Поделиться Поделиться

Види суджень. Атрибутивні судження

Розглянемо види суджень. Усю множину суджень дозволяється поділити на дві підмножини: прості і складні судження.

П роціо с т и м називають таке судження у якому жодна логічна частина не є окремим судженням. Чи простим називається судження, яке не має самостійних частин.

Наприклад, "Книга є джерелом інформації", коли відняти будь-якому частину цього судження ("книга", чи "джерело інформації"), то окрема взята вона не буде судженням, а вихідне судження, як цілісний об'єкт зруйнується.

С к л а д н и м називається таке судження, яке складається із двох чи більше простих суджень, що пов'язані логічними сполучниками, а кожна із його правильних частин буде окремим судженням.

Наприклад, 1. "Розбій і грабіж - це злочини проти власності",

2. "Коли в діях підозрюваного є склад злочину, то проти нього може бути порушена кримінальна справа" тощо.

Дані два судження є складними, через те що кожне з них дозволяється розкласти на два простих судження. У 1 судженні: прості судження "Розбій - це злочин проти власності", "Грабіж - це злочин проти власності" поєднуються логічним сполучником "і". У 2 - "В діях підозрюваного є склад злочину", "Проти підозрюваного порушена кримінальна справа" поєднуються логічним сполучником "коли, то".

Зупинимося на аналізі простих суджень.

За характером ознаки, яка представлена предикатом судження, розрізняють такі види суджень:

а) атрибутивні,

б) судження з відношеннями, чи судження про відношення,

в) судження існування.

А т роціи б у т и в н и м називається таке просте судження предикат якого представляє таку ознаку як властивість. Дозволяється також й так визначити атрибутивне судження: "Атрибутивним судженням називається такий вид простих суджень, в яких йдеться про притаманність предметам якихось властивостей, чи про їх відсутність у предмета". Наприклад, "Франція є республікою", "Жоден мій знайомий не має вищої освіти" тощо.

Су д ж е н н я м з в і д н о ш е н н я м и називається такий вид простих суджень у яких предикат представляє таку ознаку як відношення поміж предметами. Наприклад, "Київ розташований вище по Дніпру ніж Канів", "Мій приятель не знає мого брата" тощо. У першому судженні стверджується, що відношення "розташований вище по Дніпру" має місце поміж двома предметами "Києвом" і "Каневом". У другому судженні заперечується, що відношення "знає" має місце поміж "моїм приятелем" і "моїм братом".

С у д ж е н н я м і с н у в а н н я називається вид простих суджень в яких предикат виражає наявність (буття) предмета. Наприклад, "Є люди, які можуть прогнозувати майбутнє", "Не існує життя на Місяці" тощо. У першому судженні стверджується існування людей, здатних до прогнозування. У другому судженні заперечується наявність живого на такому космічному об'єкті як Місяць.

Зупинимося на аналізі атрибутивних суджень. Інтерес до атрибутивних суджень у традиційній логіці був викликаний тим, що вони виступили вихідним матеріалом у побудові Арістотелем першої теорії логічного висновку - силогістики. Значною мірою це зумовлювало й те, що решта простих суджень (судження з відношеннями і судження існування) після відповідних синтаксичних реконструкцій тлумачилися як атрибутивні.

Атрибутивні судження поділяються на види на кількістю і якістю.

За якістю виділяють:

- стверджувальні і

- заперечувальні атрибутивні судження.

Наприклад, "Злочин є суспільно небезпечним вчинком" - стверджувальне судження; "Жоден мій приятель не має посвідчення водія" - заперечувальне судження..

За кількістю розрізняють:

- одиничні,

- загальні,

- часткові атрибутивні судження.

О д и н и ч н и м називається таке атрибутивне судження, у якому суб'єктом виступає одиничне поняття.

Наприклад, "Автор "Кобзаря" є відомим художником".

3 а г а л ь н и м називається таке атрибутивне судження, у якому суб'єктом є загальне поняття.

Наприклад, "Трапеція є геометричною фігурою".

Ч а с т к о в и м називається атрибутивне судження, у якому суб'єкт представляє частину класу досліджуваних предметів.

Наприклад, "Деякі книжки мають довідковий характер".

Дані дві типології атрибутивних суджень виділяються у методичних цілях. У практиці міркування вони існують у взаємодії, через те спеціально виділяють типологію атрибутивних суджень за "об'єднаним поділом за кількістю і якістю":

- загально стверджувальні,

- частково стверджу вальні,

- загальнозаперечувальні,

- частковозаперечувальні атрибутивні судження.

З а г а л ь н о с т в е роцід ж у в а л ь н и м називається судження, яке за кількістю є загальним, а за якістю стверджувальним.

Наприклад, "Будь-яка планета має природний супутник".

Схема загальностверджувального судження така: "Будь-котрий S є РОЦІquot;.

Позначається даний вид суджень буквою "А".

Це позначення береться від першої букви латинського слова "affirmo" (стверджую). "А" фіксує логічний термін у структурі загальностверджувального судження "Будь-котрий ... є...". "S" і "РОЦІquot; - це дескриптивні терміни. Таким чином, структуру загальностверджувального судження дозволяється записати так: Asp.

Ч а с т к о в о с т в е роцід ж у в а л ь н и м судженням називається таке атрибутивне судження, яке за кількістю є частковим, а за якістю стверджувальни.

Наприклад, "Деякі злочини є посадовими".

Схема частковостверджувального судження має такий вигляд: "Деякі S є РОЦІquot;.

Позначається це судження буквою "і".

Це друга голосна буква у слові "Affrmo". "І" виражає логічний термін у структурі частковостверджувального судження: "Деякі... є ...". Таким чином, частковостверджувальне судження позначається символом: Isp.

3 а г а л ь н о з а п е роціе ч у в а л ь н и м називається атрибутивне судження, яке за кількістю є загальним, а за якістю - заперечу-вальним. Наприклад, "Жоден мій знайомий не був серед учасників семінару".

Загальнозаперечувальне судження має таку схему: "Жоден S не є РОЦІquot;.

Це судження позначається першою голосною буквою у латинському слові "Nego" (заперечую) - "Е". Символ "Е" представляє логічний термін у загальнозаперечувальному судженні: "Жоден ... не є...".

Записується структура загальнозаперечувального судження так: Esp.

Ч а с т к о в о з а п е роціе ч у в а л ь н и м називається атрибутивне судження, яке за кількістю є частковим, а за якістю заперечу-вальним. Наприклад, "Деякі мої друзі не були запрошені на свято".

Схема частковозаперечувального судження така: " Деякі S не є РОЦІquot;.

Позначається це судження другою голосною буквою у слові "Nego" - "О". Символ "О" фіксує логічний термін у частковозапере-чувальному судженні: "Деякі... не є...".

Структура цього судження записується так: Osp.

Атрибутивні судження дозволяється розглядати як з точки зору інтенсіоналу, так і з точки зору екстенсіоналу. Попередній розгляд атрибутивних суджень базувався на їх інтенсіональній характеристиці. Тобто, до уваги брався факт притаманності чи не притаманності предметам якоїсь властивості.

З точки зору екстенсіоналу атрибутивне судження дозволяється тлумачити як судження про повне чи часткове включення чи невключення обсягу одного терміна Б до обсягу іншого терміна Р.

Наприклад,

1. "Будь-яке дерево - є рослина";

2. "Будь-котрий квадрат єрівностороннім прямокутником";

3. "Деякі поети - лауреати";

4. Деякі книжки є підручниками";

5. "Жодний природний супутник не є планетою";

6. "Деякі злочини не є посадовими";

7. "Юпітер є планета";

8. "Місяць не є планетою".

Із позицій екстенсіональної характеристики наведені вище судження дозволяється відповідним способом і у кожному конкретному випадку навести доречну схему:

Включення чи невключения обсягу одного терміну до обсягу другого терміну визначає таке важливе для характеристики атрибутивних суджень відношення як "розподіленість термінів".

Термін S чи РОЦІназивається роціо з п о д і л е н и м у даному судженні, коли він взятий у повному обсязі.

Н е роціо з п о д і л е н и м називається термін, коли він взятий у неповному обсязі.

Це відношення дозволяється визначити також й так: "Термін атрибутивного судження називається розподіленим, коли його обсяг повністю включається чи повністю виключається із обсягу другого терміну. Термін нерозподілений, коли його обсяг частково включається чи виключається із обсягу другого терміну".

Розподілений термін позначається знаком (+), а нерозподілений - знаком ( - ).

Схеми І, П, Ш, IV, V, VI наочно ілюструють відношення розподіленості термінів. Необхідно пам'ятати, що відношення розподіленості термінів є одним із важливих правил при побудові безпосередніх умовиводів1 і особливо такого опосердкованого умовиводу як "простий категоричний силогізм".

Схеми розподіленості термінів I- VI дозволяється розглядати як умови істинності чи хибності для атрибутивних суджень. Тобто, схеми / - УІ це своєрідне поле інтерпретації для : Asp, Isp, Esp i Osp.

Завжди це дозволяється записати у вигляді наступних рівностей:

← Предыдущая страница | Следующая страница →