Поделиться Поделиться

Теоретико-ігрова модель суперечки

Ми вже розглядали логіко-математичну теорію ігор у контексті практичних дій у певних ситуаціях (див. 5.4). Інтерпретуємо теорію ігор у суперечці.

Уже античні філософи виокремили ігровий (спортивний) вид суперечки, в якій головним є не досягнення згоди чи колективний пошук істини, не розв'язання певних питань, а намагання перемогти, використовуючи будь-які засоби. Однак античні філософи - люди серйозні, котрі прагнули осягнути істину, сперечалися не заради сперечання чи обов'язкової перемоги, а саме задля пошуку істини. Вони виокремили діалектику, назвавши її філософським мистецтвом суперечки: йому треба так само наполегливо вчитися, як і всякому мистецтву.

Коли спостерігати сучасні суперечки (політичні, парламентські, судові та ін.), то часто вони завжди більше нагадують гру, яка нічому не зобов'язує її учасників: пограли (тобто поговорили) - і закінчили. Це означає, що учасників уже не цікавить ані істина, ані досягнення згоди, внаслідок чого суперечка постає мовною грою.

Особливості суперечки як гри з погляду теорії ігор. Головні поняття теорії ігор - гравці, ситуація гри, час гри, глядач, слухач, правила гри, стратегія, тактика, суддя та інші можуть бути інтерпретовані в контексті певного виду суперечки.

Суперечка - це суто мовна гра, мовна дуель, в якій учасники (гравці) перекидаються словами, реченнями та зворотами мовлення. Ситуація суперечки - стан мовної гри від її початку до кінця; момент суперечки, коли треба визначити, що сказати, як казати, як відповісти на запитання.

Суб'єкти суперечки чи гравці: пропоненти й опоненти індивіди, групи осіб (команди), котрі беруть участь у конкретній суперечці; ведучий суперечки (суддя), котрий слухає пропонентів та опонентів і приймає певні рішення. Велике значення для гравців мають спостерігачі (глядачі, слухачі). Коли суперечка публічна, то її спостерігають групи людей чи велика маса людей безпосередньо чи опосередковано (наприклад, по телебаченню).

Кожна суперечка, в процесі якої реалізуються наміри, мотиви гравців (пропонентів та опонентів), має структуру "мета - метод - результат". Мета суперечки як мовної гри: у мовній дуелі кожен учасник реалізує свої наміри і змушує погодитися опонентів з висунутою ним тезою. Метод: логічні й позалогічні прийоми для досягнення мети. Результат: мета досягнута чи недосягнута. Згідно до визначеної структури учасники мовної гри реалізують свою стратегію і тактику в процесі суперечки.

Стратегія - правило, яке гласить гравцю, що йому робити в кожній можливій ситуації.

Тактика - конкретні прийоми, які використовують окремі гравці для досягнення мети.

Хід суперечки - процес мовної гри (запитання, відповіді на них, обговорення теми її учасниками) згідно до правил коректного ведення суперечок. Правила визначають поведінку учасників суперечки - гра за правилами чи без правил. Поведінка учасників може бути стриманою чи нестриманою, агресивною чи неагресивною, з повагою до опонента чи з неповагою. Правила суперечки регулює ведучий. Коли окремі учасники намагаються порушити їх, тобто використовувати недозволені прийоми, наприклад, ображати опонентів, супротивників, аргументувати до сили, залякувати тощо, то ведучий накладає на них санкції.

Виграш - викладена певною мовою позиція пропонента чи опонента, з якою погодяться всі учасники суперечки.

У суперечці - мовній грі - з'являється опозиція "пропоненти - опоненти", що розробляє практичні дії, спрямовані на завершення суперечки (коаліція дій). Наявність опозиції зумовлена плюралізмом думок, різними поглядами (лат. locus standi) тих, хто бере участь у суперечці. Відношення поміж пропонентами і опонентами зумовлюють певні ситуації у процесі суперечки.

Ситуація "нерозуміння" поміж гравцями мовної дуелі виникає тоді, коли гравець х не зрозумів смислу того, що промовив інший гравець у. Це трапляється у зв'язку з тим, що думка висловлена неточно, чи певний термін використано в різних значеннях. Завершення даної ситуації - експлікація смислу терміна; роз'яснення гравцем у, що він мав на увазі, коли дещо промовив.

Ситуація "правильно - неправильно" ("мати рацію - не мати рації") постає тоді, коли гравець х (команда гравців) вважає, що лише він (його команда) діє правильно, а його опоненти (інша команда) - ні й переконує в цьому інших. Завершення даної ситуації: потрібно вислухати іншу сторону в суперечці й визнати, що рацію мали не тільки ти (не твоя команда), а й твій опонент.

Ситуація "бреше - не бреше" виникла тоді, коли один із гравців бреше, а інші учасники мовної гри "ловлять" його на цьому. Гравець х може казати неправду навмисно, з певною метою, а потім, коли його виводять на чисту воду, у відповідь заперечує свою брехню чи починає виправдовуватися. Завершення ситуації: логічно довести, посилаючись на факти, що особа, х бреше ("Факти, як кажуть, уперта річ").

Ситуація "гра не за правилами" виникає тоді, коли один із учасників суперечки починає мовну гру не за правилами, а порушує їх, наприклад, використовує некоректні прийоми у суперечці. Частіше спостерігаємо недозволені прийоми, зокрема образи. Особа В., якому образили, починає дошкуляти особі Л. і под. Завершення ситуації: коли є ведучий мовної гри, він повинен перервати суперечку, коли ж немає, то одні учасники повинні призупинити тих, хто здійснював некоректні дії.

Ситуація "не слухати протилежну сторону" постає тоді, коли одна сторона (команда) навмисно не бере до уваги думок (промов) іншої команди, саме через те, що вони - протилежна сторона. Завершення ситуації: доцільно вислухати й іншу (протилежну) сторону (audiatur et altera dars).

Усі названі ситуації, які виникають у процесі суперечки, дають підставу для створення конфліктів, коли учасники гри не зацікавлені в їх позитивному закінченні.

Конфліктна ситуація у суперечках виникає тоді, коли її учасники (гравці) мають протилежні погляди на одну проблему і коли вони не зацікавлені в такому завершенні суперечки, як консенсус. Кількість учасників суперечки, котрі підтримують протилежні один одному твердження, стають конфліктуючими сторонами.

← Предыдущая страница | Следующая страница →