Поделиться Поделиться

Фламандська школа

У XVII ст. нідерландське мистецтво поділилося на дві школи - фламандську і голландську - у зв'язку з поділом самих Нідерландів у результаті революції на дві частини: Голландію та Фландрію (нинішня Бельгія). Історичний їх розвиток відбувався різними шляхами, так само як і культурний. У Фландрії основними замовниками мистецтва залишилися феодальне дворянство та вище бюргерство, а також католицька церква. Це визначило їх жанри та розміри робіт - картини для замків і міських будинків антверпенського патриціату та величні вівтарні образи для багатих католицьких церков: сюжети зі Святого Письма, античні міфологічні сцени, портрети вельможних замовників, сцени полювання, величезні патюрморти. Головою фламандської школи мистецтва був П. Рубенс. Його живопис - типовий для стилю бароко - набув національних особливостей, переважання почуття над розсудливістю, фізична сила, пристрасність, інколи навіть нестримність, захоплення природою. Рубенс уславив національний типаж краси: діва Марія, як і Магдалина, є білявкою, блакитноокою, з пишними формами, Христос навіть на хресті - дужий і атлетичний. Усі картини Рубенса сповнені бурхливого руху, в них немає спокою ("Зняття з хреста", "Персей і Андромеда", портрети Елени Фоурмен та ін.).

Учень Рубенса А. Ван-Дейк писав переважно портрети аристократів, цілу галерею англійських придворних (адже був запрошений на службу до короля Карла І), і це були вже не просто лицарі, а кавалери, хоча кожний портрет точно відображав індивідуальність. Згідно до вимог стилю це були парадні, репрезентативні портрети, проте блискуча майстерність вберегла художника від грубих лестощів (портрет Карла І на полюванні, портрет Т. Уортона та ін.). Фламандському художнику Я. Йордансу подобався побутовий жанр: наприклад, національне "Свято бобового короля", де столи переповнені смачними наїдками, обличчя лисніють від задоволення. Національні колорит і тип виражені у творах Йорданса з найбільшою прямотою і щирістю. Особливим жанром у фламандському мистецтві був натюрморт, великим майстром якого став Ф. Снейдерс, Широковідомими є його "Рибна лавка", "Фруктова лавка" тощо, де на столах купами лежать чудово зображені дари землі і води.

Такі натюрморти стали окрасою великих інтер'єрів, через те, на відміну від голландських, були великими за розміром. Жанровий живопис представлений у мистецтві Фландрії А. Броувером: його герої - селяни і міський плебс, які грають у карти, п'ють, б'ються, горлають пісні. Він пише віртуозно, артистично, вміє мінімальними засобами виразити головне. У цілому живопис Фландрії з його повнокровністю, майстерною характеристичністю і яскравими національним колоритом належить до визначних явищ європейського мистецтва барокової доби.

"Малі голландці"

У духовній атмосфері Голландії, яка в результаті революції отримала незалежність, республіканський устрій, позбулася тиску й Іспанії, й католицької церкви, запанувала атмосфера свободи і творчості. Лейденський університет був центром вільнолюбства, розвивалася філософія, природничі науки, математика. Оскільки не було багатого патриціату і католицького духівництва, роботи голландським художникам замовляли в основному бюргери і магістрат, які прикрашали картинами не палаци чи вілли, а скромні житла і громадські будинки, через те картини були не великими за розміром. Головні досягнення даної школи - у станковому живописі. Художників побутових картин, чи внаслідок невибагливості їх сюжетів, чи у зв'язку з розмірами творів, називають "малими голландцями". Найважливішою темою голландського мистецтва було приватне життя звичайної людини, що і відобразилося у жанровій картині, яка описувала бюргерське розмірене повсякденне існування. В картинах цього жанру начебто нічого не відбувається ("Дівчина, що читає листа", "Кавалер і дама біля спінета" Вермера Делфтського), в них уповільнений ритм життя, вивіреність розпорядку ("Сніданок", "Хвора і лікар" Г. Метсю). Особливої поетичності набув інтер'єр, оскільки життя голландців протікало в основному в домі ("Дворик", "Господиня і служниця" П. де Хоха). Голландські натюрморти - "сніданки" ("Сніданок з ожиновим пирогом" Хеди та ін.) - картини інтимного характеру (самі голландці називали їх "тихе життя", а не "мертва природа", адже зображені ними предмети нібито живуть своїм тихим життям). Саме у цьому жанрі очевидна ментальна відмінність поміж фламандцями та голландцями, які також зовсім недавно були одним народом, а на ту мить уже належали різним культурно-історичним епохам: Фландрія залишилася під впливом феодальної католицької Іспанії й її способу життя і цінностям було властиво милування багатством і надмірністю, що талановито зобразив у своєму варіанті натюрмортів - "Лавках" - Ф. Снайдерс; протестантська Голландія, яка, за словами К. Маркса, стала зразковою капіталістичною країною, мала зовсім інші вподобання: на натюрмортах її художників - "сніданках" - зображені блюдо з омаром чи шинка, хліб та напій на відносно скромно сервірованому столику.

У світоглядній парадигмі (у розумінні "зразок", "наприклад") своєї доби працював один із найвідоміших портретистів Голландії Ф. Хальс, автор низки групових портретів (в основному зображення стрілецьких гільдій - корпорацій офіцерів для оборони та охорони міст). В обличчях і розташуванні людей у просторі картини відчуваються рівноправ'я, товариськість, свобода, а також невгамовна енергія, натиск, безшабашне завзяття ("Стрілецька гільдія св. Адріана", "Стрілецька гільдія св. Георгія").

Пейзажний жанр у мистецтві Голландії XVII ст. відтворював саме голландський пейзаж: знамениті вітряки, пустельні дюни, канали з човнами влітку і з ковзанярами взимку, насичене вологою повітря, сіре небо, Найвідомішими є виповнені глибокого драматизму пейзажі Я. ван Рейсдаля ("Лісове болото", "Водопад"), морські пейзажі Я. Порселліса. В усіх жанрах, в яких працювали голландські майстри, вони знаходили поетичну красу у звичайному, вміли одухотворити і піднести світ простих речей.

Вершиною і підсумком живописних досягнень голландської культури XVII ст. є творчість Харменса ван Рейна Рембрандта. Його перші картини (романтичні портрети юної дружини Саскії та автопортрети в розкішному і фантастичному вбранні із сяючими обличчями) виконані у стилі бароко: складні ракурси, динамізм, багатство кольорових нюансів, світлотіньове моделювання, яке стане основним серед його зображальних засобів. Найвідоміші полотна - "Нічний дозор", "Даная", "Святе сімейство" та ін. - виявляють дедалі більшу роль світлотіні - основи його художньої структури. В останні 16 років (найдраматичніші в житті Рембрандта) були створені живописні образи, виняткові за монументальністю характерів і одухотвореністю. Головними засобами виразності стали не лінії та маси, а світло і колір. У колориті перевага надавалася відтінкам червоного і коричневого, які ніби горять із середини. Ця складна взаємодія кольору і світла створює необхідне емоційне середовище та відповідні психологічні характеристики образів. Майстер у даний період написав багато портретів. Рембрандт умів створювати портрети біографи: виділяючи лише обличчя і руки, він передавав усю історію життя ("Портрет старого у червоному"). Епілогом творчості прийнято вважати його відому картину "Блудний син", в якій з найбільшою повнотою виявилися моральна і психологічна глибина і живописна майстерність художника.

← Предыдущая страница | Следующая страница →