Поделиться Поделиться

Хромосомні хвороби

Унаслідок порушень процесу утворення гамет в одного із батьків (нерозходження пари гомологічних хромосом у процесі мейозу) виникають хромосомні захворювання. Такі аномалії майже не успадковуються (всього 3-5%), а виникають щоразу заново. Хромосомні порушення зумовлюють приблизно половину всіх викиднів та 7% мертвонароджених.

Хромосомні захворювання - патології, спричинені структурними порушеннями (абераціями) певних хромосом чи змінами їх кількості.

Загальною особливістю всіх хромосомних хвороб є множинність ураження. Це черепно-лицьові дефекти, вроджені вади розвитку внутрішніх органів і частин тіла, уповільнений внутрішньоутробний та постнатальний ріст і розвиток, відставання психічного розвитку, порушення функцій нервової, ендокринної та імунної систем. У разі кожної форми хромосомної хвороби спостерігається 30-80 різних відхилень від норми, які можуть бути наявні в інших формах. Деякі хромосомні захворювання характеризуються лише певним поєднанням відхилень у розвитку, а не специфічними вадами, що використовується в клінічній і патологоанатомічній діагностиці.

Патогенез хромосомних хвороб починається на ранній стадії ембріогенезу, через те при народженні всі головні дефекти розвитку вже наявні (окрім вад розвитку статевих органів). Найбільш специфічні для певного синдрому ознаки зумовлені порушеннями генетичного матеріалу порівняно невеликих сегментів хромосом. Так, специфічні клінічні симптоми синдрому Дауна спостерігаються при трисомії сегмента довгого плеча 21-ї хромосоми (21-^22.1). Для розвитку синдрому Лежена при делеціях короткого плеча 5-ї хромосоми найважливіша середня частина сегмента (5рЇ5). Характерні ознаки синдрому Едвардса пов'язані з трисомією сегмента хромосоми 18-дІІ.

2/3 хромосомних аномалій становлять аномалії статевих хромосом. Частота синдромів, пов'язаних із порушеннями будови чи кількості хромосом X та У, - 5 : 1000 новонароджених. Хромосомні ушкодження виявлені у 5-15% чоловіків з безпліддям чи порушеннями сперматогенезу; 75% таких чоловіків мають аномалії статевих хромосом; 25% - аномалії аутосом.

У випадку аномалій статевих хромосом відсутні численні вади розвитку та розумової відсталості, типові для аномалій аутосом. За патології хромосом X та У лише 1% хворих мають затримку розумового розвитку, виражену менше, ніж за аномалій аутосом.

Клінічний поліморфізм кожної хромосомної хвороби в загальній формі обумовлений генотипом організму і умовами середовища. Варіації виявів патології можуть бути дуже широкими: від летального ефекту до незначних відхилень у розвитку. Так, 60-70% випадків трисомії 21-ї хромосоми закінчуються загибеллю на ембріональній стадії, в 30% народжуються діти із синдромом Дауна з широковаріативними клінічними проявами. У разі моносомії за Х-хромосомою (синдром Шерешевського - Тернера) розвивається лише 10% зародків (інші гинуть), а коли враховувати також до-імплатаційну загибель зигот Х0, то живі новонароджені з синдромом Шерешевського - Тернера становлять тільки 1 %.

Хромосомні аберації

Патологій, спричинених порушеннями структури хромосом (переважно делеціями та дуплікаціями), клінічно і цитогенетично ідентифіковано понад 100, найвідоміші з них: синдром Вільямса - Бейрена, синдром Лежена, синдром Вольфа - Хіршхорна, міопатія Шар-ко - Марі - Тус та ін.

Синдром Лежена (синдром "котячого крику").

Він трапляється з частотою 1:40 000-50 000 живих новонароджених унаслідок делеції в короткому плечі 5-ї хромосоми (5р). Розмір утраченого фрагмента в різних випадках змінюється. Однак на розвиток клінічної картини хвороби впливає не розмір утраченого фрагмента, а конкретна незначна ділянка хромосоми. Більшість делецій виникає заново.

Виразним симптомом даної хвороби є характерний плач дитини, котрий нагадує нявчання кішки і зумовлений аномальним розвитком гортані (її звуженням, м'якістю хрящів, набряклістю чи надзвичайною складчастістю слизової оболонки, зменшенням надгортанника) чи голосових зв'язок. Захворювання супроводжується різкою затримкою фізичного та розумового розвитку, мікроцефалією (надто зменшена голова). Хворі мають своєрідний зовнішній вигляд: місяцеподібне лице з низь-корозташованими та деформованими вухами, непропорційно мала верхня щелепа, збільшена відстань поміж очима, монголоїдний розріз очей та епікант (вертикальна складка шкіри у внутрішньому куті очної щілини), косоокість (рис. 5.11). Спостерігаються аномалії опорно-рухової системи, гіпотонія м'язів (зниження їх тонусу), клишоногість, плоскостопість, зрощення суміжних пальців ніг, численні вади серця. Більшість дітей помирає рано, лише до 10% досягають 10-річного віку.

Рис. 5.11. Синдром Лежена

Із віком такі діагностичні ознаки, як "котячий крик", місяцеподібне обличчя та гіпотонія м'язів, зникають, проте мікроцефалія та розумова відсталість стають помітнішими.

Лікування лише симптоматичне: засоби, які стимулюють психомоторний розвиток, лікувальний масаж і гімнастика.

Синдром Вольфа - Хіршхорна.

Його спричинює переважно делеція в короткому плечі 4-ї хромосоми (4р). Розмір делеції варіює від незначного до такого, що захоплює половину дистальної (крайньої) частини короткого плеча хромосоми. Виявлено, що більшість делецій виникає заново. Поряд із ними патологію у новонароджених можуть викликати інверсії та дуплікації. Частота захворювання не велика - 1:100 000 живих новонароджених.

Ознаками синдрому Вольфа-Хіршхорна є численні вроджені вади розвитку, затримка розумового та психічного розвитку. Вага хворих новонароджених не велика, незважаючи на нормальну тривалість вагітності. Характерне мікроцефалія, дзьобоподібний ніс, епікант, опущені зовнішні кути очних щілин, деформовані вушні раковини, розщеплена верхня губа та піднебіння, маленький рот, деформовані стопи тощо.

Хворі діти мають низьку життєздатність і помирають переважно до першого року життя.

← Предыдущая страница | Следующая страница →