Поделиться Поделиться

Біоетика: природа життя і смерті, цінності життя

Питання відносин "людина – людина" породили такий специфічний напрям етики, як біоетика. Її зародки дозволяється віднайти також у працях мислителів Давнього світу. Наприклад, в етиці буддизму, індуїзму, а особливо джайнізму до принципів правильної поведінки людини віднесено також принцип ахімси – неушкодження життя (приписи його орієнтували на безмежну обережність у поводженні з будь-якими формами життя). Предтечею біоетики була медична етика, яка фокусувалася головним чином на питаннях, пов'язаних із відносинами лікаря і пацієнта.

Головні цінності і принципи медичної етики залишаються істотною частиною сучасної біоетики. Однак після Другої світової війни стало очевидно, що стара медична етика не задовольняє викликів сучасності. Безпрецедентний прогрес у медицині, включаючи використання антибіотиків та імунізацію проти дитячих хвороб, врятували мільйони життів. За винятком того, стрімко вдосконалюється лікування серцево-судинних захворювань і раку, які нині входять до переліку провідних причин смертності. Водночас значна кількість засобів і заходів медичного догляду сучасної медицини є надзвичайно дорогими. Таким чином, їх використання є недоступним для значної кількості людей, які хотіли б ними скористатися. Таким чином, успіхи сучасної медицини вельми суперечливі, адже нині життя і здоров'я пацієнтів великою мірою залежать від товщини їхнього гаманця.

Прогрес медицини в роки після Другої світової війни породив і питання моральності збереження життя. Зокрема, чи потрібно сучасні технології використовувати для підтримання на невизначений термін життя людей, які постійно перебувають у вегетативному стані?

Подібне питання постало й у зв'язку із запровадженням практики порятунку життя недоношених дітей, які померли б, якби народилися на десятиліття раніше. Багато таких дітей виростають абсолютно нормальними і здоровими, проте багато з них протягом усього життя страждають від серйозних порушень здоров'я. Таким чином, при використанні пренатальних технологій медики зіткнулися з питанням: "Чи має бути врятованим життя незалежно від природи і якості цього життя в подальшому? І коли приймається рішення про недоцільність збереження життя недоношеної дитини, то хто повинен приймати такі рішення?"

Термін "біоетика" був введений у вжиток на початку 1970-х років біологами, які звернули увагу суспільства на два важливі питання: по- перше, на необхідність збереження довкілля, для збереження життя на Землі, а по-друге, на можливі негативні наслідки прикладного застосування досягнень наук про життя для маніпулювання природою людини. Хоча галузь досліджень "біоетики" раніше відносили майже виключно до проблем біомедицини, однак в останні роки сфера її застосування роширюється, включаючи питання турботи про охорону довкілля та стан громадського здоров'я.

У широкому розумінні біоетика, чи етика життя, – це частина прикладної етики, що вивчає проблеми сучасної біології та медицини, їх співвідношення з правами людини та Іншого Живого, а також шукає шляхи подальшої гуманізації медицини та біомедичних досліджень, працює над такими злободенними питаннями, як природа життя і смерті, цінності життя. Її предметом є морально усвідомлене ставлення до Життя Людини та Іншого Живого.

← Предыдущая страница | Следующая страница →