Поделиться Поделиться

Класифікація міжнародних перевезень

Класифікація міжнародних перевезень залежить від багатьох різних критеріїв, з-поміж яких доцільно виокремити:

1. За видами транспорту - повітряні, автомобільні, залізничні, морські, річкові, переміщення трубопровідним транспортом.

2. Залежно від кількості використовуваного транспорту - прості (використовують лише один вид транспорту), змішані (застосовують декілька видів транспорту).

3. Залежно від об'єкта - перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу, пошти.

4. Залежно від використання транспортних компаній - перевезення однією чи кількома транспортними організаціями прямого сполучення (дають один документ, навіть коли в перевезенні беруть участь декілька компаній), кількома послідовними перевізниками (замовник укладає з кожним співперевізником окремий договір зі застосуванням транспортної документації кожного співпере візи ика), непрямого сполучення (кожний із спів перевізників укладає відповідний договір перевезення, застосовуючи власну транспортну документацію й умови).

5. Залежно від маршруту - міжнародні перевезення в суміжному сполученні (поміж двома країнами" що мають спільний кордон), в транзитному сполученні (з перетинанням території іноземної держави), наскрізного сполучення (коли для перевезення вантажу до пункту призначення, котрий розміщений у тій самій країні, що й пункт відправлення, необхідно перетнути територію іншої держави).

6. Залежно від кількості пересадок - пересадочні, безпересадочні.

Учасники договірних відносин у галузі міжнародних перевезень

У сучасних умовах питання про суб'єктний склад договору перевезення необхідно розглядати з урахуванням значного розширення сфери дії договору перевезення, котрий зараз не дозволяється зводити до моделі реального договору перевезення конкретного вантажу. Він повинен охоплювати всі договори, що опосередковують відносини, пов'язані з перевезеннями вантажів, пасажирів і багажу.

На підставі цього застереження учасниками відносин перевезення є перевізник, відправник, вантажоотримувач, пасажири, інші транспортні організації, котрі беруть участь у процесі перевезення.

Про особливості статусу перевізника зауважимо, що внаслідок переходу окремих країн до ринкових умов розвитку істотно змінилися вимоги, встановлені законодавством до транспортних організацій, які постають перевізниками вантажів, пасажирів і багажу.

По-перше, державне майно, закріплене за транспортними організаціями, було приватизоване, а самі транспортні організації комерціалізовані й акціоновані. По-друге, запроваджена система ліцензування діяльності, пов'язаної зі здійсненням перевезень вантажів, пасажирів і багажу.

Наприклад, згідно зі Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 1 червня 2000 р. до господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відносять різні види підприємницької діяльності, пов'язані з перевезенням вантажів і пасажирів, у через те числі надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів повітряним, річковим, морським, залізничним транспортом, а також автомобільним транспортом загального користування.

Характерна вимога до організацій, котрі постають перевізниками, - наявність у них на законній підставі транспортних перевізних засобів, придатних для перевезень пасажирів, вантажів чи багажу. Перевізником на морському транспорті зазвичай є так званий "судновласник" - особа, яка експлуатує судно від свого імені, незалежно від того, чи вона власник судна, чи використовує його на іншій законній підставі. У цьому сенсі судновласником визнають і фрахтувальника, що експлуатує судно на основі договорів тайм-чартеру чи бербоут-чартеру, котрий від свого імені як перевізник укладає договори морського перевезення з відправниками вантажів.

Судновласником, що експлуатує судно, може бути безпосередньо й власник судна. Він має право вчиняти стосовно судна всі дії, які не суперечать закону, актам законодавства та не порушують права й інтереси осіб, котрі охоронені законом. Наприклад, власник може відчужувати судно у власність іншим особам, передавати їм, залишаючись власником, права володіння, користування та розпоряджання судном, установлювати іпотеку судна й обтяжувати його певним способом тощо. Однак у тих випадках, коли власник пере-дає своє судно у володіння та користування іншій особі, він втрачає статус судновласника і вилучає себе із правовідносин перевезення.

За договором повітряного перевезення перевізником визнається кожна юридична чи фізична особа, яка виконує повітряні перевезення, має права експлуатанта авіаційної техніки. Експлуатант - це особа, організація чи підприємство, що експлуатує повітряні судна чи пропонує власні послуги у цій галузі.

Перевізником за договорами перевезення вантажів і пасажирів залізничним транспортом є залізниця - статутне територіально-галузеве об'єднання, до складу якого відносять підприємства, установи й організації залізничного транспорту і яке за централізованого управління здійснює перевезення пасажирів та вантажів у визначеному регіоні транспортної мережі.

Поряд з перевізниками, учасниками договірних відносин перевезення вантажу є відправники вантажу та вантажоотримувачі.

Вантажовідправником за договором перевезення вантажу може бути кожна правоздатна та дієздатна фізична чи юридична особа. Найчастіше ними є комерційні організації, що здійснюють відправлення вантажів (переважно вироблених ними товарів) для виконання своїх зобов'язань стосовно продажу, постачання товарів і виконання інших договорів. Зазвичай відправник вантажу - це власник вантажів, котрі відправляють вантажовласник чи особа, якому власник уповноважив відправити вантаж. Відправник вантажу безпосередньо укладає договір перевезення з перевізником і є його стороною.

На відміну від відправника вантажу вантажоодержувач не за-діяний в укладанні договору перевезення, а таким чином, його не дозволяється вважати стороною цього договору. Водночас, згідно зі законодавством, вантажоодержувач має певні права, а також низку обов'язків, пов'язані з перевезенням вантажу. Така обставина засвідчує, що одержувача визнають третьою особою, на користь якої укладається договір перевезення - це договір, де боржник зобов'язаний виконати відповідний обов'язок на користь третьої особи.

Перевізник зобов'язаний видати прийнятий до перевезення і доставлений у пункт призначення вантаж саме вантажоодержувачеві. Таким чином, лише вантажоодержувач може вимагати від перевізника виконання цього обов'язку.

Поширюються на договір перевезення вантажів і норми, котрі регулюють договір на користь третьої особи. Коли третя особа відмовилася від права, наданого їй за договором, кредитор може скористатися таким правом, коли це не суперечить закону, іншим правовим актам і договору. На підтвердження даної тези дозволяється використовувати норми, зазначені в усіх транспортних статутах і кодексах. Згідно до них право на розпоряджання незатребува-ними одержувачами вантажами надається відправникові вантажу.

Договір перевезення вантажу не покладає на одержувача тих чи інших обов'язків. Проте особа, котра має намір прийняти вантаж, повинна взяти на себе певні обов'язки, передбачені законодавством, і це не суперечить конструкції договору перевезення як договору на користь третьої особи. Таким чином, правове становище вантажоодержувача характерне тим, що йому належить роль третьої особи, на користь якої відправник вантажу та перевізник укладають договір перевезення вантажу.

Зауважимо також на існуванні низки транспортних організацій, котрі не беруть участі в укладанні договору перевезення вантажів чи пасажирів, проте по суті є учасниками процесу їхнього транспортування. Такі організації також вступають у певні правовідносини з вантажоодержувачами й одержувачами багажу під час отримання вантажів і багажу в пункті призначення. Подібні ситуації виникають тоді, коли вантажі перевозять у прямому й прямому змішаному сполученні.

У сучасній юридичній літературі простежуються різні позиції, що роз"яснюють правове положення таких транспортних організацій у системі правовідносин, пов'язаних з перевезеннями пасажирів і вантажів. Найприйнятніша позиція, коли правове становище транспортних організацій, задіяних у перевезенні вантажів і пасажирів прямим чи прямим змішаним сполученням, характерне тим, що вони є третіми особами, на котрих боржник (перевізник) покладає виконання зобов'язань, які випливають із договору перевезення.

Пасажир - учасник міжнародного перевезення - це фізична особа, котру перевозять у вагоні, на судні, в автомобілі, літаку і котра не входить до складу службового персоналу (екіпажу) транспортного засобу та має проїзний квиток. Згідно з договором перевезення транспортна організація зобов'язана перевезти пасажира в пункт призначення, а пасажир - внести установлену за проїзд плату.

Коли однією зі сторін у зобов'язанні є громадянин, котрий використовує чи має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для особистих побутових потреб, він користується правами сторони в зобов'язанні. Ця обставина слугує підставою для покладання на перевізника (за договором перевезення пасажира) додаткових обов'язків, у через те числі й публічно-правового характеру.

Договір перевезення укладають з дієздатною особою, і хворобливий стан тієї чи іншої особи сам собою не перешкоджає цьому. Однак, прийнявши до перевезення хворого, відповідальний за транспорт зобов'язаний безпечно доставити такого пасажира до пункту призначення. Коли ж хворобливий стан особи може загрожувати здоров'ю інших пасажирів, хворого з метою загальної безпеки треба ізолювати на шляху прямування; за нестачі особливого приміщення для проїзду, такому хворому відмовляють в укладанні договору перевезення. Коли технічно можливо забезпечити перевезення душевнохворого, то договір перевезення в інтересах хворого має укладати особа, котра її супроводжує.

Малолітня особа може бути пасажиром за умови укладання договору перевезення його батьками, усиновлювачами чи іншими законними представниками. Неповнолітня особа має право укласти договір перевезення та придбати проїзний квиток з відома одного з батьків (усиновлювачів). У кожній державі по-різному визначають вік малолітніх і неповнолітніх осіб.

← Предыдущая страница | Следующая страница →