Поделиться Поделиться

Правила доведення і спростування

Існує низка правил аргументації, які регламентують головні частини даної процедури: тези, аргументів, демонстрації.

За своїм зовнішнім виглядом дані правила досить прості, проте їх знання допомагає уникнути логічних помилок в аргументації, які є досить не простими.

Правила і помилки стосовно тези

Розрізняють два правила відносно тези.

1) Теза повинна бути ясно і чітко сформульована.

Теза може бути представлена простим чи складним судженим. Через те під чіткістю і ясністю формулювання тези розуміють, насамперед, чіткість і ясність формулювання судження, яка містить у собі тезу.

Під чіткістю формулювання судження розуміють явну вказівку всіх основних смислових частин судження:

а) коли теза є простим судженням, то повинні бути виділені його логічний підмет (суб'єкт) і логічний присудок (предикат);

б) коли якийсь із суб'єктів представлений загальним поняттям, то потрібно чітко обумовити його кількісні характеристики ("Всі" чи "Деякі").

Наприклад, маємо тезу: "Твори Л.Толстого не дозволяється прочитати за один день". Що мається на увазі: Чи кожен твір не дозволяється прочитати за один день, чи деякі? Чи коли зібрати завжди написане великим письменником?.

в) чітко визначеними повинні бути модальні характеристики судження.

Наприклад, маємо тезу "Тут можлива побудова мосту через Дніпро", чи "Тут можлива симуляція крадіжки".

У цих випадках потрібно визначитися, що криється за модальністю "можливо": об'єктивна модальність чи логічна?

г) при формулюванні тези складних суджень треба чітко визначити смисл логічних сполучників, які утворюють дані судження.

Наприклад, маємо тезу "Інформацію про результати референдуму подадуть чи вранішні, чи вечірні газети", чи "Підозрюваний був чи однокурсником чи знайомим потерпілого". Тут сполучник "чи" потребує уточнення. Треба встановити чи вживається він у розділовому смислі, чи в розділово-з'єднувальному.

Перераховані вимоги, що випливають із 1-го правила стосовно тези фактично вказують на те, що теза не повинна бути двозначною і не визначеною за смислом.

При порушені цього правила викликає ситуація коли теза формулюється нечітко, чи не вказує однозначно на те, що підлягає обґрунтуванню, чи дозволяє різні тлумачення. Прикладом такої тези буде твердження "Парламентська республіка краще парламентсько-президентської " (чи навпаки).

У реальній ситуації одне може бути краще чи гірше іншого в різних відношеннях - в соціально-політичному, економічному, етичному тощо відношеннях.

Не дозволяється також доводити чи спростовувати те, що пов'язане із індивідуальними уподобаннями людей. Ілюстрацією цього є теза: "Відпочинок в Криму кращий від відпочинку в Закарпатті".

2) Друге правило вимагає, щоби теза протягом всього процесу обґрунтування залишалася незмінною.

Перше і друге правило пов'язані поміж собою в через те розумінні, що нечіткість, неясність формулювання тези зумовлює більшу вірогідність її підміни.

Порушення цього правила веде до помилки, яка називається підміна тези (латиною- ignoratio elenchi).

Підміна тези може бути навмисною, чи не усвідомленою (ненавмисною). Підміна тези відбувається тоді, коли замість доведення однієї тези, намагаються довести іншу.

Наприклад, підміна тези буде, коли замість доведення тези "Він є приятелем мого брата" доводиться теза, що "Він є однокурсником мого брата", чи замість тези "Він був на місці злочину" висувається теза "Він знав місце злочину".

Існує три різновиди помилки підміни тези:

- "аргументація до людини";

- "аргументація до публіки";

- "хто занадто доводить той нічого не доводить". Розглянемо названі помилки по черзі.

Суть помилки "аргументація до людини" (argument ad hominem) полягає в намаганні підмінити доведення істинності тези характеристикою людини, яка має відношення до тези.

Наприклад, потрібно довести, що ми обираємо гідного кандидата в Народні депутати. А замість цього ми наголошуємо, що кандидат гарний сім'янин, фахівець своєї справи, автор прекрасних підручників тощо.

Чи замість того щоби спростувати деяку тезу, намагаються говорити не про неї а про людину, яка її висунула, що вона не спеціаліст, що вона не раз припускалася помилок у своїх висновках тощо. Часто такі помилки зустрічаються у судових засіданнях.

Помилка "доведення до публіки" (argument ad populum) має у своїй основі прагнення викликати замість обґрунтування тези симпатію чи антипатію аудиторії до того про що йдеться в тезі і, таким чином, примусити повірити у правильність висунутої тези, чи у хибність спростовуваного положення. Від назви даної помилки походить назва поширеного зараз терміну "популізм".

Ця помилка часто зустрічається у судовому засіданні.

Наприклад, замість того, щоби доводити причетність К. до злочину, звертаються до публіки: "Поставте себе на його місце", "А що б ви зробили на його місці ?"тощо.

Логічна помилка "хто занадто доводить той нічого не доводить" виникає тоді коли доведення висунутої тези замінюється доведенням іншої тези, яка є положенням настільки загальним, що з нього безпосередньо не випливає істинність висунутої тези.

Правила і помилки стосовно аргументів

Аргументи, які використовуються в доведенні і спростуванні регламентуються певними правилами.

1) Аргументи повинні бути істинними і не суперечити один одному. _Суть цього правила полягає в через те, що не дозволяється в процесі доведення користуватися не тільки хибними аргументами, проте й вірогідно істинними.

При порушенні цього правила виникають помилки:

- хибна підстава чи основна помилка і

- передбачення підстави.

Логічна помилка "хибна підстава" (error fundamentales) полягає в через те, що для обґрунтування тези беруться хибні положення.

Наприклад, у судовій практиці часто буває коли використовуються хибні свідчення, сумнівні висновки експертизи тощо.

Суть логічної помилки "передбачення підстави" (petito principii) в через те, що в ролі аргументу береться положення яке хоч і не є хибним, проте саме також потребує доведення.

Наприклад, при доведенні тези "К. має бути призначений завідувачем кафедри", використовується аргумент "Окрім К. призначити завідувачем нікого". Чи доводиться теза "М. вчинив крадіжку". За аргумент береться твердження "Окрім М. цього ніхто не міг зробити".

2) Аргументи мають бути достатньою підставою для тези. Суть цього правила полягає в через те, що істинність тези повинна випливати із істинності аргументів.

При порушенні цього правила виникає помилка "не випливає" (non seguter).

Наприклад, потрібно довести тезу "К. є фахівцем в галузі лазерної технології". Для цього наводиться аргумент "К. є випускником фізичного факультету". Чи маємо тезу: "М. є співучасником злочину". За аргумент береться свідчення "М. бачили разом із злочинцями напередодні скоєння злочину.

3) Істинність аргументів повинна бути незалежною від тези.

При порушенні цього правила виникає помилка "коло в доведенні". Суть даної помилки полягає в через те що теза обґрунтовується аргументами, а аргументи обґрунтовуються тією ж тезою.

Правила і помилки стосовно демонстрації

Демонстрація як форма зв'язку тези з аргументами реалізується в конкретних видах умовиводів. Через те при побудові доведення чи спростування треба дотримуватися правил того умовиводу, котрий виконує роль демонстрації.

Іншими словами, коли доведення будується у формі дедуктивного умовиводу, то необхідно виконувати, правила, що регламентують конкретний вид дедуктивного умовиводу. А коли демонстрація представлена індукцією чи аналогією, тобто не дедуктивним умовиводом, то гарантом коректності доведення і спростування виступає дотримання правил цих умовиводів.

Через те найчастіше в доведеннях і спростуваннях виникають наступні помилки "учетверіння терміну", "не випливає", "поспішне узагальнення" тощо.

Контрольні питання та вправи

1. Поняття аргументації.

2. Визначення доведення як логічної процедури.

3. Характеристика структури доведення.

4. Головні форми демонстрації.

5. Визначення прямого доведення.

6. Основа поділу доведень на прямі та непрямі.

7. Поняття апагогічного доведення.

8. Хід побудови апагогічного доведення.

9. Визначення розділового доведення.

10. Характеристика спростування як логічної процедури.

11. Визначення видів спростування.

12. Способи спростування тези.

13. Спростування аргументів і демонстрації.

14. Правила і помилки стосовно тези.

15. Правила стосовно аргументів.

16. Помилки, які виникають при порушенні правил стосовно аргументів.

17. Характеристика правила стосовно демонстрації.

18. Наведіть наприклад прямого доведення.

19. Побудуйте непряме доведення.

20. Наведіть наприклад спростування тези.

← Предыдущая страница | Следующая страница →