Поделиться Поделиться

Національні і міжнародні системи сертифікації

Неузгодженість національних систем сертифікації стала перешкодою в торгівлі поміж країнами – членами Європейського Союзу (ЄС) і заважала реалізації ідеї вільного простору, в якому б забезпечувалася вільна торгівля, переміщення людей, товарів та послуг. Відмінність у сертифікації стосувалася також і адміністративних аспектів. Необхідно було подолати різні технічні бар'єри, обумовлені різними нормативними документами.

У 1989 р. на Раді Європейського Союзу було прийнято важливий документ "Глобальна концепція зі сертифікації і досліджень". Основна ідея цього документа полягає у формуванні довіри до товарів та послуг шляхом використання таких інструментів, як сертифікація та акредитація, які спираються на єдині європейські норми.

Головні рекомендації Глобальної концепції ЄС дозволяється сформулювати так:

1. Заохочення загального застосування стандартів із забезпечення якості серії EN 29000 і сертифікація на відповідність цим стандартам.

2. Застосування стандартів серії EN 45000, які встановлюють вимоги до органів зі стандартизації та випробувальних лабораторій при їх акредитації.

3. Заохочення до створення централізованих національних систем акредитації.

4. Застосування організації з досліджень та сертифікації в галузі, яка не регулюється стандартами.

5. Гармонізація інфраструктури випробувань і сертифікації в країнах ЄС.

6. Укладення договорів з третіми країнами (не членами ЄС) про взаємне визнання випробувань та сертифікатів.

З метою реалізації зазначених рекомендацій європейські країни заснували низку міжнародних організацій зі сертифікації, акредитації та випробувань для покращення умов міжнародної торгівлі, випробувань та сертифікації, взаємного визнання методів та систем сертифікації, акредитації та випробувань, повірки та калібрування засобів вимірювальної техніки, підвищення якості випробувань та впровадження міжнародних стандартів.

Великого значення набувають міжнародні угоди про взаємне визнання сертифікації з конкретних видів продукції, її виготовлення, розподіл трудових ресурсів. Наприклад, угода HAR про визнання процедури присвоєння знаку відповідності на кабель та дріт чи угода EMEDICA про маркування медичних електроприладів.

Коли сьогодні в країнах Західної Європи дотримуються єдиних правил сертифікації випробувань з використанням міжнародних стандартів, то в США сертифікація гарантується лише на національному рівні.

Країни Східної Європи здійснюють сертифікацію аналогічно до західноєвропейських держав, визнають міжнародні стандарти, а процеси інтеграції відносно питань стандартизації, сертифікації та випробувань розпочалися наприкінці 70-х років XX ст. Радою економічної взаємодопомоги (РЕВ) були розроблені Головні принципи взаємного визнання результатів і контролю якості продукції та методичні матеріали.

У 1980 р. Інститут РЕВ зі стандартизації розробив Загальні умови взаємного визнання результатів випробувань продукції, згідно до яких передбачено організацію мережі керівних структур для взаємного визнання результатів випробувань в усіх країнах – учасницях угоди.

← Предыдущая страница | Следующая страница →