Поделиться Поделиться

День Святих Петра і Павла

12 липня – день пам'яті апостолів Петра і Павла. Святий Петро (до хрещення – Симон) – брат апостола Андрія

Первозванного. Спочатку він жив звичайним життям, разом із братом рибалив. Проте настав день, коли Андрій Первозванний, котрий першим почув заклик Ісуса Христа, привів до Сина Божого і Петра. І Петро став одним з перших дванадцятьох апостолів Господа. Під час своїх мандрів Ісус якось запитав учнів, за кого люди його визнають і за кого визнають його учні. Відповіді були різні, проте жодна з них не була близькою до істини. І лише учень Петро сказав: "Ти – Христос, Син Бога живого". Христос сказав у відповідь: "Блаженний ти, Симоне, бо не тіло і кров тобі оце виявили, проте мій небесний Отець".

Саме йому Ісус Христос по закінченні Таємної вечері напророчив, що Петро зречеться тричі Господа також до того, як заспівають півні. Так і сталося, як сказав Син Божий: Ісуса Христа схопили, а Петра, котрий назирці пішов слідом, упізнали люди. Він тричі зрікся Господа, та також й заприсягся, що не знає Ісуса. Дані три страшні зречення були "анульовані" лише після вознесіння Ісуса Христа, котрий наділив Петра пастирською владою. Від цього моменту й почалася проповідницька діяльність Петра в країнах Сходу.

На відміну від апостола Петра, святий Павло не був знайомий із Ісусом Христом за життя й не був у числі його перших дванадцятьох апостолів. За походженням він був із багатого римського роду, заробляв на життя тим, що вигртовляв намети, Павло спочатку ненавидів перших християн, оскільки був відданий іудейській вірі, навіть брав участь в арештах християн у Єрусалимі та побитті первомученика Стефана. Одного разу він відправився в Дамаск з метою переслідування християн, проте дорогою побачив чудесне світло з неба, від якого впав на землю й осліп. До того ж, за церковними переказами, тієї ж миті він почув голос з неба, котрий докоряв йому переслідуваннями Бога. Це був вирішальний момент у житті Павла. Зір йому повернув своїми молитвами християнин Ананія, і Павло прийняв хрещення та почав проповідувати християнство в Аравії, Дамаску й ін. Багато чудесних зцілень подарував він невіруючим язичникам, його навіть почали вважати богом і хотіли принести йому жертву.

Тоді царював імператор Нерон, Почавши як правитель досить мудрий і моральний, він, за свідченням істориків, швидко заплутався в політичних інтригах, піддався впливу своєї палкої, неприборканої вдачі та занадто багатої фантазії. Після страшної пожежі в Римі почалися масові страти невинних лю́дей, у першу чергу прибічників християнської релігії. Нерону дуже не до вподоби були перші в історії людства християнські твори. А саме в ті роки були складені перші Євангелія чотирма апостолами; Силою слова й духу переконував людей в істинності християнської віри і Святий апостол Петро, створюючи свої послання. Два послання до християн залишив після себе святий апостол Петро, а апостолу Павлу належить один із найважливіших для християн творів – Книга дій апостольських.

І Петра, і Павла було схоплено за проповідницьку діяльність і страчено в 76 році.

За народними віруваннями, до обов'язків цих святих уходить слідкувати за своєчасним збором урожаю, можливо, через те, що день цих святих апостолів збігається з початком жнив у більшості регіонів України:

Святий Петро за плугом ходить,

Святий Павло воли водить...

Заздалегідь перед днем святих Петра і Павла люди за старих часів дуже ретельно готувалися, зокрема білили хати, прибирали і на подвір'ях, і всередині осель. Зранку побожні люди святково вдягалися й обов'язково йшли до церкви. Існує стародавня легенда про святого Петра й Господа. Якось саме цього, дня йшли вони землею, оглядали, хто з людей чим зайнятий. І побачили двох дівчат – одна жито жне, а інша спить під копою – і двох парубків – один у полі працює, а другий під возом у холодочку дрімає.

Подумали святі й вирішили попарувати молодих людей, проте так, щоби обидві пари з голоду не померли: працьовита дівчина дісталася лінюхові, а ледача – роботящому хлопцю. З тих пір, мовляв, так і повелося: чоловік і жінка в сім'ї одне одному протиставляються за ступенем працьовитості.

За християнським віруванням, Петро й Павло є також захисниками свійських тварин. Через те даний день здавна вважався святом пастухів. Оскільки корів випасали переважно підлітки, то найпишніше празникували на Петра й Павла діти. Матері вдосвіта випікали та пригощали всіх знаменитими українськими мандриками. Мандрики – це вельми смаковиті пиріжки, виготовлені з сиру та сметани. З цього приводу існує цікава легенда. Начебто, мандруючи в даний день, Петро і Павло (вони взагалі полюбляли мандрувати світом) присіли в обід під деревом, щоби перепочити, і задрімали.

Тим часом непомітно підкралася зозуля, розв'язала іхню торбинку й витягла звідти мандрику. Проте коли почала їсти, то Одразу ж вдавилася. Отож і мовиться: "На Петра-Павла зозуля мандрикою вдавилася". Це прислів'я пов'язане з тим, що з цього часу птаха перестає кувати. Вигонячи в поле корів, пастухи брали із собою лише мандрики. Посередині толоки вони викопували "Петра" – так називали місце колективного обіду.

На пагорбі, щоби видно було тварин, рили квадратні канавки такої глибини, щоби дозволяється було спустити в них ноги. Землю скидали поруч на купку й прикривали дерном. Середину обкопаного місця, яке правувало за стіл, застеляли скатертиною й викладали їжу. В обід на толоку приходили батьки з подарунками. Всі сідали за колективний обід, смакуючи ласощами і частуючи одне одного. Так тривало до самого вечора. Пастухи розповідали цікаві історії, співали пісень і бавилися в різні ігри. Корів у Даний час доглядали батьки. Надвечір підлітки плели віночки з живих квітів і прилаштовували тваринам на роги. Перед тим, як вертатися додому, починали трубити в дуди, виготовлені з коров'ячих рогів. Ними оповіщали селян, коли виганяли череду в поле. Юних пастухів зустрічали всім селом. Даний звичай зберігся й дотепер у багатьох селах Прикарпаття та Карпат.

Женучи череду додому, діти співають спеціальні пастуші пісні, які тут називають латканками. У всіх місцевостях України поводились з худобою дуже добре, ласкаво, дбали, щоби вчасно нагодувати, напоїти, почистити хліви і худобину скреблом. Недарма й складено стільки пісень про худібку, стільки приповідок. Є досить цікаві нагадування-вірування: "Коли корова розтелюється, не дозволяється нічого з дому позичати, бо буде теля ревіти"; "Коли перший раз пастух жене корову в поле, то треба роги лозиною пов'язати, щоби були міцні"; "Коли пастух вперше йде з коровами в поле, то треба взяти зварене яйце, щоби всі були напашеними цілий рік і круглими, як яйце" тощо.

← Предыдущая страница | Следующая страница →