Поделиться Поделиться

Правила доведення і спростування: помилки, які трапляються в доведеннях

У процесі доведення і спростування необхідно дотримуватися правил стосовно тези, правил стосовно аргументів та правил стосовно демонстрації.

1. Правила й помилки стосовно тези

1. Теза має бути чітко і ясно сформульована. У будь-якому доведенні необхідно перш за завжди знайти, що доводиться, яке положення обґрунтовується. Для цього висунута теза має бути сформульована точно і ясно. Коли ж доводжуване положення сформульоване недбало, розпливчато і невизначено, то й доказ у цілому стає досить часто плутаним і суперечливим. У таких випадках важко зрозуміти, яке положення доводиться розібрати в самому доказі, дати оцінку аргументам, визначити, чи достатньо їх для тези, перевірити хід доведення і встановити, чи правильне воно і т. д.

Нечіткість формулювання тези може бути наслідком незнання чи недостатнього знання того предмета, про котрий ідеться в тезі, недбале ставлення до уживаних слів і термінів, а також наслідком навмисного прагнення зробити тезу невизначеною, двозначною.

2. Теза протягом доказу (чи спростування) має залишатися однією й тією ж. Правило це означає, що доводитися завжди має саме те положення, котре висунуте як теза, а не якесь інше, хоч і схоже з тезою. Порушення цього правила приводить до помилки, котра дістала назву підміна тези (ignortio elenchi). Підміна тези має місце тоді, коли доводить

правил умовиводу, у формі котрого здійснювався доказ, то таке доведення вважається спростованим. Наприклад, коли тезу "Заповіт є договором" доведено таким чином:

ся (чи спростовується) не та теза, котру слід довести, а інша, нова теза.

Наприклад, підміна тези буде, коли замість доведення судження про тс, що "Обвинувачуваний на момент скоєння злочину був на місці вчиненого злочину", доводиться, що "Обвинувачуваний добре знав місце скоєного злочину".

Теза може бути підмінена іншою тезою як не усвідомлено, так і навмисне. Підміна тези відбувається часто через нечіткість її формулювання.

Різновидами помилки підміни тези є такі помилки у доведенні, як доведення до людини та публіки, а також помилка, що дістала назву хто занадто багато доводить, той нічого не доводить. Логічна помилка доведення до людини (argumcntum ad hominem) буває тоді, коли доведення істинності тези по суті підміняється характеристикою особи людини, котра має якесь відношення до даної тези. Така помилка буде, наприклад, тоді, коли замість того, щоби спростувати висунуте положення, ми говоримо не про саме це положення, а про людину, котра його висловила, що вона не спеціаліст з певного питання, що вона неодноразово припускалася помилки у своїх висновках тощо.

Логічна помилка доведення до публіки (argumеntum ad populum) полягає в тім, що замість обґрунтування тези звертаються до почуттів людей, намагаються викликати у них симпатію чи антипатію до того, про що йдеться, і таким чином примусити повірити в правильність висунутої тези чи хибність спростовуваного положення.

Логічна помилка хто занадто багато доводить, той нічого не доводить (qui nimium probat nihil probat) виникає тоді, коли замість доведення істинності висунутої тези обґрунтовується інше положення настільки широке, що з нього безпосередньо не випливає істинність висунутої тези.

2. Правила і помилки стосовно аргументів

1. Аргументи мають бути судженням істинним. Це правило саме по собі є вимогою доведення. Не дозволяється обґрунтовувати істинність тези хибними аргументами. Проте це правило слід трактувати дещо ширше у через те розумінні, що аргументи не можуть бути не тільки хибними, а й імовірними, сумнівними, гаданими. Таке розуміння розглядуваного правила має досить важливе значення для судового доведення, де кінцеві висновки у справі на підставі імовірно (гадано) встановлених фактів взагалі не припустимі.

Порушення цього правила веде до логічних помилок, що дістали назву: а) хибний аргумент чи основна помилка та б) передбачення підстави.

Логічна помилка "хибний аргумент" чи основна помилка (error fundamеntales) полягає в тім, що для обґрунтування тези беруться хибні аргументи.

Так, коли свідок, обвинувачуваний чи потерпілий обґрунтовують якийсь відповідний висновок видуманими фактами, тобто такими фактами, котрі в дійсності не існують, то буде мати місце логічна помилка - хибний аргумент.

Логічна помилка "передбачення підстави" (pеtitio princi pii) полягає в тім, що як підстава наводиться таке положення, котре, хоч і не є явно хибним, проте саме потребує доведення, тобто коли, доводячи тезу, користуються недоведеними аргументами.

У судовій практиці ця помилка частіше за завжди має місце тоді, коли кіпцеві висновки у справі ґрунтуються на здогадах, а не на достовірно встановлених фактах. Така помилка буде виявлена, наприклад, у справі М., засудженого за те, що він, працюючи завідувачем складу" викрав зі складу 104 м бязі і потім симулював крадіжку. Відміняючи вирок у справі, судова колегія Верховного Суду в своїй ухвалі вказала: "Висновок суду про винність М. у крадіжці бязі ґрунтується не па доказах, а па здогаді про те, що "цю бязь, окрім підсудного М., викрасти ніхто не міг".

Ось наприклад спростування захисником доказу обвинувача, що ґрунтується на виявленні у промові останнього помилки "передбачення підстави": "Стосовно Грачова є здогади, що до 19 серпня 1952 р. вій купував шкіру в Якуби і що пальта, про які йдеться, пошиті зі шкіри, котра належить фабриці "Спортінвентар". Проте кількість здогадів не перетворюють їх у якість доказу винності. Кожен з них мав бути самостійно доведений. Прокурор намагається це зробити, на жаль, досить оригінально. Один здогад він доводить іншим. Прокурор говорить: "Коли Грачов до 19 серпня 1952 р. придбав шкіру в Якуби, то пальта виготовлені зі шкіри, що належить фабриці "Спортінвентар". Проте перш за завжди це "коли" слід довести. Далі прокурор розмірковує: "Коли всі пальта пошиті зі шкіри фабрики "Спортінвентар", то ця шкіра придбана в Якуби". Проте ж перш за псе саме й треба довести, що пальта виготовлені зі шкіри фабрики "Спортінвентар". Мовою логіки метод доведення, до якого вдався прокурор, пазивається "обумовленням підстави" - наведення як доведення аргументу, котрий сам також має бути доведеним. Процесуальною мовою - цс обвинувачування, що ґрунтується на здогадах. "Здогади ж не можуть замінити доказів, яких бракує".

2. Аргументи, мають бути достатньою основою для тези. Зміст цього правила полягає в тім, що аргументи мають неодмінно обґрунтувати істинність тієї тези, на підтвердження якої вони висунуті. Коли ж істинність тези із наведених аргументів не випливає, то такі аргументи для тези є недостатніми, вони не обґрунтовують тези. Це логічне правило знайшло своєрідне вираження в кримінальному процесі, одна з вимог яких твердить: "Один доказ - не доказ". Порушення цього правила викликає такі помилки: а) не випливає і б) від сказаного у відносному, умовному розумінні до сказаного безвідносно, в абсолютному розумінні.

Логічна помилка не випливає (non sequiter) полягає в тім, що доказувана теза не випливає із аргументів, наведених для її підтвердження. Наприклад, коли висновок про те, що "Петренко є співучасником злочину" обґрунтовується тим, що Петренка напередодні скоєння злочину бачили разом із злочинцями, то буде допущена помилка, оскільки одного факту, що Петренко був разом із злочинцями напередодні скоєння злочину очевидно недостатньо для висновку про його участь у злочині. Він міг бути в компанії злочинців випадково, через те необхідні інші факти, котрі були б достатніми аргументами.

У судовому доказі логічна помилка не випливає, чи помилка недостатнього обґрунтування є однією з найпоширеніших. Виражається вона найчастіше в необґрунтованості кінцевих висновків у справі, в необґрунтованості постанов. Наявність такої помилки завжди приводить до скасування вироку чи ухвали. Необгрунтована постанова (визначення) визнається незаконною.

Логічна помилка від сказаного у відносному, умовному розумінні до сказаного безвідносно, абсолютному розумінні полягає в тім, що якесь положення, правильне за певних умов, застосовується як аргумент за будь-яких умов.

Різновидом розглядуваної логічної помилки є помилка, що дістала назву від сказаного в принципі до сказаного в усіх випадках без винятку. Ця помилка полягає у тім, що положення, правильне в принципі, яке характеризує загальний стан речей, поширюється на будь-котрий випадок, на кожсн конкретний предмет. Наприклад, коли хтось почне доводити, що гр-н Н. добре знає закони, посилаючись нате, що він юрист, а юристи, мовляв, добре знають закони, то він допуститься помилки від сказаного в принципі до сказаного в усіх випадках без винятку. Те, що юристи добре знають закони, є істинним, проте з цього зовсім не випливає, що будь-котрий юрист добре знає закони. Судження "Юристи добре знають закони" правильне в принципі, а не для кожного конкретного випадку.

3. Доведення не має братися в коло, тобто аргументи мають бути судженнями, істинність яких встановлена незалежно від тези. Порушення цього правила викликає логічну помилку, котра називається коло в доведенні. Ця помилка полягає в тім, що теза виводиться з аргументів, а аргументи, в свою чергу, виводяться з тези.

3. Правила і помилки в доведенні, пов'язаному з демонстрацією

Демонстрація, як уже говорилося, - це спосіб логічного зв'язку тези доведення й аргументів. Демонстрація здійснюється завжди у формі того чи іншого умовиводу. Через те, будуючи докази і спростування, необхідно дотримуватися правил умовиводів. А саме, коли доказ будується у формі категоричного силогізму, то для того, щоби він був правильним, необхідно дотримуватися всіх правил категоричного силогізму, коли ж доказ є індуктивним, то слід дотримуватися правил індуктивних умовиводів і т. д. Порушення якогось із правил умовиводу приводить до помилки в доказі. Найчастіше у доказах трапляються такі помилки, пов'язані з їхньою побудовою, як почетверіння термінів, поспішне узагальнення тощо.

← Предыдущая страница | Следующая страница →