Поделиться Поделиться

Архітектура

За часів Ярославичів і Володимира Мономаха продовжується розвиток архітектура Русі. Як і раніше архітектурний вигляд міст і сіл визначався насамперед дерев'яними будівлями, які були багато декоровані. З дерева зводилися укріплення міст і будувалися храми. Літопис говорить про існування 600 дерев'яних храмів Києва на початку XII ст. Проте головні храми будуються з цегли та каменю.

З другої половини XI ст. спостерігається справжній був монументального будівництва. Так, у другій половині XI – на початку XII ст. у Києві були споруджені собори Дмитрівського, Михайлівського Золотоверхого, Видубецького, Печерського та Кловського монастирів. Впроваджується новий тип монастирського храму: шестистовпна будівля з одним куполом.

Новий тип храму започаткував Успенський храм Печерського монастиря (1078 р.). Згодом за його зразком Володимир Мономах збудував храм у Ростові. У 1108 р. за типом Успенського збудовано Михайлівський Золотоверхий собор у Києві.

Починаючи з 30-х років XII ст., архітектура Русі набуває нових рис. Це було пов'язано з посиленням політичної ролі удільних князівств, розбудовою їх столиць. Кількість споруд значно збільшується, проте зменшуються їх розміри. Також спрощуються і архітектурні форми. Шестистопні будівлі поволі витісняються чотиристопними. Змінюється техніка кладки стін. Формуються київська, чернігівська, переяславська архітектурні школи, проте їх об'єднує єдиний стильовий напрямок. Характерними пам'ятками цього періоду є храм Федорівського монастиря (1131 р.), церква Богородиці Пирогощі (1132 р.), Кирилівська (1146 р.) і Василівська (1183 р.) церкви у Києві, Юр'ївська (1144 р.) в Канені, Борисоглібський (1128 р.) і Успенський (40-і роки XII ст.) храми у Чернігові.

У той же час формується і власна галицька архітектурна школа, яка багато запозичує з західноєвропейської архітектури: колони, заглибини в стінах, вітражі тощо.

Наприкінці XII – на початку XIII ст. зовнішні форми монументальних споруд знову ускладнюються, характерним стає злет конструкцій у височінь. Новий архітектурний стиль найбільш яскраво проявився у вигляді П'ятницької церкви у Чернігові (початок XIII ст.).

Мистецтво

З архітектурою церков тісно пов'язаний монументальний живопис, котрий, як і раніше, представлений мозаїками і фресками.

Мозаїками були прикрашені храми Михайлівського Золотоверхого монастиря й Успенський собор Печерського монастиря. Мозаїка цих храмів за композиційною схемою нагадувала Софіївський. Проте зруйнування цих храмів у XX ст. знищило дані витвори давнього мистецтва. Проте дещо вдалося врятувати. З Михайлівського храму збереглися композиція "Євхаристія", зображення Дмитрія Солонського, Стефана і Фадея. У порівнянні з Софіївським, мозаїки Золотоверхого більш динамічні, персонажі наділені індивідуальними рисами. Кольори більш яскраві, лінії чіткіші.

З початку XII ст. храми починають прикрашатися переважно фресками, мозаїки вже не використовуються. Проте фрески, за своїм стилем виконання, нагадують мозаїки. Фрески покривали, як правило, всі стіни храмів. У фресковому живописі теж прослідковуються зміни: зображення робляться тонкими лініями, постаті динамічні, фарби яскравіші. Найбільш цікавими є фрески Кирилівської церкви, церкви Спаса на Берестові.

Визначним здобутком мистецтва Київської Русі є іконопис. Ікони були першими творами станкового живопису. Проте ікони – це не просто картина. Це предмет релігійного культу, перед яким віруюча людина молиться Ісусу Христу, Богоматері, святим. На іконах зображено, як правило, один образ, вони є витвором окремого майстра.

Ікон часів Київської Русі збереглося дуже мало. Кожна з них є шедевром високодуховного мистецтва всесвітнього значення. На превеликий жаль, нині більшість з них знаходиться за межами України – переважно у Москві та Санкт- Петербурзі.

Українські вчені довели, що всі ікони цього періоду написані в Києві. Стиль виконання київських ікон нагадує мозаїку та фрески. Усі вони великого розміру, що поєднує їх з монументальним мистецтвом, мовби зі стін Софіївського собору зійшли постаті Діви Марії та архангела Гаврила на відомій іконі "Благовіщення" (XII ст.).

Видатним живописцем Київської Русі був Аліпій (Алімпій, Олімпій) Печорський (близько 1050 – 1114 pp.). Живопису він навчався у візантійських майстрів, які розписували храми Києва. Алімпій брав участь у розписі Успенського собору Києво-Печерської лаври. Згодом він став ченцем і прославився написанням ікон, деякі з яких вважаються чудодійними. За переказами, саме він виконував мозаїчні роботи для Михайлівського Золотоверхого собору в Києві. Похований у Ближніх печерах Києво-Печерської лаври.

Особливим видом мистецтва Київської Русі була книжкова мініатюра. Це невід'ємна складова мистецтва рукописної книги. Кажучи сучасною мовою, мініатюра – це ілюстрація до книги. Невеликі розміри цього художнього твору зумовлюють й особливо витончену манеру його виконання.

Найдавніші мініатюри, що дійшли до нас з часів Русі, вміщені в "Остромирове Євангеліє". Тут на окремих аркушах вміщено три мініатюри із зображенням євангелістів Іоанна, Марка і Луки. Художникові, котрий дотримувався всіх тогочасних канонів, вдалося створити яскраві психологічні образи, що свідчить про його неординарний хист. Всі лінії виконано золотом, а тло заповнене яскравими барвами. Це нагадує перегородчасту емаль ювелірів Русі. Мініатюри облямовують орнаменти, подібні до тих, що дозволяється побачити в Софіївському соборі Києва.

Про високу майстерність книжкового письма та ілюстрування свідчить також "Ізборнік" 1073 р., створений для великих київських князів Ізяслава та Святослава Ярославичів. Книга відкривається цікавим розворотом, на лівому боці якого зображений князь Святослав із родиною – перший груповий портрет реальних людей у давньоруському мистецтві, на правому – Спас на престолі. На третьому листі зображено орнаментований триверхий храм, далі – чотири портретні мініатюри. По тексту "Ізборніка" розкидані красиві заставки, ініціали. На берегах книги – знаки зодіаку.

Особливу увагу привертають мініатюри Радзивілівського літопису початку XV ст., котрий є копією Володимирського літописного зводу 1206 р. Книга містить 618 кольорових мініатюр, що ілюструють події часів Русі. Малюнки виконані у невимушеній, вільній манері, дають цінні відомості про архітектурні споруди Київської Русі, одяг, зброю, речі домашнього вжитку. У них відображені події, що відбувалися упродовж трьох століть: похід русичів на Царгород, будівництво Софіївського собору, повстання киян у 1068 і 1147 pp., битви з кочівниками і князівські усобиці.

У XIII ст. заявляється в'язь – особливе декоративне письмо, яке використовувалося в рукописах, на фресках, іконах, могильних плитах тощо.

Поширеною у дані часи була і різьба по каменю. Нею прикрашалися храми переважно ззовні. Збереглося декілька різьблених шиферних плит Спаського собору Чернігова, Михайлівського Золотоверхого і Печерського монастирів. На них вирізьблювали орнаменти, "святих воїнів", античні і біблійні сюжети. Визначним досягненням давньоруських різьбярів є невеличкі кам'яні ікони. Найчастіше на них зображені перші руські святі Борис і Гліб, а також Дмитрій Солунський, Богородиця, Спас, св. Миколай тощо.

Високого рівня розвитку досягло на Русі прикладне мистецтво. Його особливістю було те, що на виробах співіснували елементи язичницької і християнської символіки. Прикладне мистецтво представлене ювелірними виробами, декоруванням предметів побуту, посуду, зброї, різьбленням по кістці.

У ХІ-ХІІІ ст. досягли розквіту технології руських ювелірних майстрів пере- городчастої емалі, зерні і черні.

Технологія перегород частої емалі передбачала напаювання на коштовні речі, виготовлені переважно з золота, спеціальних перегородок, які утворювали порожнини, що заливалися різнокольоровою емаллю. Кольорова гама емалей була яскравою, проте не контрастною. Використовувалися емалі синього, жовтого, червоного, білого, зеленого і коричневого кольорів. Емалями вкривали діадеми, колти, сережки, намиста, підвіски, хрести-складні, образи. Є навіть оздоблені емаллю дорогі палітурки книг.

Технологія зерні передбачала напаювання невеликих золотих кульок на виріб, що утворювали відповідний орнамент.

За допомогою техніки черні (спеціальне очорнення срібла і золота), ювеліри виготовляли браслети, колти, персні, хрести та інші різноманітні прикраси.

Поширеним видом художнього ремесла на Русі було різьблення по дереву та кості. Різьбою прикрашалися дерев'яні оселі, речі домашнього вжитку, човни, сани тощо. Різьба була плоска, орнамент – геометричний, рідко – рослинно- геометричний.

Різьбою по кості давньоруські майстри здобули собі міжнародне визнання. їх вироби були відомі в усіх країнах Європи. Особливою популярністю користалися різьблені шкатулки, образки, руків'я ножів, дзеркал, ложки, шахи та шашки.

Похожие статьи