Поделиться Поделиться

Тема 10. Еліта як категорія політичної науки

Тема 10. Еліта як категорія політичної науки

Політична еліта

під поняттям "політична еліта" розуміють меншість суспільства, яка є достатньо самостійною, порівняно привілейованою групою осіб, які наділені визначними психологічними, соціальними й політичними якостями, беруть безпосередню участь у прийнятті та виконанні рішень, пов'язаних із використанням державної влади або здійсненням впливу на неї.

Ціннісний підхід

Ціннісний підхід елітарності визначається культурнопсихологічними якостями людини, з якими вона народилася або ж які були в ній виховані.

Структурнофункціональний підхід,

Функціональний підхід охоплює такі якості особи, як соціальний статус, місце і роль у системі владних управлінських структур. Функціоналізм визначає еліту як меншість, яка здійснює найважливіші функції в суспільстві, керує більшістю, має найбільшу вагомість і вплив.

Політичний інститут

Як політичний інститут у межах своєї стабілізуючої функції, політична еліта може також впливати і на дестабілізацію суспільства.

Інституційне визначення політичної еліти перебуває в межах таких категорій, як:

а) час: інститут упродовж певного часу освоює публічний простір, тривале існування в часі є свідченням могутності інституту, інститут може “померти” тоді, коли втратить свою впливовість у політичному полі. Політична еліта як інститут може зазнати “публічної смерті” визнання індивіда чи групи недієздатними у політичному просторі;

б) простір: визначення меж свого і чужого; це пов’язано з функціями ідентифікації і демаркації, а також структу рування і визначення власної території (наприклад, “опозиційні області”, прихильники тієї чи іншої партії тощо);

в) соціальні взаємодії: поділ на своїх та чужих, друзів та ворогів; політична еліта визначає, хто є “другом”, “ворогом” суспільства.

Соціальна група

Чарльз Міллс зазначав, що виокремлення еліти як соціальної групи ґрунтується на таких чинниках: спільність шляхів досягнення соціального статусу (однакове соціальне походження і можливість одержати кращу освіту), взаємозамінність (можливість переходу з однієї групи до іншої), ротація (можливість внутрішньої групової циркуляції), закритість (прагнення не допустити до своїх лав чужих).

Репутаційний аналіз

Вивчаючи думки учасників політичних подій або активних спостерігачів, експертів, за методом, репутаційного аналізу або експертних оцінок можна виявити осіб, які володіють основним обсягом влади. Одним з перших використав цей метод відомий американський дослідник Флойд Хантер для вивчення владних відносин у СІНА. Цей підхід широко використовують експерти, складаючи рейтинги відомих політиків. їхні експертні оцінки дають змогу відрізнити тих, хто займає високі посади, проте реально безсилий, від тих, хто насправді впливає на те, що відбувається на політичній сцсні. Використання цього методу дає змогу наблизити результати ідентифікації еліти до реальної ситуації, хоч і цей метод не позбавлений певних недоліків. Це зумовлено тим, що думки експертів завжди суб’єктивні, на них безпосередньо впливають ступінь їхньої поінформованості та особисті симпатії.

Альтиметричний метод

Позиційний аналіз

Позиційний аналіз полягає у виокремлені і вивченні представників еліти за визначенням формальної позиції в інститутах влади. До еліти належать особи, які займають вищі посади в інститутах влади, зокрема, члени парламенту, уряду, інші високі посадові особи. За цим методом американський дослідник Томас Дай зачислює до еліти осіб, які займають вищі посади в інститутах влади і визначають політичні події. Проте в політичній діяльності вирішальну роль можуть відігравати люди, які не займають жодних організаційних посад, але чинять прямий або опосередкований вплив на тих, кому за статусом належить право приймати рішення. Цей підхід певною мірою формальний стосовно використання ролі осіб, які мають номінальну владу, оскільки ігнорує вплив “тіньових” фігур.

Концептуальний метод

Надійним методом ідентифікації політичної еліти є зарахування до неї осіб, які приймають стратегічно важливі рішення. Одними з перших використали цей метод американські дослідники Роберт Даль та Роберт Патнем. Російська вчена Оксана ГаманГолутвіна вважає цей метод найважливішим і визначає політичну еліту як внутрішньо згуртовану соціальну групу, яка становить меншість у суспільстві, є суб’єктом підготовки й прийняття (чи впливу на прийняття/неприйняття) важливих стратегічних рішень і володіє для цього необхідним ресурсним потенціалом. Концептуальний метод має багато переваг, зокрема, враховують як прямий, так і побічний вплив акторів на процес ухвалення рішень.

Політична еліта

Відповідно під політичними елітами розуміють групи, які займають владні позиції в політиковладних структурах та ухвалюють стратегічні рішення. Власне правяча еліта, опозиційна еліта й навколо літне середовище утворюють політичну еліту в широкомурозумінні цього слова.

Однак представники обидвох підходів погоджуються в одному: політична еліта є необхідною соціальною групою, що здійснює управління суспільством.

Спільним для цих двох концепцій є визнання еліти ж як правлячої меншості, яка має перевагу над більшістю завдяки своєму багатству, соціальному престижу, компетентності, політичній активності.

Правляча політична еліта

V політичній еліті виділяють найвпливовішу гру пу осіб, яка володіє високими посадами і позиціями в політичних інститутах, чинить вирішальний вплив на прийняття державнополітичних рішень це правляча еліта.

Ціннісний підхід

Ціннісний підхід наголошує на персональних характеристиках індивідів, які належать до політичної еліти. Передусім це духовні та моральні якості, які дають змогу вивищуватися над іншими громадянами. до еліти належить не просто той, хто має владу чи гроші (капітал) (причому чим більше, тим краще), а той, хто визначається необхідним набором громадянських та моральних якостей, які дають змогу без знижок, натяжок і обману називати людей її представниками

Політичний клас

“Політичний клас” є загальноінтеграційним поняттям, найширшим визначеннямвсіх учасників політичного процесу в суспільстві незалежно від владного статусу і керівних повноважень, від ступеня впливовості і важелів управління', від ідеологічних та духовних особливостей, від кількісного та якісного складу тощо.

Політичний клас це правляча і політична еліта, політичні лідери, верхівка політичних партій і рухів, адміністративно—управлінські структури загально державного і регіонального рівня, еліта інших прошарків населення, яка періодично активно включається у політичне життя суспільства.

Правлячий клас

У політичній еліті виділяють найвпливовішу гру пу осіб, яка володіє високими посадами і позиціями в політичних інститутах, чинить вирішальний вплив на прийняття державнополітичних рішень це правляча еліта.

опозиціна еліта

опозиційна еліта група найвпливовіиіих осіб з опозиційних партій та рухів, члени так званих тіньових кабінетів, опоненти офіційного урядового курсу з фінансово—промислових і бізнес структур, критично налаштовані авторитетні представники творчої інтелігенції, вчені.

Контреліта

контреліта це група людей, яка охоплює активістів політичного та громадського життя та протистоїть політичній еліті загалом. Прикладом контр еліти були дисиденти в колишніх тоталітарних режимах, комуністичні партії в західних демократіях.

Навколоелітне середовище

навколоелітне середовище близькі помічники тих, хто реально творить політику. Навколоелітне середовище відіграє активну роль, забезпечуючи реалізацію виробленого політичного курсу.

Це радники і консультанти різних рівнів, члени рад, комісій і робочих груп, авторитетні юристи, публіцисти, вчені, письменники передусім ті, хто становить команду керівника.

Клани

Одне зі значень поняття “клан"замкнуте угруповання людей, які вважають себе обраними, кращими у певному відношенні. Клани формуються на принципах спорідненості, протекціоналізму, земляцтва, замкненого близького оточення, іноді професійних переваг. Основою клану є економічний, матеріальний інтерес. Вони складаються навколо впливового лідера й сприяють тому, що керівні пости монополізуються цією неформальною групою еліти. Вони спільно беруть участь у розробленні проектів, накопичують інформацію й корисні контакти.

Кліки

Кліка визначається як група спільників, які об'єднуються для досягнення будьякими засобами корисливих цілей. Іноді це поняття асоціюється з поняттям угруповання, для якого основний критерій діяльності не інтереси суспільства, а інтереси локальних об’єднань. “Кліка” так само вживається щодо правлячих груп, які незаконно захопили владу або ж володіють нею без правових, демократичних основ.

Обойми.

Тісний зв’язок між одним керівником і безліччю його клієнтів посилює асиметрію нерівності, створює мініпіра міди, невписані в геометрію формальної організації. Такі мініпіраміди в лексиконі радянської еліти дістали назву обойм. Межі обойми проходять поза силовими лініями бюрократичної субординації, і їхнє утворення пускає в хід механізм саморуйнування організації, побудованої на раціональних правилах. Співіснуючи, обойми й формальні ієрархічні групи постійно ведуть боротьбу між собою.

Фрагментована

Фрагментовану політичну еліту характеризує мінімальний рівень структурної інтеграції і невелика сфера нормативного консенсусу. Комунікаційна мережа і взаємна співпраця не об’єднують розділені елітарні групи. Вони не доходять згоди стосовно правил політичної гри і цінностей наявних інституцій. Як наслідок, політичні еліти взаємно недовіряють одна одній, визначаючи політичний процес як війну, “гру з нульовою сумою”, часто це пов’язано з необмеженою різкою боротьбою за панування. Наслідком таких характеристик є нестабільність політичної системи

Нормативно інтегрована

нормативно інтегрована еліта , що визначається порівняно високим рівнем структурної інтеграції та нормативного консенсусу. Мережа комунікаційних зв’язків й інтеракцій охоплює майже всі елітні групи (фракції), жодна з них не переважає, а тому майже всі мають змогу впливати на прийняття урядових рішень. Унаслідок цього така еліта бачить політику як процес торгів і гру з додатковою сумою”. Хоч окремі фракції публічно змагаються в ідеологічних і політичних питаннях, усі вони визнають правила й цінність наявних політичних інституцій. Консенсус виявляється в обмеженій конкуренції, фракції еліти конкурують за підтримку мас, при цьому уникають окремих “вибухових” питань, применшуючи їх значення, і мінімізують втрати тих, хто не виграє у політичній грі. Всі ці характеристики зумовлюють стабільність політичної системи, яка є демократичною, принаймні, номінально.

Консенсусні

консенсусні елітивнутрішньої солідарності і прагнення консенсусу назовні таких еліт досить високий. Як наслідок, це дає змогу провадити спільну та ефективну політику. Вміння порозумітися дає підстави уникати антагоністичних ситуацій і кошіентруватися на досягненні політичних цілей.

Конкуренційні

Конкуренційні елітихарактеризує гостре бажання досягнути влади, тому простежується жорстка боротьба за владу та її утримання, переговори і порозуміння замінюють конфронтація і боротьба, що іноді набуває форми “політичної війни”. Такі еліти найчастіше керуються вузьким партійним чи груповим інтересом та існують в політичних системах, де політичні партії мають приблизно однакову силу.

Коаліційні еліти

Коаліційні елітиформуються в елітних групах, які змагаються між собою, однак згодом формують коаліцію (до чи після виборів формується коаліція двох або більше політичних партій чи інших суб’єктів політики, наприклад профспілок). Метою еліт є утримання влади, чого неможливо досягнути діючи порізно.

Елітна солідарність

елітна солідарність частота і природа контактів між представниками елітних груп. Соціальні форми, які лежать в основі солідарності, можуть бути дуже різними: шлюбні зв’язки, дружні відносини, належність до випускників одного закладу освіти, членство в клубах тощо. Якщо таких зв’язків і відповідно контактів досить багато, це сприятиме появі високої ідеологічної та моральної солідарності членів групи.

Тоталітарна еліта

тоталітарна елітамонопольної тоталітарної влади. Це унітарна еліта за своїм складом та політичними орієнтаціями, закрита за механізмами формування, монопольна за ідеологічними настановами. Для багатьох її представників характерна жорстка націленість на політичну кар'єру, соціальна безвідповідальність, лицемірство і бажання підтримувати видимість ідеологічної єдності, відчуження від народу;

Демократична еліта

демократична елітацивілізованого демократичного суспільства з сильною законодавчою, виконавчою і судовими гілками влади, плюралістична за своїм складом, ідеологічними орієнтаціями, відкрита за механізмами формування, консенсусна за формою і методами політичної діяльності. Її влада ґрунтується на авторитеті, компетентності, багатстві, визначеності моральних позицій.

Дійсна еліта

домінантна елітадемократичної орієнтації, плюралістична і мобільна за своїм складом, відкрита за механізмом рекрутування своїх членів, домінантна за ідеологічними настановами і консенсусна за методами полі тикоуправлінської діяльності. Така еліта характерна для перехідних суспільств. їй властиві здатність до компромісів, перспективність і конструктивність, ліберальнодемократичне переконання, сміливість і самостійність. Вона легко залучає до себе людей із передовими поглядами, ініціативних і здатних на сміливі вчинки;

Аристократія

Аристократія форма політичної еліти, єдиним критерієм належності до якої є походження, "еліта крові".

Це соціальна група, яка має тенденцію до перетворення на закриту верству, це родова знать. Аристократія виникала, зазвичай, завдяки військовій доблесті, стратегії, тактиці та іншим військовим заслугам або ж харизмі та організаційним умінням, а інколи й завдяки комбінації військових та організаційних умінь. Економічний чинник так само був важливим для облагородження еліт.

Олігархія

Олігархія (з грецької “влада небагатьох”). Найчастіше під олігархією розуміють групу багатих людей, які впливають на управління державою.

Ця правляча верства може зберігати свій вплив під час будьякого політичного режиму, навіть за тиранії чи демократії.

Як і аристократія, олігархія закрита група, ввійти До неї можна завдяки майновому статусу, який набутий не у спадок, а власними зусиллями.

Бюрократія

Бюрократія є виявом найчистішого раціональноле гального панування.

Як форма політичної еліти це професійна група осіб, якій притаманна особлива модель поведінки, що

зумовлена займаною посадою в органах державного апарату.

На думку німецького вченого Макса Вебера, ідеальному бюрократові мають бути притаманні:

• висока професійна кваліфікація;

• готовність виконувати наказ;

• уміння ефективно діяти в рамках існуючих правил;

• неупередженість.

Єлнін Тоффлер вважає бюрократію 44найпоширенішою формою влади у всіх промислових країнах”.

Номенклатура

Під цим поняттям розуміють групу людей, що здійснювала управління суспільством у радянських державах та країнах соціалістичного табору.

Особливими ознаками номенклатури є:

• монолітність (вся номенклатура належала до КПРС);

• ієрархічність;

• відсутність самовідтворення;

• географічна мобільність;

• внутрішня ротація;

• відсутність національної ідентичності, космополітизм.

Меритократія.

Мериторатія (з латинської "заслуга" і грецької "влада") група достойних осіб, які здійснюють владу.

Меритократія ~ відкрита еліта, критерієм належності до неї с рівень !(}, знання та професіоналізм. Рекрутується еліта з різних соціальних груп, найпоширенішими каналами рекрутування є університети.

Елітні мережі

елітних мереж. Ідею мережі використовують для опису системи особистих, групових та позаінституцій них відносин, до яких належить кожен член елітної групи та які визначають їхню взаємозалежність. Елітні мережі мають як горизонтальні, так і вертикальні виміри, які добре відображаються поняттями “люди свого кола” і “потрібні люди”.

Циркуляція еліти

Циркуляція еліти наголошує на проблемах спадковості, поступальності та інтегрованості елітних груп. “Суспільна історія, зазначав він, є історію спадковості привілейованих меншин, які формуються, борються, досягають влади, послуговуються нею і занепадають, аби бути заміненими іншими меншинами”.

Соціальна мобільність

Класична циркуляція

Класична циркуляція Функціонування цього типу циркуляції є достатнім для заміщення неяскравих політичних лідерів особистостями, менш схильними до конфліктів, шляхом їхнього виключення або підпорядкування політикам, які більше орієнтовані на співпрацю. Класична циркуляція це процес поступових змін в еліті.

Заміщувальна циркуляція

Заміщувальна циркуляціяТиповий випадок це повалення попередньої еліти і формування нової унаслідок революції. У цьому разі циркуляція визначається боротьбою між елітою старого режиму і контрелітою, яка захоплює владу і відсторонює від неї всіх, хто раніше панував.

Репродуктивна циркуляція

Репродуктивна циркуляція . Елітна група відмовляється від старих доктринальних положень або значно їх змінює для того, аби залишитися при владі. Завдяки таким маневрам більшості представників еліти вдається зберегти владу і статус.

Трансформація еліти

Трансформація еліти охоплює перетворення всередині правлячої еліти, а саме: вихід на позиції лідера нового угруповання всередині правлячої еліти або навіть прихід до влади вищого прошарку іншої соціальної групи.

Заміна і зміна еліти

Поняття “заміна еліти”Заміна еліти, зазвичай, означає кардинальну зміну її складу, встановлення нових політичних правил, нових акцентів у системі політичних цінностей. “заміна еліти означає усунення попередньої еліти і прихід до влади контреліти, це, здебільшого, є наслідком революційних перетворень”.

Зміна елітиможе бути пов’язана з різкими змінами її ідеології та політичного курсу, зі змінами методів рекрутування еліти. Іноді відбувається допуск до еліти представників контреліти.

Рекрутування еліти

Рекрутування еліти це відбір в еліту з метою її поповнення і формування.

У стабільних політичних системах рекрутування еліти відбувається відповідно до чітко розроблених процедур, внаслідок чого персональний склад еліт більшменш постійно, іноді у задані періоди, оновлюється, а сама політична структура залишається загалом незмінною.

Канали рекрутування

Канали рекрутування можуть бути визначені як шляхи просування до вершини політичної ієрархії або як суспільні інститути, через які здійснюється перехід представників мас до еліти.

Важливими каналами рекрутування політичної еліти в розвинутих країнах є система освіти, державний апарат, політичні партії, релігійні організації, армія, бізнес (вихідці з якого часто висуваються на елітні позиції в державному управлінні

Механізм рекрутування

Механізмами рекрутування політичної еліти є принципи висунення до її складу новачків, які відрізняються залежно від суспільного устрою або історичної епохи. Такими принципами можуть бути або були: кровна спорідненість, правонаступництво, майновий ценз, професійна компетентність, партійна приналежність, особиста відданість, вислуга років, протекціоналізм.

Басейн рекрутування

партійній роботі та адміністративній діяльності Процес рекрутування, зазвичай, обмежений визначеним басейном рекрутування , тобто тими соціальними групами, які є основними постачальниками представників політичної еліти. До таких басейнів рекрутування можуть належати, наприклад, випускники престижних навчальних закладів, вищі і середні представники державного апарату, офіцерство, керівники корпорацій та їхні заступники, лідери партій і відомі представники партійного апарату.

Система рекрутування

Такі системи визначають: хто, як, із кого здійснює відбір, які його порядки та які критерії відбору, коло селекто рату (осіб, які здійснюють відбір) і спонукальні мотиви його дій. Вибір тієї чи іншої системи рекрутування зумовлений кількома чинниками: роллю партійної системи в суспільстві, політичними традиціями, ступенем однорідності культури, рівнем соціальної нерівності.

Антрепренерська система

Антрепренерська системарекрутування орієнтуяєть наіндивідуальні якості кандидата: иоео творчі можливості, здатність перекон>вати, уміння знайти підтричил широкої л\диторі?. захопити її привабливими ідеями и програмами.

Система гільдій

Система гільдіймає давні традиції і є консервативною в ній майже немає конкуренції.

Ретельність відбору кандидатів на провідні позиції забезпечується численними формальними вимогами. Відбір проводиться закрито і вузьким колом селекторату: зазвичай, у нього входять лише члени вищого керівництва. До позитивних рис можна зарахувати', врівноваженість, строгий відбір, передбачуваність політики. Головна цінність цієї системи це консенсус, гармонія, спадкоємність. Мінусами а бюрократизація, організаційна рутина, консерватизм

Ротація еліти

Процес переміщення кадрів усередині політичної еліти називають ротаци ю еліти.

Ротація еліти має горизонтальний або вертикальний характер. Вертикальна ротація може мати два види. Перший переміщення всередині вертикальної структури еліти (вгорувниз), який полягає у підвищенні або зниженні посадового статусу. Другий переміщення представників еліти на позаелітні або навколоелітні позиції. Перехід на позаеліт ні позиції можна порівняти з екскорпорацією з еліти, хоч повністю з нею не збігається. Якщо екскорпорація означає вихід з еліти, то перехід на позаелітні позиції унаслідок ротації означає тимчасовий перехід на нижчу посаду. Перехід на навколоелітні позиції означає переміщення “в тінь”. Ротація відбувається як з ініціативи влади, і як наслідок природних закономірностей кадрових переміщень. 

Екскорпорація з еліти

гкскорпорація вихід з еліти.

У процесі екскорпорації виокремлюють такі різновиди:

а) повна екскорпорація витіснення нелітних позицій, пов'язане з повною втратою офіційного статусу й владних ресурсів:

б) частково екскорпораціл втрата лише частини владних повноважень і частини політичного капіталу. Цей вид екскорпорації може відбуватися в різних формах:

• деформалізації позбавлення особи з еліти формальних повноважень зі збереженням за нею частини політичних ресурсів і впливу;

• декапіталізації (експропріації) позбавлення політичного капіталу (політичних ресурсів, впливу) зі збереженням формального елітного статусу;

• резервації збереження за особою з еліти формального елітного статусу, водночас при переведені її в навко лоелітні зони, де вона може бути знову необхідною.

Інкорпорація в еліту

інкорпорація ~ тобто процес входження до еліти:

вибори і призначення.

• традиційними, тобто прагненням висувати осіб свого кола й відтак сприяти однорідності й згуртованості керівної групи;

• емоційними суб'єктивними симпатіями або антипатіями до тієї чи іншої особи або групи осіб;

• оціночнораціональними, які існують в самій еліті як суб'єктивні уявлення про принципи поведінки; 

• раціонального розуміння об’єктивно доведеною здатністю кандидата виконувати покладені на нього функції.

Люстрація

Люстрація (з латинської luslr.it іо — очищення); р<> їликміо і ь як очищення держанного апарату та важливих громадських Інститутівосіб, які таємно співпрацювали зі спецслужбами і приховують факти співпраці вій спеціальних "люстраційних" органів*

пакт і конвергенція еліти

Пактомназивають варіант переходу, коли еліта свідомо в стислі терміни перебудовує свою структуру та внутрішні взаємовідносини, її нова та стара частина домовляються про компроміси із надзвичайно важливих питань. Передумовою для підписання пакту, зазвичай, є загострений конфлікт, під час якого всі фракції або частини еліти зазнають відчутних втрат. Особливістю пактового переходу є його короткочасність: еліта або швидко знаходить вихід, виробляючи основні компоненти консенсусу, або не знаходить його взагалі.

Конвергенція— процес, який відбувається за умов перехідного періоду до демократії і пов’язаний з необхідністю мобілізації мас опозиційними фракціями еліти, що перебувають у стадії формування, задля досягнення успіху в електоральній гонитві та здійснення коаліційної політики. Конвергенція дає змогу старим гравцям, які діють на полі політичної гри, змінювати свої ролі й відкривати шляхи для залучення нових акторів. Про завершення цього процесу свідчить перемога на виборах колишньої дисидентської або периферійної фракції еліти. Як і у пакті, конвергенція еліт веде до утворення консенсусно єдиної демократії та консолідації демократичного режиму. Різниця між пактом і конвергенцією полягає в тому, що остання відбувається за активної участі населення, з’являються численні нові актори.

"заміна еліти' \ що означає повне знищення попередньої еліти і прихід до влади контрелітн, а це, зазвичай, є наслідком революційних перетворень.

Трансформація

Перша це спроба реформувати політичну та економічну систему, пристосувати її до нових реалій, "вдихнути в неї друге дихання”, внаслідок чого еліта втратила свою колишню монолітність і дезінтегрувалася.

Друга стадія пов’язана з наростанням дезінтеграційних тенденцій усередині СРСР і посиленням автономності регіональних політичних еліт.

Для третьої стадії характерна активна участь “пізньої генерації” еліти та регіональних еліт у перерозподілі державної власності. З комсомольських комерційних структур згодом вийшло чимало підприємців пострадянської доби.

Наступним етапом капіталістичної трансформації радянської еліти була прихована від широкої громадськості приватизація найперспективніших промислових підприємств, фінансових структур. Приватизація “держави державою” (через її чиновників) переважно вже була завершена, коли оголосили масову приватизацію.

Номеклатурне рекрутування.

На думку російського вченого Генадія Ашина, “рекрутування пострадянських еліт у багатьох випадках виявляється копією з иомеклатурного рекрутування. Власне тому пострадянську еліту небезпідставно називають неоно меиклатурною”.

Номенклатурне рекрутування опиралось на чіткі “правила гри”: осіб, які потрапили до номенклатурнмх списків, чекала, як правило, заздалегідь визначена, тривала кар’єра. Пострадянському рекрутуванню еліти властиві менша per

ламентація і багатоканальність.

співтовариство еліт

• короткотермінова співтовариство еліт: коли еліти, після непримиренної конфронтації, свідомо в стислі терміни реорганізовують свої інтереси, домовляючись про компроміси з важливих пунктів розбіжностей.

Модель співтовариство еліт дуже споріднена із моделлю пакту, про яку йшлося вище. Пактовий перехід, який ґрунтується на компромісах елітних груп (наприклад, щодо норм і правил політичної діяльності), прийнято вважати найефективнішим шляхом до демократії.

Конгломерат еліт

конгломератом еліт. Плюси полягають у багатому адміністративному досвіді, у потужних розгалужених зв'язках, у вмінні впливати на маси та, якщо треба, маніпулювати ними. Мінусами можна вважати насамперед те, що, звикнувши за багато років до адміністративнокомандної системи управління, еліта з труднощами, і найчастіше формально, переходить до нових демократичних стилів поведінки і методів управління. Ще одним її мінусом є ідеологічний і політичний догматизм

Тема 10. Еліта як категорія політичної науки

Політична еліта

під поняттям "політична еліта" розуміють меншість суспільства, яка є достатньо самостійною, порівняно привілейованою групою осіб, які наділені визначними психологічними, соціальними й політичними якостями, беруть безпосередню участь у прийнятті та виконанні рішень, пов'язаних із використанням державної влади або здійсненням впливу на неї.

Ціннісний підхід

Ціннісний підхід елітарності визначається культурнопсихологічними якостями людини, з якими вона народилася або ж які були в ній виховані.

← Предыдущая страница | Следующая страница →