Поделиться Поделиться

Поділи Польщі й входження Правобережної України до складу Російської імперії

У другій половині XVIII ст. Річ Посполита переживала період занепаду. Фільваркова система господарювання і шляхетська анархія гальмували господарський розвиток країни, послаблювали її перед зовнішньою агресією.

Ослабленням Польщі скористалися сусідні держави – Росія, Пруссія та Австрія. Вони планували розчленувати Польщу, прагнули розширити за рахунок її території свої володіння. їх лякала також можливість поширення через Польщу ідей Просвітництва, а згодом і Французької революції. Перший поділ Польщі відбувся у 1772 р., унаслідок якого майже всю територію Руського (без Хомської землі), Белзького, західну частину Волинського та Подільського воєводств отримала Австрія. У результаті об'єднання цих українських земель із південною частиною польських (Краківського, Сандомирського та Люблінського) воєводств було створено так зване "Королівство Галичини і Ладомерії".

До Пруссії відійшла північно-західна частина Польщі з Гданськом, до Росії- східнобілоруські землі з Полоцьком і Вітебськом.

Приводом до другого поділу Польщі стало те, що чотирирічний сейм (1788- 1792 pp.) розпочав у країні важливі реформи, зокрема прийняв конституцію, у якій відбилися ідеї Французької революції. Противники реформ і конституції, яка обмежувала сваволю магнатів і шляхти, звернулися по допомогу до сусідів. І вони не забарилися. Щоби не допустити поширення революційних ідей і зміцнення Польщі, Росія і Пруссія 12 січня 1793 р. підписали конвенцію про другий поділ Польщі. За ним до Пруссії відійшли західнопольські землі з Познанню, до Росії – Правобережна Україна (Київщина, Брацлавщина, Поділля) і центральна частина Білорусії з Мінськом.

Другий поділ Польщі викликав у країні піднесення національно-визвольного руху. У березні 1794 р. у Кракові розпочалося польське визвольне повстання під проводом Т. Костюшко. На Правобережній Україні поширювалися листи й прокламації із закликами приєднатися до повстання. Проте великої популярності серед населення вони не мали: переважна більшість українського селянства залишилась пасивною. Урешті-решт повстання придушили російські війська, очолювані О. Суворовим. Після цього у 1795 р. було здійснено третій поділ Польщі, за яким Росія отримувала Волинь, Західну Білорусь, Литву і Курляндію; Пруссія – решту польських земель із Варшавою; Австрія – Люблін і Краків із прилеглими районами.

За результатами третього поділу Речі Посполитої, польський народ втратив свою державність. Основну частину території (62 %) і 45 % населення колишньої Речі Посполитої отримала Росія. 18 % території і 32 % населення – Австрія, 20 і 23 % згідно дісталися Пруссії. Такі радикальні зміни політичної карти Східної Європи суттєво вплинули на долю українців. Близько 80 % українського населення опинилося у складі Російської імперії.

Австрія, скориставшись ослабленням Туреччини в російсько-турецьких війнах, окупувала в 1774 р. Буковину. Згідно з Константинопольським протоколом, вона визнавалася за Австрією. Відтепер у складі Австрійської монархії Габсбурге опинилися всі західноукраїнські землі: Східна Галичина, Закарпаття і Північна Буковина.

На Правобережній Україні після її приєднання до Росії було запроваджено загальноросійський адміністративний поділ: спочатку намісництва, а потім губернії. У 1797 р. було створено Київську (з центром у Києві), Волинську (Новоград-Волинський) і Подільську (Кам'янець-Подільський) губернії. Однак для того

← Предыдущая страница | Следующая страница →