Поделиться Поделиться

Поняття про форму мислення

Знаючи характерні особливості абстрактного мислення, дозволяється дати йому таке визначення. А б с т роціа к т н е мислення - це ступінь процесу пізнання, котрий слідує за чуттєвим пізнанням. Суть цього слідування полягає в через те, що абстрактне мислення полишає (абстрагує) хаотичну інформацію про предмет, якому нам дають органи чуття. В цьому розумінні абстрагуватися - не означає відволікатися від предмета: це означає відволікатися від чуттєвого ступеня пізнання, котрий виконав свою функцію, зафіксувавши данність предмета в сукупності чуттєвих образів і сигналів. Згідно до цього стає зрозумілим , що абстрактне мислення не віддаляє нас від предмета, а наближає до нього завдяки систематизації чуттєвої інформації про предмет і виділенню суттєвих зв'язків, властивих природі предмета.

Абстрактне мислення має властиві йому форми і підпорядковується відповідним законам. Формами абстрактного мислення є поняття, судження, умовивід.

Кожна думка має форму і зміст. Змістом думки є те, про що ми мислимо. А формою думки є спосіб зв'язку структурних елементів чи складових частин думки. Особливістю форми думки є те, що вона незалежна, інваріантна від змісту думки.

Одна і та сама форма може містити різний зміст. У цій незалежності є водночас і перевага і недолік. Перевага в через те, що різноманітний зміст ми можемо стандартизувати, а значить подавати його у вигляді системи. Недоліком є те, що при цьому ми відсуваємо на задній план тонкощі змістовних відтінків одержаної інформації.

Ця особливість форми думки (тобто її незалежність, інваріантність відносно змісту) визначає етимологію слова "логічний" (логічний аналіз, логічний підхід, логічна форма тощо). Логічний - означає "здатний утримувати незмінним, інваріантним зміст думки за усіх перетворень і перестановок". А оскільки (як ми зазначали раніше) будь-яка думка реалізується у мові, то властивість речень мови при будь-яких перетвореннях зберігати незмінними їх значення (це можуть бути оцінки: "істинно", "хибно". "правдоподібно" , "правильно побудовано", "коректно" тощо) є їх логічною властивістю. У цьому розумінні ми говоримо: логіка мови, логіка теорії тощо.

Таким чином, л о г і ч н і ф о роцім и - це види мисленнєвих структур, які незалежні від конкретного змісту думки. Вони - своєрідний будівельний матеріал з якого будуються конкретні міркування. Це й зумовлює те, що логічні форми (чи форми мислення) складають інформативний, змістовний бік міркування.

Зауважимо, що тут немає, як здається на перший погляд, суперечності: форма думки одночасно є і змістом. Справа в через те, що форму мислення (вид структури думки) ми можемо розглядати як змістовну характеристику міркування в через те розумінні, що кожна з форм мислення - поняття, судження, умовивід - у логіці розглядається як відповідний спосіб фіксації в мисленні інформації про предмети та явища.

Наприклад, візьмемо таку думку: "Злочин є суспільно небезпечне діяння". З одного боку ми маємо конкретний зміст думки (тобто, що собою являє "злочин", "суспільно небезпечне діяння" тощо), незалежний від форми думки, якому дозволяється зафіксувати у вигляді: "щось про щось стверджується", а з іншого - відношення поміж предметом думки і ознакою предмета думки є тим змістом, котрий цікавить логіку як науку, що вивчає способи утримання незмінними, інваріантними оцінки думок.

Тобто, форми мислення ми можемо розглядати як чисту структуру відносно конкретного змісту і (з іншого боку) як інформацію (змістовну характеристику) про спосіб зв'язку структурних елементів думки. Кожній формі мислення притаманний відповідний тип зв'язку структурних елементів думки.

Візьмемо для прикладу дві думки:

"Квадрат" і "дім". За змістом дані думки різні, вони відносять до різних сфер людської діяльності. Квадрат - це прямокутник з рівними сторонами, дім - це будівля, яка пристосована для постійного мешкання. Що ж їх об'єднує ? Виявляється, що дані дві різні за змістом думки мають однакову форму побудови. У них різні предмети фіксуються єдиним способом, а саме, як взаємозв'язок їхніх суттєвих ознак.

Таким чином, форма мислення, яка відображає предмети та явища через сукупність суттєвих ознак, називається п о н я т т я м.

Розглянемо інші дві думки: "Шахрайство - злочин" і "Дерево не тоне у воді". Хоча за змістом дані дві думки різні, проте мають спільну форму. Вони фіксують наявність чи відсутність у предмета певної ознаки. Тобто із цих прикладів слідує, що форма мислення, яка відображає зв'язок поміж предметом та його ознакою, називається с у д ж е н н я м.

Наведемо такі приклади:

У цих міркуваннях різний зміст мислиться однаково як необхідний зв'язок поміж відомими судженнями і новим судженням. Таку форму мислення, завдяки якій із одного чи кількох відомих суджень ми отримуємо нове судження, називають у м о в и в о д о м.

← Предыдущая страница | Следующая страница →