Поделиться Поделиться

Київський тріумф Б. Хмельницького

Розпустивши свої війська на зимові квартири, Богдан Хмельницький з гвардією, що складалася з Чигиринського полку і 300 добірних козаків, попрямував до Києва. Його тріумфальний в'їзд до давнього Києва відбувся в грудні 1648 р. Багаточисельні натовпи киян зустрічали Богдана також за містом. Урочистий кортеж проїхав до собору Святої Софії, де відбулося пишне богослужіння. На майдані перед тисячами київських жителів Хмельницький виголосив промову, в якій повідомив про звільнення всієї України і подякував народу за його вірних синів, що здобули перемогу.

Перебуваючи у Києві, Богдан уперше звернувся з посланням до російського царя Олексія Михайловича, відрядивши з листом до нього генерального суддю Гуляницького. Хмельницький писав російському царю про те, що зараз настав зручний момент для війни Росії з Польщею з метою повернення Смоленська й усієї Білорусії, і що він міг би бути союзником росіян у цій війні. Цар направив до Києва свого боярина Бутурліна, котрий відповідав Хмельницькому, що на даний час Росія не може вести війни з поляками.

Облога Збаража

У січні 1649 р. польський король Ян Казимир оголосив "рушення" - збір військ для походу до України. У цілому Польща виставляла величезну армію в 300 тис. солдатів. Збірними пунктами для неї були призначені міста Лоєв, Слуцьк і Збараж. Богдан Хмельницький зміг протиставити полякам козацьку армію, чисельністю близько 100 тис. чоловік.

Щоби перешкодити об'єднанню польських сил, Богдан направив два своїх корпуси до міст Лоєва і Слуцька, а сам з головною частиною армії рушив до Збаражу. Під Лоєвим корпус полковника Кричевського ціною великих втрат (загинув і сам Кричевський) зміг затримати просування литовської армії Радзівілла.

Прибувши під Збараж, Хмельницький знайшов тут у повній готовності 100-тисячну польську армію під командуванням коронного гетьмана Вишневецького. Битва під Збаражем сталася 25 березня 1649 р. Поляки, маючи в армії багато новобранців, вирішили поставити їх всіх у передню лінію свого війська, розмістивши досвідчених воїнів позаду. Тим самим польський гетьман сподівався утримати на місці молодих воїнів під час бою, проте, даний задум виявився фатальним для поляків.

Хмельницький атакував польські війська трьома фалангами піхоти, на флангах яких йшла його кавалерія. Позаду них просувався резервний корпус піхоти і кавалерії. Витримавши польський обстріл із далекої дистанції, армія Хмельницького підійшла до ворожих позицій на відстань пістолетного пострілу. Тільки тоді вона відкрила вбивчий вогонь по поляках. Необстріляні в боях, молоді польські солдати не витримали цього вогню і подалися назад, змішавши лави досвідчених воїнів і заважаючи їм вести прицільний вогонь. Козацька піхота використала даний момент для нищівного удару по ворогу, а кавалерія з резервом успішно атакувала його фланги. Битва перетворилася на бійню, і незабаром польські війська в паніці побігли під захист міських стін і сховалися там. На полі бою залишилося понад 20 тис. поляків, гетьман Вишневецький був важко поранений. Козакам дістався весь обоз польської армії з 57 гарматами. Втрати Хмельницького були невеликі. Переповнений поляками Збараж, не мав достатньої кількості продовольства для скільки-небудь тривалого перебування в облозі. Знаючи це, Богдан не став штурмувати місто, зберігаючи своїх солдатів, а взяв його в облогу. Він оточив місто окопами, а напроти воріт улаштував редути з артилерією. Поляки опинилися в мишоловці.

1 червня 1649 р. під Збараж прибув козачий корпус полковника Небаби, посланий раніше Хмельницьким проти литовських військ князя Радзівілла. Корпус провів кілька боїв із литовцями, які переправилися через річку Прип'ять, і рушили до Києва. Затримавши просування 80-тисячної литовської армії, корпус Небаби, з причини своєї нечисленності, не міг захистити місто і був вимушений відступити. Радзівілл взяв Київ в облогу, зруйнувавши його нижню частину - Подол.

Незабаром підійшов і корпус генерального осавула Богуна, що відступив від Слуцька. Корпус спочатку здійснив рейд до міста Бреста і зруйнував його, повернувся до Слуцька, де застав 100-тисячну армію поляків. За винятком того, з Польщі наближалися нові частини на чолі з королем Яном Казимиром. Не маючи в цих умовах жодних шансів на успіх, Богун прибув до Збаража на з'єднання з основними силами армії Хмельницького.

Гетьман Хмельницький, не затримуючись, виступив назустріч новій польській армії. Під Збаражем був залишений надійний корпус козаків під командуванням Максима Кривоноса. Через два дні Хмельницький, дізнавшись про наближення поляків, очолюваних самим королем, зупинив свою армію під містом Зборовом на обраній ним позиції. Перед битвою Богдан оголосив своїм воїнам наказ, що забороняв їм у бою нападати на польського короля і навіть торкатися його.

Зборів. Битва під Зборовом сталася 17 червня 1649 р. Удосвіта величезна польська армія напала на війська Хмельницького. Козаки, підпустивши атакуючі польські полки на найближчу відстань, відкрили по ним безперервний вогонь із гармат і рушниць. Поляки активно відповідали тим же. Картину битви приховав від очей густий пороховий дим. Незабаром, по криках у центрі польської армії, Хмельницький визначив, що тут почався самовільний частковий відступ поляків, що не витримали вогневого шквалу. Саме сюди і поспішив направити відповідний резерв Богдан. У даний же час частина козацької кавалерії із засідки вдарила полякам у фланг. Почалося сум'яття і плутанина в лавах польської армії. Крок за кроком, відступаючи назад, поляки, нарешті, не витримали напруги бою і побігли.

Хмельницький наказав всій своїй кавалерії переслідувати і рубати противника. Упродовж 15 верст лава козацької кінноти наздоганяла поляків, завдаючи їм страшних втрат. Сам король Ян Казимир був у ході битви двічі оточений козаками, проте ніхто з них не посмів підняти на нього руку. Одній групі козаків король подарував відповідний гаманець із золотом, а командирові іншої - відповідний золотий годинник. Дарунки короля були прийняті козаками з повагою, при цьому вони знімали перед королем шапки і давали йому можливість їхати в будь-якому напрямі абсолютно вільно. У цій битві поляки втратили близько 20 тис. своїх солдатів і багатьох офіцерів. Був убитий і один із головних польських воєначальників генерал Осолінський. Переможці оволоділи багатющим королівським обозом та іншими польськими запасами.

Повернувшись до Збаражу, котрий був узятий в облогу козаками, Хмельницький послав до міста полонених польських офіцерів, умовляючи поляків здатися і не збільшувати страждань мирного населення. Тим часом місто вже місяць голодувало. Населення і гарнізон з'їли всіх коней, собак і кішок і приступили до поїдання мишей і шкіряної амуніції. Коронний гетьман Вишневецький, терплячи поневіряння нарівні з іншими, погодився здати Збараж за умови збереження життя його воїнам. Хмельницький прийняв цю умову, і місто було йому здане.

← Предыдущая страница | Следующая страница →