Поделиться Поделиться

ЗАКІНЧЕННЯ

Подана в даному навчальному посібнику інформація (загальна модель стратегічного управління, моделі і методи аналізу зовнішнього і внутрішнього середовища, планування, вибору і реалізації стратегії) дозволяє правильно розуміти і створювати стратегії окремих підприємств, які базуються на стійких конкурентних перевагах. Проте залишається одне відкрите питання: наскільки застосовна і затребувана методологія стратегічного управління в умовах економіки України.

Питання про доцільність використання парадигми стратегічного управління в практичній діяльності українських підприємств в останні кілька років є одним з найбільш дискусійних у середовищі професійних керівників і фахівців-консультантів. Погляди учасників суперечки поступово зближаються стосовно того, що для великих компаній розробка стратегії вважається просто необхідною умовою виживання в ринкових умовах.

Що стосується фірм середнього масштабу, то в багатьох із них також ведеться розробка стратегій. Однак, і це підтверджують публікації з даної проблематики, більшість з цих фірм звертаються до стратегій тільки під час роботи з "солідними" партнерами чи банками (підготовка контрактів чи кредитних угод) і лише для того, щоби продемонструвати рівень використовуваних управлінських технологій.

Керівники підприємств нижче середнього і малого масштабу відкрито висловлюють думку, що розробка і впровадження стратегії - це марна витрата часу і ресурсів.

Як бачимо, спектр думок керівників-практиків відносно питання - потрібна чи не потрібна конкретному підприемству стратегія - дуже широкий: від утвердження неможливості використання досвіду західного менеджменту на вітчизняних підприємствах до обережної згоди з тим, що даний інструментарій потрібний уже сьогодні і буде необхідний у недалекому майбутньому.

Розглянемо причини, наведені деякими керівниками, які стверджують, що стратегія як план, що містить внутрішню логіку, реалізації бажаного майбутнього фірми в українських умовах, не застосовна.

1. Для української економіки характерна висока нестабільність, що не дозволяє вірогідно прогнозувати платоспроможний попит, інфляцію, стан конкурентів, податкове законодавство і т. ін.

2. Стратегічне планування не є гнучким інструментом, здатним вчасно реагувати на зміни бізнес-простору фірми.

3. Слабка підготовка керівників і відсутність фахівців, які добре володіють технологією стратегічного управління.

На початку 90-х році. XX ст. в країнах СНД звучали і більш різкі заяви на адресу концепції стратегічного управління. "Бажання перескочити відразу до стадії "стратегічного управління", минаючи проміжні етапи, - чергова утопія. ... їх дозволяється скоротити в часі, проте відійти від еволюції не дозволяється".

Перераховані аргументи дійсно мають досить серйозну доказову базу. І разом з тим питання про планування дій фірми в майбутньому стає усе більш актуальним. Що ж сприяє цьому?

1. Ринкова орієнтація, результативність і ліквідність підприємства позитивно сприймається різними контактними аудиторіями (споживачі, інвестори, персонал, держава), що виявляють реальний потенційний інтерес до підприємства чи виявляють вплив на його здатність досягати поставлених цілей.

2. Постійне зростання динамізму змін у зовнішньому середовищі фірми, підвищення рівня конкуренції, проблеми забезпечення виробництва різними видами ресурсів, глобалізація й інтернаціоналізація економічних процесів об'єктивно обумовлюють затребуваність стратегічного менеджменту через те, що одних тільки оперативних заходів вищого керівництва з адаптації до нових бізнес-умов найчастіше вже не достатньо.

3. Ринкові умови ставлять істотно інші, ніж у директивно-командній системі, вимоги до розробки планів підприємства. Необхідно переосмислити принципи і підходи до розробки і реалізації планів, виділити довгострокове планування як пріоритетне, що слугує орієнтиром для всіх інших планів підприємства, вести постійний пошук вигідних і рентабельних для підприємства сфер застосування умінь, зусиль і використання ресурсів.

Призначення стратегічного менеджменту - не тільки допомогти підприємству вижити в довгостроковій перспективі в умовах твердої конкуренції, проте і підсилити його конкурентні переваги на ринку. Серед українських підприємств, незалежно від розмірів і чисельності працівників, до інструментарію стратегічного менеджменту в першу чергу повинні звернутися підприємства, що виходять на зовнішній ринок і знаходяться на вістрі НТП. Адже основне призначення стратегії - визначити межі бажань і можливості їх досягнень. Стратегія окреслює функціональну сферу, в якій фірма може і повинна бути унікальною.

Сутність стратегічної ефективності й актуальності стратегічного менеджменту розкриває така теза: "У сучасному бізнесі помилки в стратегії неминуче призводять до поразки в конкурентній боротьбі й послаблення позицій організації на ринку; при цьому стратегічні помилки виправити як завгодно ефективними прийомами оперативного менеджменту не дозволяється в принципі" [83]. Стратегія стає ключовим засобом забезпечення бізнес-успіху будь-якої фірми в майбутньому в умовах неминучого ускладнення і посилення конкурентної боротьби, що є об'єктивною тенденцією. Цю тенденцію фірма може усвідомлювати чи ні, проте в обох випадках позиція фірми позначиться на її майбутньому стані, що у більшості випадків буде характеризуватися протилежними результатами.

Вищенаведені об'єктивні передумови, що доводять актуальність і застосовність концепції стратегічного управління в умовах економіки України, дозволяється образно описати такими словами: організація системи стратегічного менеджменту на рівні окремої фірми - не данина моді, запозиченої із західного менеджменту, а життєва необхідність, пов'язана з якісними змінами: завоюванням нової більш сильної ринкової позиції, придбанням конкурентних переваг і заняттям фірмою гідного місця серед успішно діючих компаній.

← Предыдущая страница | Следующая страница →