Поделиться Поделиться

Сутність поняття "цивілізація"

Поняття "культура" часто інтерпретується як синонім до поняття "цивілізація". При цьому цивілізацію розуміють як сукупність матеріальних і духовних досягнень суспільства в його історичному розвитку чи лише матеріальну культуру. Так, знаменитий англійський етнограф Є. Тайлор вважав, що цивілізація, чи культура, у широкому етнографічному смислі складається зі знань, вірувань, мистецтва, моральності, законів, звичаїв та деяких інших здатностей і звичок, освоєних людиною як членом суспільства.

Поняття "цивілізація" вперше виникло у Франції в середині XVIII ст. Воно походить від латинського слова civil, що означало "цивільний", "державний". У середньовіччі це поняття набуло юридичного змісту і вживалося в судовій практиці, у наступні періоди значення терміна розширилося. Цивілізованою стали називати людину, що вміє добре поводитися, тобто має гарні манери й навички самоконтролю. У цьому значенні термін уперше виник у Франції у XVIII ст., у працях Вольтера і набув, безумовно, позитивного значення. Водночас уже у XVIII ст. деякі мислителі дійшли висновку, що "цивілізація" може відмерти. У теоретичній спадщині Ж.Ж. Руссо (1712-1778) питання про долю цивілізації стало одним із центральних. На відміну від більшості просвітителів, що вбачали в розвиткові наук і мистецтв основу й критерій суспільного прогресу, Руссо дійшов висновку, що у всі часи і в усіх народів з підйомом наук і мистецтв деградувала моральність, поширювалися розкіш і погані манери. Усі науки й мистецтва шкідливі - вони породжують ледарство, формують систему вироджувального виховання, закріплюють соціальну нерівність, пригнічують волю людини. Ж.Ж. Руссо надавав перевагу доцивілізаційному, "природному" станові людей, водночас розуміючи, що повернутися до нього вже неможливо.

Розрізняти поняття "культура" й "цивілізація" раніше від усіх почали в Німеччині. І. Кант розумів цивілізацію як зовнішній вияв життя особистості й суспільства, а культуру - як їхню духовну сутність. Німецька філософія завжди строго дотримувалася цього розрізнення. Однак для філософсько-культурологічного дискурсу інших західноєвропейських країн це розрізнення не було обов'язковим.

У Франції у XVIII ст. частіше вживалося слово "цивілізація", водночас в Англії обидва терміни були рівноправними. І далі (XIX-XX ст.) в англомовних працях поняття "культура" та "цивілізація" найчастіше вживалися як синоніми. Франсуа Гізо писав про те, що людська історія може розглядатися лише як зібрання матеріалів для великої історії цивілізації роду людського. Гізо був переконаний у через те, що в людства загальна доля, що передача накопиченого людством досвіду створює загальну історію людства, а таким чином, є цивілізацією. Окремі культури слід вивчати, аналізувати. Проте над ними є також цивілізація і її прогрес. Цивілізація, за Гізо, складається в основному з двох елементів: з рівня соціального розвитку й рівня розвитку інтелектуального. У XIX ст. значення слова було розширене і, за винятком вихованості й навичок, що допомагають досягти "цивілізованої поведінки", слово стало застосовуватися також для характеристики стадій розвитку людства. Льюїс Моргай висловив цю ідею в назві своєї книги "Прадавнє суспільство, чи Дослідження шляхів людського прогресу від дикості через варварство до цивілізації" (1877).

Термін "культура" у "Словнику" Аделунга 1793 року видання має значення "облагороджування, стоншення всіх розумових і моральних якостей людини чи народу".

Й. Гердер вживав це слово у різноманітних значеннях. Серед них: здатність одомашнювати тварин; освоювати нові землі, звівши ліси; розвиток наук, мистецтв, ремесел! торгівлі; нарешті, політика. Уявлення Гердера у всьому збігаються з думками Канта, котрий пов'язував успіхи культури з успіхами розуму і вважав їхньою остаточною метою встановлення загального миру.

Таким чином, багато в через що поняття культура й цивілізація були синонімами. їхнє протиставлення не передбачалося. Саме у своїх творах А. фон Гумбольдт часто користується словом "культура" поряд зі словом "цивілізація", не розділяючи дані поняття. А. Гумбольдт показав, як крива прогресу крок за кроком піднімалася по шкалі градацій, побудованій мистецьки, хоча й трохи штучно - від людини, чия вдача пом'якшена, гуманізована (людини цивілізованої), до вченого, художника, до людини культивованої, щоби піднестися до людини олімпійської. Поведінка деяких дикунів гідна будь-якої поваги. Проте дані дикуни далекі від Інтелектуальної культури. Це означає, що обидві сфери незалежні. Так виникає відмінність двох понять.

Третій смисл поняття "цивілізація" запозичений англійською літературою з німецької мови. У XX ст. антропологічне поняття "культура" як результат набутих (на відміну від успадкованих) навичок поведінки стало поступово замінюватися поняттям "цивілізація". Р. Редфільд, наприклад, розумів цивілізацію як виховання навичок у поведінці людей, що живуть у дуже складних і мінливих суспільствах. Культура ж, на його думку, - це якість людей простих і стійких, "народних" суспільств.

До кінця XIX ст. погляд на цивілізацію як на зовнішньо-матеріальну складову людського буття розширився. Цивілізаціями стали називати й локальні типи культури.

← Предыдущая страница | Следующая страница →