Поделиться Поделиться

Котивсь зеленими царинками, маленький і білий, наче банька кульбаби, безстрашно забирався у темний ліс, де гаджуги кивали над ним галузками, як ведмідь лабами

Зв`ідси див`ився на г`ори (отсюда смотрел на горы), бл`изькі й дал`екі верх`и (близкие и далёкие вершины), що голуб`іли на н`ебі (что голубели на небе), на смер`екові ч`орні ліс`и з їх с`инім д`иханням (на смерековые чёрные леса с их синим дыханием), на `ясну з`елень ц`аринок (на светлую зелень лугов), що, мов дзеркал`а, блищ`али в р`амах дер`ев (что, словно зеркала, блестели в обрамлении деревьев). Під ним, в дол`ині (под ним, в долине), кип`ів хол`одний Черем`ош (кипел холодный Черемош). По дал`еких горб`ах дрім`али на с`онці сам`отні ос`елі (по далеким холмам дремали на солнце одинокие жилища) . Бул`о так т`ихо і с`умно (было так тихо и печально), ч`орні смер`еки безперест`анку спуск`али сум свій в Черем`ош (чёрные смереки беспрестанно спускали печаль свою в Черемош), а він ніс йог`о д`олом й оповід`ав (а он нёс его понизу и рассказывал).

— Іва!.. Мо-ой (Ива, домой)! — гук`али на Івана од х`ати (звали Ивана от хаты), ал`е він тог`о не сл`ухав (но он этого не слушал), збир`ав мал`ини (собирал малину), п`укав з лист`очків (стрелял = хлопал листиками), роб`ив свист`ілку або пищ`ав у трав`инку (делал свистульку или пищал в травинку), намаг`аючись вд`ати голос`и птах`ів та всі ті зг`уки (пытаясь изобразить = подделать голоса птиц и все те звуки), що чув у л`ісі (что слышал в лесу). Л`едве пом`ітний в лісов`ім з`елі (едва заметный в лесной зелени), збир`ав квітк`и і кос`ичив н`ими сво`ю крес`аню (бриль) (собирал цветы и расцвечивал = украшал ими свою шляпу), а утом`ившись, ляг`ав десь під с`іном (а, утомившись, ложился где-нибудь под сеном), що с`охло на острив`ах (что сохло на остревах; “острев`а” — сухая смерека с ветками, поставленная вертикально), і спів`али йом`у до сну та й буд`или йог`о сво`їм дзв`оном гірськ`і пот`оки (и пели ему да и будили его своим звоном горные потоки).

Звідси дивився на гори, близькі й далекі верхи, що голубіли на небі, на смерекові чорні ліси з їх синім диханням, на ясну зелень царинок, що, мов дзеркала, блищали в рамах дерев. Під ним, в долині, кипів холодний Черемош. По далеких горбах дрімали на сонці самотні оселі. Були так тихо і сумно, чорні смереки безперестанку спускали сум свій в Черемош, а він ніс його долом й оповідав.

Іва!.. Мо-ой! — гукали на Івана од хати, але він того не слухав, збирав малини, пукав з листочків, робив свистілку або пищав у травинку, намагаючись вдати голоси птахів та всі ті згуки, що чув у лісі. Ледве помітний в лісовім зелі, збирав квітки і косичив ними свою кресаню (бриль), а утомившись, лягав десь під сіном, що сохло на остривах, і співали йому до сну та й будили його своїм дзвоном гірські потоки.

Кол`и Ів`анові мин`уло сім літ (когда Ивану минуло семь лет), він уж`е див`ився на світ ін`акше (он уже смотрел на мир иначе). Він знав вже баг`ато (он знал уже много). Ум`ів знах`одити помічн`е з`ілля (умел находить полезные травы) — одал`ен, матриг`ан і під`ойму (валериану, беладонну и гравилат), розум`ів, про що к`анькає к`аня (понимал, о чём кричит каня; “к`аня” — хищная птица семейства ястребиных), з ч`ого повст`ала зоз`уля (откуда возникла кукушка), і кол`и оповід`ав про все те вд`ома (и когда рассказывал обо всём этом дома), м`ати неп`евно позир`ала на нь`ого (мать неуверенно посматривала на него): м`оже, в`оно до нь`ого гов`орить (может, оно с ним говорит)? Знав, що на св`іті пан`ує неч`иста с`ила (знал, что в мире властвует нечистая сила), що `арідник (злий дух) пр`авить ус`ім (что аридник (злой дух) заправляет всем); що в ліс`ах п`овно лісовик`ів (что в лесах полно лесовиков), які пас`уть там сво`ю марж`инку (которые пасут там свою скотинку; “марж`ина” — скот): `оленів, зайц`ів і серн (оленей, зайцев и серн); що там блук`ає вес`елий чуг`айстир (что там бродит весёлый чугайстер [мифологический персонаж]), як`ий з`араз пр`осить стр`ічного в т`анець та роздир`ає н`явки (который сразу приглашает встречного = прохожего в перепляс и разрывает мавок = нимф); що жив`е в л`ісі г`олос сок`ири (что живёт в лесу голос топора). В`ище, по безв`одних дал`еких нед`еях (выше, на безводных далёких вершинах; “нед`ея” — дикая вершина горы), н`явки розв`одять сво`ї безкон`ечні танк`и (мавки =нимфы; разводят = устраивают свои бесконечные танцы), а по ск`елях хова`ється щ`езник (а в скалах прячется леший; “щ`езник” — злой дух, леший”). Міг би розказ`ати і про рус`алок (мог бы рассказать и про русалок), що г`арної дн`ини вих`одять з вод`и на б`ерег (что в хороший = погожий день выходят из воды на берег), щоб спів`ати піс`ень (чтобы петь песни), виг`адувать б`айки і мол`итви (придумывать = сочинять небылицы и молитвы), про потоп`ельників (об утопленниках), які по з`аході с`онця с`ушать бл`іде т`іло сво`є на к`аменях в р`ічці (которые после захода солнца сушат бледное тело своё на камнях в речке). Вс`які злі д`ухи зап`овнюють ск`елі (разные злые духи заполняют скалы), ліс`и, пров`алля, хат`и й загор`оди та чиг`ають на христи`янина або на марж`ину (леса, расщелины = овраги, хаты и ограды поджидают = караулят христианина или скотину), щоб зроб`ити їм шк`оду (чтобы причинить им вред).

Коли Іванові минуло сім літ, він уже дивився на світ інакше. Він знав вже багато. Умів знаходити помічне зілля — одален, матриган і підойму, розумів, про що канькає каня, з чого повстала зозуля, і коли оповідав про все те вдома, мати непевно позирала на нього: може, воно до нього говорить? Знав, що на світі панує нечиста сила, що арідник (злий дух) править усім; що в лісах повно лісовиків, які пасуть там свою маржинку: оленів, зайців і серн; що там блукає веселий чугайстир, який зараз просить стрічного в танець та роздирає нявки; що живе в лісі голос сокири. Вище, по безводних далеких недеях, нявки розводять свої безконечні танки, а по скелях ховається щезник. Міг би розказати і про русалок, що гарної днини виходять з води на берег, щоб співати пісень, вигадувать байки і молитви, про потопельників, які по заході сонця сушать бліде тіло своє на каменях в річці. Всякі злі духи заповнюють скелі, ліси, провалля, хати й загороди та чигають на християнина або на маржину, щоб зробити їм шкоду.

Не раз, прок`инувшись уноч`і (не раз, проснувшись ночью), с`еред вор`ожої т`иші (среди враждебной тишины), він тремт`ів, сп`овнений ж`ахом (он трепетал = дрожал, исполненный ужаса).

Весь світ був як к`азка (весь мир был как сказка), п`овна чуд`ес (полная чудес), таємн`ича, цік`ава й страшн`а (таинственная, интересная и страшная).

Теп`ер він вже мав об`ов'язки — йог`о посил`али п`асти коров`и (теперь у него уже были обязанности — его посылали пасти коров). Гнав в ліс своїх жовт`аню та голуб`аню (выгонял в лес своих желтушку и голубушку), і кол`и вон`и потоп`али в хв`илях лісов`их трав та молод`их смер`ечок і вже зв`ідти обзив`ались до нь`ого (и когда они утопали в волнах лесных трав и молодых смеречек и уже оттуда откликались ему), як з-під вод`и (как из-под воды), тужл`ивим дзв`оном сво`їх дзвінк`ів (тоскливым звоном своих колокольчиков), він сід`ав десь на узб`іччі гор`и (он садился где-нибудь на склоне горы), вийм`ав денц`івку (соп`ілку) і виграв`ав нем`удрі пісн`і (вынимал свирель и наигрывал немудрёные песни), яких навч`ився од ст`арших (которым научился от старших). Одн`ак та м`узика не вдовольн`яла йог`о (однако, эта музыка не удовлетворяла его). З дос`адою к`идав денц`івку і слу`хав `інших мел`одій (с досадою бросал он свирель и слушал другие мелодии), що жил`и в нь`ому, не`ясні і невлов`имі (что жили в нём, неясные и неуловимые).

← Предыдущая страница | Следующая страница →