Поделиться Поделиться

Життєві ситуації та їх логічна модель

Ситуації - це щось основне та визначальне; ми завжди перебуваємо в тих чи інших ситуаціях.

Д. Барвайс

Кожна людина як суб'єкт діяльності (ігрової, навчальної, пізнавальної, фахової тощо) постійно перебуває в певних ситуаціях, в яких розкриваються особливості її мислення та використання мови; практичних дій і поведінки; взаємовідносин з іншими людьми як суб'єктами.

Існує безліч життєвих ситуацій (вони змінюються чи можуть повторюватись), скажімо, ситуація вибору й ухвалення рішення, ситуація пошуку потрібної інформації, свідоцтв, документів, грошей і под., ситуація засвоєння й розуміння текстів (суб'єкт х читає текст, котрий повинен зрозуміти); ситуація суперечки та ін.

Для суб'єкта, котрий опиняється в тій чи іншій ситуації, основними є: адекватна поведінка, зумовлена станом справ, що склалися в конкретній ситуації; раціональність (доцільність) тих чи інших дій; інтелектуальна активність, щоби адекватно оцінити ситуацію і визначити як поводитись; пошук методів виходу зі ситуації, коли вона складається проблемно.

Побудувати логічну модель життєвих ситуацій дозволяється в такій послідовності:

1. На підставі логіко-семантичного аналізу висловлювань суб'єктів життєдіяльності, сформульованих природною мовою, доцільно визначити терміни, що фіксують ту чи іншу ситуацію, і виділити абстрактний об'єкт клас ситуацій, в якому для кожної окремої ситуації будуть актуальними властивості, притаманні саме цьому класові.

2. Створити особливу мову ситуаційної логіки, що моделює життєву ситуацію як чітко означений клас об'єктів пізнання в певних термінах.

Ситуація, в якій опиняються люди, суб'єкти життєдіяльності, теоретично описують термінами - "ситуація", "види ситуацій", "властивості ситуацій", "відношення поміж суб'єктами в умовах ситуації", "метод виходу з ситуації", "повторюваність ситуації" та ін.

Ситуація (лат. situs - становище) - поєднання умов та обставин, що створюють певний стан справ. Це особливе становище, в якому опиняються люди в певний час tx у своїй життєдіяльності та з якого намагаються вийти.

У суспільстві ситуації створюють люди (окремі індивіди, соціальні групи людей, великі маси людей) у процесі життєдіяльності. Це зумовлено об'єктивними й суб'єктивними чинниками. Ситуація (стан справ, становище) - специфічний вияв суспільного життя і як об'єкт пізнання потребує категоризації як клас. У гносеології та логіці розрізняють класи: предметів (речей); явищ; процесів; подій; властивостей як об'єктивної характеристики предметів, явищ, процесів; відношень поміж предметами, явищами та процесами. Ситуація як стан справ у суспільстві, як загальне становище суб'єктів у конкретний період їхньої життєдіяльності, не належить до згаданих класів. Це своєрідний клас - його дозволяється назвати класом "станів справ", котрий має специфічні властивості й в умовах яких можуть відбутися певні події, виникнути певні явища та процеси.

Властивості ситуацій - загальність умов і обставин для певної кількості людей, котрі перебувають у певній ситуації, їхня взаємозв'язаність, коли вони опиняються в конкретній ситуації, необхідність пошуку виходу з неї, часовий вимір (ситуація виникає в час г1 і закінчується в час £ ), доконечність виходу із ситуації.

У життєвому світі людей існує безліч ситуацій, які дозволяється класифікувати певним способом.

Види ситуацій:

1. Реальна й уявна (можлива). Реальна ситуація - це становище (стан справ), в якому опиняється окрема людина чи певна кількість людей, що постає як факт реального соціального світу. Даний факт є структурною частиною екзистенції людей і має власний просторово-часовий вимір. У реальній ситуації, зумовленій об'єктивними та суб'єктивними чинниками, в умовах якої люди здійснюють певні практичні дії, породжуються події, змінюється життєвий світ (чи не змінюється), виникають нові перспективи та можливості іншого буття (чи не виникають). Приклади реальних ситуацій - ситуації політичних виборів у певній державі, ситуації гри, спортивних змагань, складання іспитів учнями та студентами, тестування, зустрічі з друзями і под.

Уявна (можлива) ситуація - проекція на майбутнє екзистенційних настанов людей, що можуть реалізуватися, а можуть не реалізуватися в реальному світі. Множинність імовірних ситуацій у логіці трактують як множинність "можливих світів", котрі є частиною не реального, а уявного світу. Кожна людина може моделювати для себе "можливі світи" як альтернативи реальному світові, коли вона розробляє сценарії бажаного майбутнього чи плани власних дій. Уявну (можливу) ситуацію як проекції майбутніх подій побудував Арістотель на прикладі: "Завтра буде морський бій. Завтра не буде морського бою". Даний наприклад логіки коментують у контексті визначення істиннісного значення висловлювань про майбутнє. У контексті можливих ситуацій (імовірний стан війни) морський бій - подія, що може статися, а може не статися, і це залежить від двох альтернатив, поміж котрими треба зробити вибір у ситуації, в якій перебувають суб'єкти: 1) бути морському бою; 2) не бути морському бою. Суб'єкти, введені в цю ситуацію, повинні ухвалити остаточне рішення. І це рішення визначить, яка з альтернатив стане частиною реального світу (фактом реального буття) і набуде просторово-часового виміру, визначить майбутнє.

2. Універсальна та контекстуальна (особлива, специфічна).

Універсальна ситуація має місце в життєдіяльності всіх людей, скажімо, ситуація комунікацій, ситуація вибору, ситуація три та ін. Контекстуальна ситуація трапляється в життєдіяльності окремих особистостей чи групи людей, наприклад, ситуація розв'язання логічних задач, складання іспиту студентами з термодинаміки, пошуку суб'єкта злочину та ін.

Типи ситуацій:

1. Конфліктна - неконфліктна; за характером напруженості у відношеннях поміж суб'єктами, які опиняються в однаковому становищі (про конфліктну ситуацію див. далі).

2. Проблемна - непроблемна; за характером завдань і проблем, котрі потрібно розв'язувати в конкретній ситуації.

3. Передбачувана - не передбачувана суб'єктами, що опинилися в ситуації; за характером можливостей не створювати небажаної ситуації.

4. Проста і складна; за характером можливостей розв'язання проблемної чи конфліктної ситуації.

Особливість ситуацій полягає в через те, що вони вимагають розв'язання з метою виходу. Для цього суб'єкти, опинившись у певній ситуації, шукають методи (засоби, прийоми) виходу з неї. Кожен конкретний випадок потребує особливих методів.

Логічна модель життєвих ситуацій може бути інтерпретована в таких сферах діяльності, де виникають ті чи інші ситуації:

- у комунікативній діяльності (ситуація суперечки);

- навчально-виховній діяльності (ситуація розв'язання навчальних задач, засвоєння навчального матеріалу, вивчення іноземної мови тощо);

- виборі й ухваленні рішень;

- пошуку (наприклад, у сфері правової діяльності - ситуація пошуку суб'єкта злочину, знаряддя злочину, доказів та ін.).

- Логічна модель конфліктної ситуації

Рівний над рівним права немає.

Римське право

Конфлікт - стан міжлюдських відносин, котрий виникає тоді, коли втрачається: узгодженість (синхронність) сумісних дій окремих індивідів, соціальних груп, великої маси людей; взаєморозуміння у спілкуванні (в діалозі), внаслідок чого люди починають діяти та мислити неадекватно в певній ситуації, на шкоду іншим і самим собі. Це вид спілкування, в якому виявляється неузгодженість дій людей, що дбають про свої інтереси.

Конфлікт з логічного погляду - це суперечність поміж намірами, бажанням людей жити в злагоді (не сваритися, жити мирно, в спокої) і неможливістю їх реалізації в певних ситуаціях; поміж конструктивними та деструктивними силами, що мають власні інтереси, наміри, мету, поміж балансами різних сил (військових, політичних) та ін.

Життєву ситуацію, в умовах якої виникає конфлікт, називають конфліктною. Конфлікти та конфліктні ситуації як фактична даність людського буття, властивість певної комунікативної системи стали об'єктом дослідження комунікативної філософії, соціології, соціальної психології, політології, практичної логіки, конфліктології, а також математики (математичну модель конфлікту розробляють у теорії ігор).

Науки, що досліджують конфлікти, створюють системи понять, які моделюють в абстрактній формі конфліктні ситуації та визначають способи вирішення конфліктів.

Виокремимо логіку виникнення, розвитку та закінчення конфліктної ситуації.

Логіка створює формальну модель поведінки суб'єктів практичних дій, котрі вступають у міжособистісні, міжгрупові відносини. Дані відносини за певних умов зумовлюють виникнення конфліктної ситуації.

Конфлікт, як уже зазначалося, виникає в певній ситуації. Сторони конфлікту - суб'єкти практичної та теоретико-пізнавальної діяльності, поміж котрими втрачається взаємопорозуміння, а, таким чином, виникає дисбаланс і неузгодження думок, дій, вчинків. Залежно від кількості суб'єктів, що стають конфліктуючими сторонами в певній ситуації, їх поділяють на бінарні (в конфлікті беруть участь два суб'єкти); тринарні (три суб'єкти), полінарні (беруть участь багато суб'єктів). Окремі суб'єкти в певній конфліктній ситуації стають конструктивною чи деструктивною силою.

Згідно до сфери життєдіяльності людей є такі види конфліктів: побутові (сімейні, поміж сусідами і под.); політичні (наприклад, поміж владою й опозицією, поміж гілками влади та ін.); міждержавні; міжетнічні; військові тощо.

Типи конфліктів: залежно від предмета, що породжує конфлікт, існують конфлікти: інтересів, грошей (не поділили грошей); майновий; намірів і мети та ін.

Розрізняють об'єктивні чинники, що зумовлюють виникнення конфлікту в певній ситуації, та суб'єктивні, тобто психологічні, інтелектуальні особливості людей, котрі беруть участь у конфлікті. Суб'єктивні фактори зумовлюють поведінку конкретної людини - учасника конфлікту і впливають на її ставлення до інших учасників.

Конфлікт має стадії: виникнення конфлікту, стан конфлікту, вирішення конфлікту.

Стадія виникнення конфлікту. Він виникає тоді, коли є причина. Пошук причин виникнення - необхідна умова для вирішення конфліктів. Причина може бути об'єктивною (наприклад, на фірмі погана організація праці чи працівники отримують маленьку зарплатню, а керівник не докладає зусиль для поліпшення організації праці та підвищення зарплатні) чи суб'єктивною (скажімо, особа х недобросовісно виконує професійні обов'язки, що викликає невдоволення інших працівників). Знаючи причини виникнення конфлікту, дозволяється передбачити, як не допустити виникнення подібного конфлікту в майбутньому.

Стан конфлікту - безпосередній процес неузгодженості дій учасників конфлікту, втрата взаєморозуміння в комунікативній системі. У стані конфлікту визначається поведінка людей, алгоритми їхніх дій з метою посилити конфлікт (розбурхати пристрасті, підсипати перцю) чи ж погасити його.

Стадію вирішення конфлікту визначають за логікою:

1. Кожен конфлікт необхідно розв'язати, оскільки він вносить дисбаланс у сферу діяльності людей; порушує рівновагу сил у соціальній системі (політичній, економічній, правовій).

2. Конфлікт буде вирішений тоді, коли суб'єкти, його учасники, домовляться і відновлять баланс сил, взаєморозуміння.

3. Дії учасників конфлікту повинні бути раціональними, щоби розв'язати його цивілізовано.

4. Суб'єкти, учасники конфлікту, повинні перебувати в рівних відносинах поміж собою, за принципом римського права "Рівний над рівним права немає". Розуміння цього принципу дає можливість залагодити конфлікт, не принижуючи один одного, і досягти бажаної злагоди.

Вирішення конкретного конфлікту в певній ситуації не означає, що вдасться уникнути інших, оскільки люди живуть у складноорганізованому, швидкозмінювальному й швидкоплинному світі, в якому існують різні інтереси, думки, наміри, погляди на певну проблему, що спричиняють нові конфлікти.

Логічна модель ситуації гри

Ноmo ludens - людина, яка грає.

У діяльності людей виокремлюють особливий різновид. Його називають ігровою діяльністю, яка здійснюється за встановленими правилами. Гра, з одного боку, постає особливим соціокультурним феноменом, що уособлює дещо автономне та самоцінне (наприклад, інтелектуальні ігри, комп'ютерні ігри, спортивні ігри), а з іншого - стає невід'ємною частиною різних видів діяльності (фінансової, навчально-виховної, політичної, юридичної, наукової, філософської і под.).

Гру як явище культури (ігровий елемент культури) концептуально визначив голландський історик і філософ Й. Гейзінга.

Математики та логіки надали терміну "гра" науково-теоретичного смислу на підставі спостереження реальних ігрових ситуацій і стали моделювати гру в абстрактній знаково-символічній формі за допомогою особисто створеної мови. Логіко-математичне моделювання ігрової ситуації (гри) отримало назву "теорія ігор".

Теорія ігор досліджує оптимальну поведінку гравця в ситуаціях, де стикаються інтереси, зацікавлення поміж різними учасниками. Це, за визначеннями учених, наука про оптимальну поведінку індивіда в конфліктних ситуаціях; теорія моделювання прийняття оптимальних рішень.

Логічний аспект моделювання ігор (ігрових ситуацій) означає встановлення семантики (смислу та предметного значення) ігор (смисл гри, мета гри тощо) та моделювання прагматики, тобто розроблення конкретної стратегії й тактики гри, правил гри крізь призму структури "мета- метод - результат".

Логіко-семантичний аспект моделювання ігор аналізують Я. Хінтікка, А. Блінов, А. Ішмуратов та ін.

Головні терміни теорії ігор, за допомогою яких створюють дескриптивну модель ігор (ігрових ситуацій ).

Гра - такий вид активної діяльності людей, де на першому місці постає їх суб'єктивний інтерес і бажання отримати певну винагороду. У математиці - це математична модель конфлікту, тобто явища, в якому визначені діючі в ньому сторони, їх можливі способи дії, ймовірні наслідки й інтереси.

Ігрова ситуація (лат. situs - становище) - 1) часовий вимір гри як певного стану справ, що структурується на початок, хід гри, закінчення гри; 2) момент у перебігу гри, коли треба визначитися, як діяти далі.

Гравці, чи суб'єкти гри - індивіди, групи людей (соціально, фахово структуровані групи індивідів, колективи), фізичні та юридичні особи, керівники груп, які беруть участь у конкретній грі. Групу гравців називають командою. Залежно від виду гри її учасників іменують шахістами, футболістами, біржовими гравцями і под. У кожній грі учасники виконують певні, задані правилами, ролі.

Спостерігачі ігор, чи глядачі - індивіди, групи, велика кількість людей, які не беруть участь у грі, а лише спостерігають за нею безпосередньо чи опосередковано (наприклад, по телебаченню).

Правила (умови) гри визначають можливу поведінку учасників, вибір і хід для них на будь-якому етапі розвитку гри. Необхідність дотримання правил визначає такі варіанти ігрових ситуацій:

1. Коли усі гравці дотримуються правил, то гра є чесною.

2. Коли жоден учасник не дотримується правил, то гра не є чесною.

Стратегія гри - загальний план, котрий варто реалізувати, щоби досягти мети.

Тактика гри - конкретні прийоми, котрі використовують гравці в процесі гри, щоби обіграти інших учасників. Це зроблений, скажімо, гравцем х конкретний хід (у шахах - хід конем), що дає змогу збільшити шанси на перемогу.

Виграш - передбачена винагорода, якому отримують гравець чи команда, що перемогли у конкретній грі.

У контексті логіки дії гра - це система практичних дій. Згідно, вона має структуру "мета - метод - результат". Мета - в процесі гри обіграти іншого гравця (команду) й досягти бажаного результату. Метод - тактичні прийоми гравців у ході гри згідно до прийнятих правил.

Результат гри - виграш.

Класифікація ігор. Упродовж історичного розвитку людства створена безмежна кількість ігор, які в теорії класифікують за видами та типами.

За видами:

- за видами дій: інтелектуальні й фізичні;

- за професійною ознакою: фахові та нефахові (аматорські);

- за професійною сферою діяльності: навчально-виховні, навчальні, спортивні, військові (військові навчання), політичні, мистецькі тощо.

Логіки, математики та філософи виокремили такі види ігор: логічні, мовні.

Англійський математик і логік Ч. Доджсон, котрий під псевдонімом Льюїс Керролл написав казки "Аліса в країні чудес" й "Аліса в задзеркаллі", є автором книги "Логічна гра", де створення силогізмів і знаходження логічних помилок постає інтелектуальною (логічною) грою, а таким чином, "їжею для розуму".

Австрійський філософ Л. Вітгенштайн у логічну семантику ввів термін "мовна гра": ціле, що створене мовою та діями, з якими воно пов'язане; в структурі мовленнєвої діяльності виокремлюються дії, які дозволяється здійснити за допомогою визначення слів. Дії, що супроводжують певне слово, внаслідок чого йому надають значення, дозволяється назвати мовною грою, в якому введено це слово". Таким чином, мовна гра - це гра словами, коли в структурі мовленнєвої діяльності виокремлюються дії, котрі здійснюють з метою використання мови, вживання мови з певною метою, щоби надати словам нового смислу і значення. Феномен мовної гри має місце у дискурсі (див. 7).

У логіко-математичній теорії ігор вирізняють такі типи ігор:

- за кількістю гравців (з одним, двома і більше учасниками);

- за кількістю стратегій (скінченні й нескінченні);

- за характером взаємовідносин поміж гравцями (безкоаліційні, кооперативні, коаліційні);

- за кількістю ходів (однокрокові й багатокрокові);

- за характером виграшу (з нульовою сумою виграшу, з ненульовою сумою виграшу) та ін. (М. Барташ, Г. Оуен, Л. Роман).

Логічна оцінка гри: згідно зі встановленими правилами, кожну конкретну гру визначають як гру за правилами чи без правил; безпрограшна гра чи програшна; є стратегія гри чи немає.

Логіко-математичну модель ігор створюють за допомогою особливих символів і матриць.

Сфера інтерпретації теорії ігор - діяльність людей, пов'язана з виконанням певних операцій, скажімо, економічних, фінансових, технологічних, керуванням складно-організованими системами (фінансово-промисловими комплексами і под.).

Теорія ігор інтерпретується також у ситуаціях вибору й прийняття рішень, у ситуації суперечки, конфліктних ситуаціях.

← Предыдущая страница | Следующая страница →