Поделиться Поделиться

Загальні правила категоричного силогізму

Для того, щоби із істинних засновків дозволяється було робити істинний висновок, необхідно дотримуватися таких правил силогізму.

1. У кожному силогізмі має бути тільки три терміни - не більше й не менше.

Це правило випливає із сутності категоричного силогізму як умовиводу, в котрому відношення поміж двома крайніми термінами S і РОЦІустановлюють на підставі їхнього зв'язку із третім - середнім терміном М.

Коли в засновках не три, а два терміни, наприклад: "Будь-котрий злочин є діянням суспільно небезпечним", "Деякі суспільно-небезпечні діяння не містять ознак складу злочину", - тоді відсутнє те поняття, з котрим має зв'язуватися один із термінів силогізму. У такому випадку із засновків не дозволяється вивести третє судження, яке було б відмінним від засновку, не будучи тавтологією і не суперечило б жодному засновку.

Коли в силогізмі чотири терміни, тоді в ньому не буде середнього терміна, і, таким чином, установити відношення поміж поняттями, що входять до засновків, неможливо. Висновок, зроблений із таких засновків, буде хибним: ми припустимося логічної помилки, яка матиме назву учетверення термінів (quaternio terminorum). Ця помилка спостерігається досить часто у випадках, коли за середній термін беруть однакові за звучанням чи написанням слова (омоніми), що мають різні значення. Наприклад:

У цьому силогізмі не три, а чотири терміни, оскільки слово "закон" взято в засновках з різним значенням. У більшому засновку під законом ми розуміємо "закон науки", а в меншому - "юридичний закон". Таким чином, середній термін у цьому силогізмі відсутній, через те висновок є хибним.

2. Середній термін має бути розподіленим хоча б у одному із засновків.

Коли середній термін розподілений, тобто взятий у повному обсязі, то установлюється єдине відношення поміж S і Р. Якесь інше відношення поміж крайніми термінами (S і Р) неможливе.

Коли ж середній термін не розподілений у жодному із засновків, то поміж S і РОЦІможе встановлюватися не одне, а кілька відношень, залежно від того, до якої частини обсягу відносяться крайні терміни. Наприклад:

Тут середній термін ("соціальні норми") не розподілений в обох засновках, через те поміж S і РОЦІможливе різне відношення:

1) воно може бути таким, коли S, входячи в М, повністю виключається із обсягу Р (рис. 23). Тоді із наведених засновків слід було б зробити висновок: "Норми моралі не є правовими нормами" ("Жодне S не є Р);

2) відношення поміж S і РОЦІможе бути і таким, коли М повністю включається до Р (рис. 24). У такому випадку із наших засновків слід було б зробити висновок: "Усі норми моралі є правовими нормами" ("Усі S є РОЦІquot;);

3) відношення поміж S і РОЦІможе бути й таким, як відтворено на рис. 25. Тоді дозволяється зробити такі два висновки: "Деякі норми моралі є правові" ("Деякі S є РОЦІquot;) та "Деякі норми моралі не є правові норми" ("Деякі S не є РОЦІquot;).

Очевидно, при нерозподіленості середнього терміна із засновків дозволяється вивести не один, а кілька висновків. Таким чином, істинного висновку здобути не дозволяється.

3. Термін, не розподілений у засновку, не може бути розподіленим у висновку.

Це правило означає, що у висновку термін силогізму не може бути взятий у повному обсязі, коли в засновку він узятий частиною свого обсягу. Візьмемо наприклад:

Тут менший термін S ("суспільне явище") у засновку не розподілений, оскільки займає місце предиката у ствердному судженні, таким чином, він має лишатися не розподіленим і у висновку. У висновку дозволяється сказати: "Деякі суспільні явища не є надбудовою" ("Деякі S не є РОЦІquot;) і не дозволяється сказати: "Жодне суспільне явище не є надбудовою" ("Жодне S не є РОЦІquot;). Зумовлено це ось чим. Відношення поміж S i Р, як уже говорилося, установлюється через М. У нашому прикладі обсяг М становить дише частину обсягу Р. Через те стійке положення до обсягу РОЦІбуде займати лише частину обсягу в, котру складав обсяг М. Остання частина обсягу S може знаходитися у найрізноманітнішому відношенні до обсягу Р (див. рис. 26).

Тут обидва засновки заперечні. Зробити висновок із них не дозволяється через те, що середній термін (М) не пов'язаний ні з меншим терміном (S), ні з більшим (Р). Жоден із крайніх термінів своїм обсягом не збігається в будь-якій частині з обсягом (М). У такому випадку встановити певне відношення поміж S і РОЦІнеможливо (рис. 27). Це означає, що з наведених засновків рівною мірою дозволяється зробити два протилежні висновки:

1) "Іваненко не знав потерпілого" і 2) "Іваненко знав потерпілого". Істинним же, як говорилося, буде тільки такий висновок, котрий випливає із засновків як єдино можливий.

5. Коли один засновок заперечний, то й висновок має бути заперечним.

Зміст цього правила полягає в тім, що із ствердних засновків не дозволяється зробити заперечного висновку і, навпаки, коли один із засновків заперечний, то висновок не може бути ствердним. Наприклад:

Наявність у силогізмі одного заперечного засновку означає, також обсяг середнього терміна виключається із обсягу одного з крайніх термінів. Тоді з обсягу одного крайнього терміна буде виключатися обсяг другого крайнього терміна, котрий входить до обсягу середнього терміна, У нашому прикладі обсяг М виключається із обсягу Р. Таким чином, і обсяг S, котрий становить частину обсягу М, неодмінно виключається із обсягу Р (рис. 28). Через те висновок може бути тільки заперечним, а не ствердним.

6. Із двох часткових засновків не дозволяється зробити ніякого висновку. Це правило випливає з інших перелічених нами правил.

Коли обидва засновки є частковоствердними, то з них не дозволяється зробити істинного висновку через те, що в жодному засновку не буде розподіленого середнього терміна.

Коли ж один частковий засновок ствердний, а другий частковий засновок, у котрому М займає місце предиката, заперечний (тоді середній термін буде розподіленим), то в силогізмі порушується третє правило: термін, нерозподілений у засновку, стає розподіленим у висновку.

7. Коли один із засновків частковий, то й висновок має бути частковим. Це правило забороняє робити загальні висновки, коли один із засновків силогізму є судженням частковим.

За одного часткового засновку середній термін відноситься лише до частини обсягу меншого терміна, а не до всього його обсягу. Через те з обсягом РОЦІпов'язується не увесь обсяг S, а тільки та його частина, котру займає М. Тоді й у висновку ми можемо говорити тільки про деякі S, а не про всі. Наприклад:

Коли б із цих засновків ми зробили загальний висновок "Усі правоздатні не е дієздатними", то він був би хибним. У цьому неважко переконатися, відобразивши силогізм колами (рис. 29).

← Предыдущая страница | Следующая страница →