Поделиться Поделиться

СТРУКТУРА МЕХАНІЗМУ МОТИВУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Як зазначалося вище, існують внутрішні фактори, що спонукають особистість чи суб'єкта господарювання до інноваційної діяльності, а також зовнішні, що генеруються зовнішнім середовищем і створюють умови, у яких активізуються внутрішні фактори мотивації чи навіть за відсутності внутрішньої мотивації інноваційної діяльності унеможливлюється подальша діяльність без інноваційних перетворень. Інструменти, які застосовуються для зовнішнього мотивування інноваційної діяльності, об'єднавшись, створюють механізм мотивування.

Відомо, що без регулювання ринку інновацій в умовах класичного ринкового механізму проблематичним є отримання наукових результатів (особливо фундаментальних) і здійснення технологічних модернізацій економіки України, а також впровадження в господарську практику нововведень із соціальним та екологічним ефектами [2]. Через те мотивування інноваційної діяльності є важливими в умовах ринкової економіки.

Мотиваційний механізм в різних аспектах має різні складові. Так, залежно від видів ринку екологічних інновацій за стадіями їх просування мотиваційні механізми інноваційної діяльності на ринку інновацій дозволяється, подати у вигляді схеми (рис. 19.2). Структура ринку екологічних інновацій складається з первинного ринку, де здійснюється обмін проміжних результатів інноваційного процесу в інформаційній формі, а також їх потенційний економічний ефект, та вторинного ринку, на якому об'єктом купівлі-продажу є кінцевий результат інноваційного процесу (уречевлена продукція первинного ринку) і котрий опосередковує його подальше розповсюдження в економіці. Основним очікуваним ефектом як на первинному, так і на вторинному ринку інновацій є економічна ефективність. Проте інструменти регулювання (мотиваційні механізми) інноваційного розвитку на первинному і вторинному ринках різні.

Поділ механізму мотивування інноваційної діяльності на складові (окремі механізми) дещо умовний. Мотиваційні механізми (1–4), зображені на рис. 11.2, є цілісним механізмом, складові якого впливають один на одного. Так, збільшення попиту на нові товари (механізм 1), сприяє зростанню їх пропозиції (механізм 2). Вона, у свою чергу, збільшує попит на інноваційні розробки (механізм 3), котрий стимулює зростання їх пропозиції (механізм 4). Описані впливи проілюстровані на рис. 11.2 стрілками.

Рис. 11.2. Структура механізму мотивування інноваційної діяльності

Процес просування на ринку інновацій постійно повторюється. У ході свого життєвого циклу інновація рухається спочатку на первинному, а потім на вторинному ринку. Від швидкості її руху залежить ефективність інноваційної діяльності. Бажано збільшити швидкість просування інновації на первинному ринку, з первинного – на вторинний, а також на вторинному ринку. Залучення мотиваційних механізмів повинно сприяти зростанню кількості інновацій, які розробляються, виробляються та споживаються, а також збільшенню швидкості заміни одних інновацій іншими.

Слід брати до уваги те, що ринок екологічних інновацій функціонує в певному макросередовищі, стан якого теж позначається на можливостях і мотивуванні інноваційної діяльності. Для ринку інновацій особливо важливим є розвиток науки і техніки, котрий окреслює можливості інноваційної діяльності.

Дієві мотиваційні механізми повинні розроблятися так, щоби пропозиція інновацій переважно перевищувала попит на них. У такій ситуації існуватиме конкуренція наукових розробок, яка дозволить підвищити конкурентоспроможність майбутньої продуктової інновації. У противному разі результативність наукової складової інноваційного потенціалу знижуватиметься [2].

Мотивація інноваційних розробок і впровадження інновацій

Як бачимо (див. рис. 11.2), складові (2-4) механізму мотивування інноваційної діяльності стосуються процесу розробки інновацій та їх упровадження. Серед існуючих типів мотивації найбільше значення у формуванні цих складових механізму має раціональна мотивація. При цьому інноваційні розробки здебільшого існують завдяки підтримці з боку держави та підприємств-інноваторів. Ця підтримка має економічний (держзамовлення, програмування, пільгове кредитування, фінансування інноваційних проектів і програм, венчурне страхування тощо), інформаційний (надання юридичних, ділових та інших послуг, допомога у пошуку партнерів, укладання угод під державні гарантії, пошук інформації) і організаційний (створення спеціалізованих державних дослідницьких інститутів, лабораторій, центрів, агентств з оцінки варіантів розвитку інноваційної діяльності; відкриття факультетів у вишах, створення курсів для підготовки кадрів з теорії науково-технічного прогресу та інновацій) характер.

Мотивація впровадження інновацій має ті самі складові підтримки з додаванням мотивів очікування збільшення прибутків завдяки впровадженню інновацій, а також окремих організаційних заходів (як-то ініціювання державою демонстраційних проектів).

Економічні, інформаційні та організаційні інструменти мотивування інноваційної діяльності стимулюють, а в багатьох випадках навіть створюють принципову можливість розвитку інноваційної діяльності. При цьому здійснюють її конкретні люди – працівники підприємств і окремі підприємці.

← Предыдущая страница | Следующая страница →