Поделиться Поделиться

Прості судження, їх види та структура

Усі судження поділяються на прості та складні. Простим називають судження, яке виражає зв'язок двох і тільки двох понять. Судження, яке складається з двох і більше простих суджень, називається *складним (складеним).

Існує три види простих суджень:

1) атрибутивне (від латинського - додане; невід'ємна властивість об'єкта) судження. * Атрибутивним називають судження про ознаку предмета. В ньому відображається зв'язок поміж предметом думки та його ознакою. Даний зв'язок може стверджуватися чи заперечуватися. Наприклад, "Україна - демократична держава", "Україна не є членом НАТО". Атрибутивне судження складається із суб'єкта, предиката та логічної зв'язки; його логічна схема (формула) "S - РОЦІquot;, де S - суб'єкт судження, Р - предикат судження," - " - логічна зв'язка.

*Суб'єктом судження є поняття про предмет думки, поняття про ознаку предмета називають * предикатом судження. Логічна зв'язка виражає відношення поміж суб'єктом та предикатом судження. Суб'єкт та предикат називають термінами судження.

Атрибутивному судженню дозволяється дати об'ємну інтерпретацію. У цьому випадку воно розглядається як відношення двох понять (S, Р), обсяги яких певним чином відносяться одне до одного, тобто включають чи виключають обсяг одне одного. Так, у судженні "Україна (S) - демократична держава (Р)" суб'єкт ("Україна") буде повністю входити в обсяг предиката (поняття "демократична держава"):

У судженні "Україна (S) не е членом НАТО (Р)" суб'єкт ("Україна") буде виключатися з обсягу предиката (поняття "країна - член НАТО"):

Використання колових схем І лідера дозволяє наочно уявити відношення поміж термінами судження, що полегшує аналіз їх структури.

2) суджений з відношенням, чи релятивне (від латинського - відносний) судження. Релятивним судженням називають судження, що виражає відношення поміж предметами. Це можуть бути відношення рівності, нерівності, просторові, часові, причинні та інші відношення. Наприклад, "А дорівнює В", "С менше 0* "Харків знаходиться на схід від Києва", "Мораль виникла значно раніше, ніж релігія" тощо.

Релятивні судження символічно записуються так: х К у, читаємо: „х" знаходиться у відношенні "Я" до "у". Коли відношення поміж предметами заперечується, то записують: ~ (а Я Ь) - "неправильно, що "а" знаходиться у відношенні "Я" до "Ь". X, у, а, Ь - це символи на позначення предметів. К (перша літера латинського - відносний) - символ для позначення будь-яких відношень поміж предметами.

3) судження існування (екзистенційні - від латинського - існування). У судженнях існування відображається сам факт буття чи небуття предмета. Наприклад, "Матерія існує", "Кентаврів у дійсності немає", "Судження без речення не існує". Предикатами цих суджень є поняття про існування чи неіснування предмета думки. Логічна зв'язка часто відсутня у структурі судження, проте її легко відновити. Наприклад, "Матерія існує" - "Матерія є те, що існує".

Поділ простих суджень за якістю

Атрибутивні судження називаються категоричними (від грецького - стверджуючий), оскільки знання про притаманність чи непритаманність ознаки предмету висловлюється в безумовній формі. Наприклад, "Звинувачуваний має право на захист", "Скоєння злочину у стані алкогольного сп'яніння не звільняє від кримінальної відповідальності".

За якістю категоричні судження поділяють на стверджувальні та заперечні. Стверджувальними називають судження, які вказують на приналежність предмету деякої ознаки. Судження, що виражає відсутність у предмета деякої ознаки, називають заперечним.

Наприклад, "Україна с морською державою" - стверджувальне судження. Його логічна формула " S є РОЦІquot;. "Територія України не підлягає змінам без її згоди" - заперечне судження. Логічна формула заперечного судження - "S не є РОЦІquot;.

Стверджувальне та заперечне судження відрізняються характером логічної зв'язки, її якістю. Стверджувальна зв'язка СУ") вказує на приналежність ознаки предмету. Заперечна зв'язка ("не с") таку приналежність заперечує. Таким чином, якість категоричного судження залежить виключно від характеру логічної зв'язки і не залежить від форми вираження суб'єкта та предиката. Наприклад, судження "серед неюристів с неспортсмени" (не - S с не - Р) є стверджувальним, бо логічна зв'язка є стверджувальною. Слід мати на увазі, що логічні зв'язки "є” та "не є" в реальній мові можуть виражатися словами: "являє собою", "суть", "не визначається", "належить", "не відноситься" тощо, замінюватися тирс чи бути відсутніми взагалі.

← Предыдущая страница | Следующая страница →