Поделиться Поделиться

Головні етапи становлення та розвитку благодійності в Україні

"Аукціон надій" – щорічний масштабний благодійний захід, котрий проводять студенти Університету банківської справи НБУ. Зазвичай лотами на Аукціоні виставляються речі відомих в Україні людей – авторитетних осіб із галузей політики, економіки, культури, шоу-бізнесу, спорту тощо. Проект неодноразово фігурував на виставках соціальних проектів і тричі став но- мінантом конкурсу "Благодійник року" як найбільший студентський захід. "Аукціон надій" має чимало нагород, серед останніх – перемога в номінації "Благодійна акція року" Національного конкурсу "Благодійна Україна – 2012" і третє місце за результатами онлайн-голосування за почесне звання "Народний благодійник". За навчальний заклад проголосувало майже 5 тисяч українців.

Перший етап – зародження благодійності від первіснообщинного ладу до заснування Київської Русі (IX ст.). Благодійність на цьому етапі мала вигляд неформальної взаємодопомоги у спільнотах, які стихійно створювались через необхідність людей кооперуватися, щоби вижити. Добровільна форма співпраці породжувала деякі первісні фандрайзингові принципи: турбота про інших, взаємовиручка, обмін ресурсами в натуральній формі тощо.

Узагалі допомога хворим, бідним та убогим – це стародавня традиція і моральний обов'язок слов'янських народів.

Київська Русь: благодійність як соціальне явище

Другий етап (IX ст. – кінець XVI ст.) – від заснування Київської Русі благодійність проявляється вже на суспільному рівні як соціальне явище. Найпоширенішою формою благодійності в ті часи була князівська доброчинність. Благодійність князів здійснювалась через роздання милостині, харчування на княжому дворі, розвезення продуктів по місту для нужденних, хворих, одиноких, підтримку церков, розвиток освіти і культури тощо. Поширенню благодійності сприяло хрещення Русі 988 року.

Першим проявом благодійності як державного обов'язку, окрім пожертв окремих заможних осіб, вважається Статут 996 року князя Володимири Великого, котрий визначав виділення десятини всіх доходів на утримання монастирів, церков, богаділень і лікарень та спорудження Десятинної церкви і церкви Святого Василія, духовенство яких зобов'язувалося займатися громадським піклуванням. За наказом Володимира, такі церкви було збудовано у Вишгороді, Берестові, Білгороді, Суздалі. Ярослав Мудрий засновував школи, бібліотеки (за свідченнями істориків, мав одну з найбільших бібліотеку світі) та опікувався ними.

І Аукціон надій (Львівський інститут УБС НБУ, 2006 рік) – зібрано понад 43 тис. гривень. Обладнано мультимедійний клас у Школі соціальної реабілітації м. Городка. Понад 150 проблемних підлітків уже опанували в ньому комп'ютерну грамоту.

У "Повчанні" Володимира Мономаха записано: "Всього ж убогих не забувайте, проте наскільки можете, по силі годуйте і подавайте сироті, і вдовицю виправдовуйте самі, і не давайте сильному губити людину". Окрім роздавання їжі, грошей та надання притулку бідним, київські князі також сприяли розвиткові освіти та допомагали її опанувати. Традиції підтримання населення через церкви та поширення освіти дотримували і галицько-волинські та польсько-литовські князі.

Похожие статьи