Поделиться Поделиться

УКРАЇНА ПОМІЖ ДВОМА СВІТОВИМИ ВІЙНАМИ. ВСТАНОВЛЕННЯ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ (1919-1939 PР.)

Короткий зміст:

Політика більшовиків в Україні в 1919р.: "Воєнний комунізм". Введення нової економічної політики в Україні. Входження України до СРСР. Політика "українізації" у 20-х pp. Соціально-економічний розвиток України у 20-30-х pp.: індустріалізація, колективізація сільського господарства. Голодомор в Україні 1932-1933рр. Становище культури в Україні у 30-х pp.: "Розстріляне відродження". Головні проблеми:

Протягом першої половини 1919 р. війська Директорії були витіснені і радянська влада встановилася на всій території України, за винятком Західної України. Почався процес встановлення контролю РСФРР над українським суспільством і в першу чергу над українською економікою. Стару назву республіки було відкинуто і встановлено нову - Українська Соціалістична Радянська Республіка (УСРР). Урядом стала Рада Народних Комісарів. Очолив її присланий з Москви Християн Раковський, болгарин за національністю. Українці в українському уряді становили незначну меншість.

ПОЛІТИКА БІЛЬШОВИКІВ В УКРАЇНІ У 1919 Р. "ВОЄННИЙ КОМУНІЗМ"


У 1919 р. більшовики запроваджують нову політику, яка дістала назву "воєнний комунізм". В основі даної політики лежав насильницький злам економічної системи, яка досі ґрунтувалася на товарно-грошових відносинах. У країні запроваджувався товарообмін без посередництва грошей.



Головні напрямки політики "воєнного комунізму":

- націоналізація промисловості, фінансів, транспорту, системи зв'язку. Для управління господарським життям створювалась Українська Рада народного господарства;

- ліквідація великих поміщицьких, державних і церковних господарств. На їх місці утворювались радгоспи, комуни, артілі;

- встановлювалась державна монополія на найважливіші продовольчі товари.

На всій Україні вводилася продовольча розкладка: завжди зерно, за винятком необхідного мінімуму, селяни повинні були здавати державі за встановленими державою цінами. Заборонялася торгівля продуктами харчування. Усі дані заходи запроваджувались декретом Всеукраїнського Виконавчого Комітету (12 квітня 1919 p.).

У містах було введено систему пайків, які розподілялися за "класовим принципом": більше - вищим чиновникам апарату, червоноармійцям, робітникам воєнних підприємств, майже нічого - так званим нетрудовим елементам і членам їх сімей. Таким чином, зникали матеріальні стимули праці, функціонування народного господарства, вводилась мілітаризація виробництва. Робітників, які кидали роботу, оголошували злочинцями.

У промислових центрах формувалися продовольчі загони, які проводили хлібозаготівлі по селах. Росія потребувала продовольства, і Ленін оголосив "хрестовий похід за хлібом", маючи на увазі насамперед Україну. Хлібозаготівля в Україні відбувалася з величезними труднощами, кожний заготовлений пуд хліба був окроплений кров'ю.

Запровадження в Україні "воєнного комунізму" супроводжувалось різким звуженням суверенітету України. Під прикриттям так званого "воєнно-політичного союзу братських республік" російському центру передавалися головні важелі в управлінні українською економікою. Російські чиновники зневажливо ставились до українських звичаїв, мови та культури. Щоби придушити опір України, уряд запровадив політику червоного терору. Ця політика була однією з найважливіших складових частин "воєнного комунізму". Були проведені репресії реальних і потенційних противників більшовизму.

Початок 1920 р. був одночасно початком нового етапу української революції. Радянська влада вертала на Україну з величезним досвідом, із загартованими силами. IV Всеукраїнський з'їзд Рад, що відбувся в травні 1920 р. в Харкові, був оглядом дотеперішнього досвіду й дав основи радянського будівництва в Україні.

В через що ж виявилася сила більшовиків, що приступили вже до мирного будівництва?

Передусім, під час денікінщини виявилося, що трудящий народ в Україні за більшовиків, бо він власними руками прогнав білогвардійського напасника. Друге те, що на IV конференції КПУ 16 березня 1920 р. об'єдналися з більшовиками в одну партію українські комуністи-боротьбисти. Це була дуже важлива подія, бо тепер зібралися в одну партію, під одним крилом всі революційні сили України, що дотепер ішли окремими стежками.

А досвід існування прогресивних режимів в Європі того часу свідчив якраз про протилежне. Суспільство України Й тоді, й зараз - не однорідне за своїм соціальним складом. І комуністична партія висловлювала й тоді, а особливо тепер, інтереси лише частини громадськості, меншої частини суспільства.

Впровадження законодавчо однопартійної системи привело до того, що політика вже в 20-ті pp. з життя нашого суспільства щезла. Щезла політика, як специфічна сфера діяльності людей, в якій проявляються і зіштовхуються відмінності інтересів класів і груп, відбувається пряме громадське співставленім позицій і відшукуються засоби приведення їх до певного динамічного компромісу. Політика щезла.

І от тепер, на IV з'їзді, об'єднана ця революційна сила клала міцні основи радянської влади в Україні. Вона проголосила братерську федерацію України з Радянською Росією, вона урегулювала земельне питання в Україні, означила, хто й як може користуватися з землі; вона, врешті, дала радянському будівництву на селі сильну опору проти власників, зорганізувавши сільську бідноту в комітети незаможників. Вона визнала за доконче потрібне, щоби військо й державна скарбниця були спільні з Радянською Росією, щоби в об'єднаних федерацією радянських республіках був один держплан, одне управління радянським господарством: адже ж тепер, начебто, ні в Україні, ні в Росії не було так, як за влади буржуазії, що визискувала б одну країну на користь другій; і тут і там владу тримав в руках робітник з селянином, що самі боролися проти визиску. Правда, як сьогодні очевидно, більшовики відібрали владу в буржуазії, проте не віддали її народу.

Майже хрестоматійним стало твердження, що режим "воєнного комунізму" був нав'язаний більшовикам громадянською війною та інтервенцією. Та це лише частина правди, бо перші декрети Раднаркому і постанови ВРНГ про введення в Радянській Росії і по всіх територіях, де була радянська влада, "соціалістичного ідеалу" точно "за Марксом" і у відповідності до партійного гімну "Інтернаціонал" - "Весь мир насилья мы разрушим до основанья, а затем...", - прийняті також до війни. 27 грудня 1917 р. був опублікований декрет про націоналізацію банків, а 5 лютого 1918 р. -про націоналізацію торгового флоту, тобто до початку громадянської війни, а останній (про усунення підприємств промисловості, що мають до 5-10 найманих робітників)- 29 листопада 1920 p., тобто вже після вигнання Врангеля з Криму.

Всі дані "комуністичні декрети" начебто доповнювали декрети Раднаркому про ліквідацію приватної власності у всіх її формах. Цю ж лінію продовжувала, фактично, ліквідацію Декрету про землю, прийняття якого в відповідний час забезпечило більшовикам підтримку солдатів і багатомільйонного селянства. Даний Декрет був замінений законом ВЦВК "Про соціалізацію землі" від 9 лютого 1918 р. Декрет зробив землю безгосподарною, оголосивши, що вона "переходить в користування всього трудового народу", а головне - нічого не говорив про форми землекористування, тоді як в "есерівському" декреті від 26 жовтня 1917 р. чітко вказувалося: "Форми користування землею повинні бути цілком вільними: подвірна, хутірська, общинна, артільна, як вирішено буде в окремих селищах...".

Суть цього замовчання розкрив другий земельний декрет ВЦВК від 14 лютого 1919 р. - "Про соціалістичне землевлаштування і про методи переходу до соціалістичного землеробства". Саме він і став через 10 років юридичною основою сталінської "суцільної колективізації", бо підкреслював: "Вся земля в межах РСФРР, в чиєму б користуванні вона не перебувала, вважається єдиним державним фондом", яким розпоряджаються не селяни, а уряд в особі Наркомзему.

Даний декрет націлював владу на перетворення всього сільського господарства в єдину агрофабрику. Центральною фігурою її ставав не селянин-одноосібник, а сільгоспробітник, якому заборонялось мати присадибну ділянку, худобу, птицю, навіть собак, зате було обіцяно 8-годинний робочий день...

Що собою являла нова, радянська влада? Постійно підсовуване людям гасло "Вся влада Радам!" не тільки безглузде, проте й небезпечне. Незрозуміло, через що "вся" влада повинна належати Радам? Коли нема розподілу влади на законодавчу, виконавчу й судову, то ми ризикуємо отримати нову диктатуру, новий культ особи. До речі, про диктатуру пролетаріату. Цікаво взагалі прослідкувати історію слова "пролетаріат". В ВРЕ (Велика радянська енциклопедія) дається пояснення, що "пролетарій" походить від латинського "пролетаріус", що означає представника неімущих станів громадян в стародавньому Римі, які не відбували на користь держави ніяких повинностей і складали, так би мовити, "дно" римського суспільства. Звичайно вони не займалися суспільно корисною працею. Жили в основному за рахунок подачок держави і багатих рабовласників, тобто були бродягами, забродами, на кшталт теперішніх наших бомжів. Ідея пролетаріату в теорії Маркса набула фундаментального значення, під нього він підганяв всю працюючу верству населення, починаючи від некваліфікованих робітників.

← Предыдущая страница | Следующая страница →