі і м'ясо, через те що білки утворюють із кальцієм та магнієм нерозчинні сполуки, не засвоювані в кишечнику. Така вода не підходить для гігієнічних процедур: наявність у ній надлишкового вмісту солей перешкоджає утворенню мильної піни, нерозчинні сполуки осідають на волоссі й утруднюють процес миття. Вода з високою твердістю не рекомендується для заливання ковзанярських доріжок.

Твердість питної води вимірюється в міліграм-еквівалентах (мг-екв) на 1 л: 1 мг-екв/л жорсткості відповідає вмісту 28 мг/л СаО чи 20,16 мг/л MgO. Твердість води визначається також у градусах: 1 мг-екв/л твердості дорівнює 2,8 °. Вода що має до 3,5 мг-екв/л (10 °) твердості, вважається м'якою; від 3,5 до 7 мг-екв/л (10-20 °) – твердою; понад 14 мг-екв/л (40 °) – дуже твердою. У питній воді загальна твердість не повинна перевищувати 7 мг-екв/л.

Вода може містити солі заліза: питна – до 0,5 мг/л заліза (у відкритих водоймах) і 1,0 мг/л (у підземних джерелах). Фтор у питній воді впливає на стан зубів: його підвищена концентрація викликає флюороз (поява темних плям на емалі зубів), що руйнує зуби; а недостатня, частіше, – карієс. Вода може містити не більш як 1,5 мг/л фтору, оптимальна його кількість – 0,7-1,0 мг/л. Коли ж фтору не вистачає, воду штучно фторують, тобто додають фтористий натрій.

При оцінці якості питної води у відповідності до прийнятих правил передбачено зниження вмісту нітратів. Нітрати і нітрити впливають на утворення метгемоглобіну в крові людини, при цьому формується комплекс HbFe3+OH_. Нітрати особливо небезпечні для грудних дітей, через те потрібно стежити, щоби при виготовленні замінників грудного молока вода не містила нітратів. Також необхідно уважно слідкувати за овочами, щоби діти не отримали рослинну їжу з підвищеним умістом нітратів, оскільки бактеріальна флора кишечника дитини має особливо високу відновлювальну здатність із переведення нітратів у нітрити.

Таким чином, якісний склад води істотно впливає на організм людини, оскільки надлишок чи нестача у воді хімічних речовин призводить до виникнення різноманітних захворювань. Для оцінки якості води визначають уміст у ній йоду, брому, фтору, кобальту, міді, цинку, марганцю, заліза, органічних та інших речовин.

← Предыдущая страница | Следующая страница →