Поделиться Поделиться

Соціально-економічна політика Центральної ради

Діяльність створеної в березні 1917 р. Української Центральної ради була зосереджена, головним чином, на вирішенні національного питання, досягненні автономії України. Партії, які входили до Центральної ради, певний час цілком свідомо ухилялися від обговорення гострих соціально-економічних питань, підхід до яких у них значно різнився. Це з часом послаблювало вплив УЦР на широкі верстви українського населення, яке, підтримуючи гасла національного визволення, чекало від революції поліпшення свого матеріального становища, аграрної реформи, вирішення інших соціально-економічних проблем.

Програма соціально-економічних перетворень УЦР була викладена в її універсалах, зокрема в III і IV.

Проте в реалізації накресленої III Універсалом програми уряд УНР не виявив ні послідовності, ні рішучості. Так, УЦР поступово відмовилася від негайного вирішення аграрного питання. 10 листопада 1917 р. на нараді представників поміщицьких організацій, київських цукрозаводчиків і банкірів голова Генерального секретаріату УНР В. Винниченко заспокоїв поміщиків, заявивши, що питання про землю буде вирішене на українських Установчих зборах. Через кілька днів спеціальним роз'ясненням УЦР з аграрного питання заборонялося "свавільне захоплення земель та іншої власності". Селянські виступи проти поміщиків наказано придушувати силою зброї. Було оголошено, що в землевласників, які мають менше 40 десятин, землі взагалі не відбиратимуть. Не підлягали розподілу також площі під виноградниками, хмелем тощо.

Невдалою виявилася і політика УЦР у фінансовій та промисловій сферах. Брак коштів був катастрофічний, "...а чіпнути банки, де лежали потрібні для краю гроші, ми ніяк не могли",– писав пізніше В. Винниченко. Не був встановлений державний контроль над промисловістю. Робітники не зрозуміли його суті, а підприємці зустріли вороже. На промислових підприємствах України зростало безробіття. Тільки в Києві у листопаді-грудні 1917 р. налічувалося до 10 тис. безробітних. Вони вимагали від УЦР виведення з підприємств військовополонених, які там працювали. Генеральне секретарство праці розв'язало це питання своєрідно: було прийнято постанову вислати з Києва всіх неукраїнців.

Помилки УЦР у сфері державотворення, непослідовність у вирішенні соціально-економічних питань викликали розчарування народних мас. Цим, зрештою, скористалися більшовики, які, використовуючи свої демагогічні гасла "земля - селянам, фабрики – робітникам, мир – народам", здобували завжди більшу популярність. У грудні 1917 р. більшовики проголосили встановлення радянської влади в Україні, почалась перша україно-радянська війна.

У дані тривожні дні Центральна рада 9 (22) січня 1918 р. приймає відповідний останній, IV Універсал, яким УНР оголошувалася незалежною державою. За винятком того, він, як і III Універсал, містив низку соціально-економічних положень. Відносно аграрного питання, в універсалі повідомлялося: "Земельна комісія... вже виробила закон про передачу землі трудовому народу без викупу, прийнявши за основу скасування власності і соціалізацію землі". Проект закону планувалося розглянути і прийняти на найближчому засіданні УЦР, "щоби передача землі в руки трудящих неодмінно відбулася також до початку весняних робіт". Усі ліси, води і надра конфісковувались у попередніх власників і переходили у власність держави. Уряду приписувалося "приступити до переведення всіх заводів і фабрик на мирний стан, на вироблення продуктів, потрібних насамперед трудящим масам".

У IV Універсалі також ішлося про необхідність вжити термінових заходів відносно ліквідації безробіття, матеріального забезпечення інвалідів, сиріт, людей похилого віку і всіх тих, хто потерпів від війни. Проголошувалася націоналізація "найважливіших галузей торгівлі", встановлювалася монополія держави на зовнішню торгівлю. Усі банки мали контролюватися державою.

Підтверджувалися всі демократичні права і свободи громадян, рівність представників різних націй УНР. Усвідомлюючи нестійкість і непевність свого становища УЦР проголошувала: "Завжди, чого не встигнемо зробити ми, те довершать, справлять і до останнього порядку приведуть українські Установчі збори". УЦР не встигла реалізувати головні положення IV Універсалу. 26 січня (8 лютого) 1918 р. Київ перейшов до рук більшовиків.

Успіхи більшовиків примусили лідерів УНР шукати могутніх союзників. На мирних переговорах у Бресті-Литовському 27 січня (9 лютого) 1918 р. було підписано договір поміж УНР і чотирма державами Четвертного союзу.

Повернувшись до Києва на багнетах німецько-австрійських військ, УЦР не змогла реалізувати проголошених в Універсалі положень. 29 квітня 1918 р. УЦР була усунута П. Скоропадським у результаті перевороту.

Таким чином, нерішучість і зволікання із соціально-економічними реформами призвели до втрати УЦР соціальної опори і поразки.

Похожие статьи