Поделиться Поделиться

Офшорні зони в Азії й Індійсько-Тихоокеанському регіоні

Офшорний бізнес у країнах Азії відіграє важливу роль у русі як позикових, так і підприємницьких інвестицій, в обслуговуванні зовнішньоекономічних зв'язків, хоча за масштабами операцій і кількістю офшорних компаній значно поступається країнам Карибського басейну і Західної Європи. Офшорні центри зазвичай розташовують на островах й архіпелагах із вигідним географічним положенням, розвиненими транспортними і телекомунікаційними мережами, поблизу великих міжнародних фінансових і торгових центрів. Офшорні центри, що виникли у 70- ті pp., діють у Бахрейні, Брунеї, Гонконзі, Малайзії (о. Лабуан), Маврикії, Дубаї (ОАЕ), Сингапурі й Океанії (Західне Самоа, о. Науру, о. Вануату, о. Кука).

Нині серед країн Тихоокеанського регіону офшорні операції динамічно розвиваються на о-вах Вануату. Республіка Вануату складається із 80 островів. У столиці Порт-Віла розміщено судноходні й авіакомпанії, які обслуговують місцеві і міжнародні лінії.

Вануату, по суті, є територією для укриття від податків. Згідно до діючого законодавства на Вануату не стягують прибутковий податок, податок на прибуток компаній, податок на нерухомість і спадщину, на капітал, дивіденди, відсотки, гонорари, ліцензії, немає обмежень у сфері валютного регулювання. Розвинені комерційна і фінансова інфраструктура.

Трасти Вануату користуються високою популярністю серед світових офшорних інвесторів, оскільки для їх діяльності обов'язковою є лише наявність засновницького договору. За винятком того, немає потреби реєструвати траст, що забезпечує його абсолютну конфіденціальність, у через те числі – і від органів місцевої влади. Єдиним податком, котрий стягують із трасту, є гербовий збір. Термін дії трасту на Вануату не перевищує 80 років.

Розроблене з метою залучення міжнародних інвесторів, місцеве законодавство успішно виконує свої функції. Податкові пільги для офшорних компаній значні. Держава декларує і гарантує: тут немає податків на прибуток компаній, податків на нерухомість, спадщину, дарування і податків із капіталу, а також податків на дивіденди, відсотки, гонорари, ліцензії й із продажу. Діють спрощені вимоги до реєстрації компаній, порядку управління міжнародними компаніями й оформлення річних звітів. Компанії зобов'язані платити тільки щорічні урядові збори до 350 дол США. За порушення конфіденційності на острові стягують високі штрафи. Особливість годинного поясу на Вануату (зсув на 11 год від Гринвіча) дозволяє протягом одного робочого дня провести операції на трьох великих валютних ринках світу – східного і західного узбережжя США та Гонконгу. На острові зареєстровано понад 1500 компаній і понад 60 банків, а діяльність офшорного центру приносить республіці третину її валютних надходжень.

Західне Самоа стало незалежною суверенною країною у південній частині Тихого океану з 1962 р. Система управління – парламентська, базується на конституції, а правова система – на англійському прецедентному праві. Діюче в Західному Самоа законодавство сприяє міжнародній економічній діяльності. Воно побудоване на основних принципах законодавства о-вів Кука і на практиці забезпечує роботу офшорного фінансового центру.

Міжнародні компанії на Західному Самоа звільняють від усіх податків і гербових зборів. Згідно до місцевого закону вимагають тільки ліцензію для офшорних банків, а також для страхових компаній. Відсутні обмеження в галузі валютного регулювання.

Обов'язковим для країни є дотримання суворих правил конфіденційності. Інформацію про реєстри не надають неофіційним особам і навіть урядовим комісіям. Це приваблює бізнесменів і суб'єктів офшорного бізнесу. Як уже зазначалося, розподіл офшорних юрисдикцій за п'ятьма групами є дещо умовним. Разом із тим слід зауважити, що кожна офшорна юрисдикція прагне отримати власне "обличчя", підкреслити свою особливість, що диктується необхідністю забезпечення конкурентоспроможності в боротьбі за залучення іноземного капіталу. Слід звернути увагу і на той факт, що при достатньо високій стабільності, до законодавства більшості офшорних юрисдикцій час від часу вносять певні зміни, які орієнтовані на поліпшення загальних умов діяльності офшорних компаній.

Гонконг – британська колонія до 1997 р., коли країна отримала статус спеціальної адміністративної зони Китаю. Розташований на узбережжі Південно-Китайського моря, він складається з великої кількості островів і частини материка загальною площею 1066 кв. км; населення Гонконгу – 6,3 млн осіб (2010); офіційні мови – англійська і китайська; валюта – гонконзький долар, валютний контроль відсутній. Уряд Гонконгу не укладав угод про уникнення подвійного оподаткування з іншими країнами, за винятком договору із США, котрий має обмежену дію і регулює лише питання торгового флоту. Приєднання до Китаю не торкнулося законодавства Гонконгу про офшорні компанії і їх оподаткування, і до 2047 р. Гонконг зберігає практично без змін свою адміністративну і правову системи.

Більша частина економіки території пов'язана із фінансовими операціями, розвинена банківська діяльність (розміщено приблизно 250 банків), операції із цінними паперами, страхування. Разом із Сингапуром Гонконг ділить четверте-п'яте місця у світовій фінансовій ієрархії, у ньому діє найбільша фондова біржа, багатомільярдний ринок золота – один із найбільших у світі. Гонконг був і залишається дуже популярною юрисдикцією в офшорній індустрії, й іноземні інвестори можуть зареєструвати на його території підприємства таких організаційно- правових форм:

• Private Company Limited by Shares – закрита акціонерна компанія з обмеженою відповідальністю;

• Public Company Limited by Shares – відкрита акціонерна компанія з обмеженою відповідальністю;

• Limited Partnership – партнерство з обмеженою відповідальністю.

Закриту акціонерну компанію з обмеженою відповідальністю може заснувати один акціонер так:

мінімальна необхідна сума акціонерного капіталу компанії при заснуванні – 1 гонконзький долар;

• максимальна кількість акціонерів – 50 (фізичних і/чи юридичних осіб будь-якої резидентності);

управління компанією може здійснювати один директор (фізична чи юридична особа будь-якої резидентності);

у компанії зобов'язаний бути секретар – резидент Гонконгу (фізична чи юридична особа);

законодавство дозволяє наявність номінальних акціонерів, директорів і секретаря в компанії;

• компанія не має права випускати акції на пред'явника й усі акції компанії повинні мати номінальну вартість;

акції компанії не дозволяється пропонувати у відкритому продажі, а передача акцій вимагає схвалення загальних зборів;

компанія зобов'язана здавати щорічний фінансовий звіт, завірений аудитором у Гонконзі.

Відкриту компанію з обмеженою відповідальністю за акціями дозволяється заснувати так:

• мінімально необхідна сума акціонерного капіталу компанії при установі – 1 гонконзький долар;

• у компанії може бути один акціонер – фізична чи юридична особа;

немає обмеження в кількості акціонерів;

• у компанії може бути один директор – фізична чи юридична особа будь-якої резидентності;

• обов'язкова наявність у компанії секретаря – резидента Гонконгу, котрий може бути фізичною чи юридичною особою;

• законодавство дозволяє наявність номінальних акціонерів, директорів і секретаря в компанії;

• компанія має право випускати акції на пред'явника;

• акції компанії повинні мати номінальну вартість;

• акції компанії дозволяється пропонувати у відкритому продажі, проте перш ніж розпочати поширення акцій, компанія зобов'язана опублікувати проспект-оголошення про їх випуск;

• передача акцій не вимагає схвалення більшості директорів й акціонерів.

Партнерство з обмеженою відповідальністю можуть заснувати дві особи без оплати будь-якого статутного так:

• максимальна кількість партнерів – 20 (фізичні чи юридичні особи);

як мінімум, один партнер необмежено відповідає за боргами і зобов'язаннями партнерства. Решта партнерів може бути обмежена у відповідальності пропорційно своїм паям у підприємстві;

управління партнерством здійснює генеральний партнер;

партнерство зобов'язане отримати ліцензію на бізнес. Інакше партнерство втрачає статус обмеженого партнерства й усі партнери нестимуть необмежену відповідальність за боргами і зобов'язаннями свого підприємства.

Усі гонконзькі підприємства зобов'язані здавати щорічний фінансовий звіт, завірений аудитором у Гонконзі. Законодавством Гонконгу не передбачено жодних відмінностей у підході до створення й оподаткування резидентних і нерезидентних підприємств, що діють на його території. У законодавстві Гонконгу також відсутні положення, що спеціально регламентують діяльність офшорних компаній, тобто діють поза територією Гонконгу. За визначенням, резидентними є компанії чи створені в

Гонконзі, чи такі, що мають на його території центр управління і контролю.

На практиці, податкові служби Гонконгу застосовують до всіх компаній такий метод нарахування і стягнення податків:

• дохід, що отримують гонконзькі компанії з місцевих територіальних джерел, оподатковують у Гонконгу за ставкою 17,5%;

• дохід, що отримують із джерел за межами Гонконгу (офшорний прибуток) не підлягає оподаткуванню в Гонконзі.

У Гонконзі не стягують податки на приріст капіталу, на дивіденди і відсотки, а також податок на додану вартість, а податок на прибуток, що виплачують нерезидентам від використання авторських прав, становить 5,25 %. Необхідно взяти до уваги, що для підготовки і здачі аудиту для кожної гонконзької компанії необхідно (на доповнення до виписок із банку і рахунків, що кореспондують із ними, контрактів, товарно-транспортних накладних тощо) надати інформацію про заробітну плату, виплачену кожному службовцю компанії у звітному періоді. До службовців, яких наймають компанії Гонконгу, відносять як директори, так й інші посадові фізичні особи – резиденти і нерезиденти Гонконгу, що надають компанії послуги на території чи за межами Гонконгу, і працюють у компанії повний чи неповний робочий день. На корпоративних директорів, секретарів й агентів ця вимога не поширюється.

Слід урахувати, що відповідну форму Декларації працедавця про винагороди і пенсійні відрахування (B.I.R. 56A і I.R. 56В) слід надати до Управління з податків і зборів Гонконгу ("IRD") протягом одного місяця із 2 квітня по 1 травня. Компанія має розмістити в Декларації працедавця інформацію відносно кожного службовця, коли він/вона:

• не перебуває у шлюбі й одержав/ла річний дохід у розмірі 100 тис. гонконзьких дол чи більше;

• перебуває у шлюбі (незалежно від розміру отриманого доходу);

• працює не повний робочий день (незалежно від розміру отриманого доходу);

• є директором (незалежно від розміру отриманого доходу).

Декларацію працедавця слід здавати в Управління з податків і зборів протягом одного місяця навіть коли:

• компанія не має жодного найманого співробітника (здають "нульову" декларацію);

• компанія не здійснювала комерційної діяльності;

компанія припинила свою діяльність.

Коли на момент заповнення Декларації працедавця будь- котрий службовець не має посвідчення особи, виданого в Гонконзі, необхідно надати номер його/її паспорта. Вимагають також інформацію про конкретну посаду службовця, адресу його/її місцепроживання і сімейний стан. Декларацію працедавця подають за період з 1 квітня поточного по 31 березня наступного року. Кожен директор компанії має надати інформацію про розмір отриманої винагороди, як у вигляді зарплати, так і в іншій формі, наприклад гонорару за маркетингові послуги тощо. Винагороди за такі інші послуги компанії, що надають її директорам за межами Гонконгу, зазвичай не підпадають під оподаткування зарплати в Гонконзі. Проте, коли заробітну плату виплачують службовцю тільки за те, що він обіймає посаду директора, то її можуть оподатковувати. При цьому департамент із податків і зборів Гонконгу має право ставити будь-які питання і робити запит відносно документації, що це підтверджує (напр. проїзні документи) перш ніж визначити, чи має сплачувати податок на заробітну плату директор компанії.

Щоби уникнути зайвих запитань, аудитори в Гонконзі рекомендують директорам, що офіційно одержують зарплату й інші винагороди, підписати з компанією простий контракт, предметом якого є надання директором послуг з оформлення і підписання договорів, виставляння рахунків, проведення консультацій і переговорів тощо. Що стосується решти службовців компанії, то, щоби уникнути оподаткування їх зарплати в Гонконзі зазвичай достатньо, щоби уся їх оплачувана робота здійснювалася за межами Гонконгу, і щоби вони не приїжджали до Гонконгу з метою ведення будь-якої господарської діяльності.

У випадку, коли подають "нульову" декларацію пасивної компанії, то її директор має також підписати відповідну заяву з тим, щоби аудитор у Гонконзі міг здати декларацію від імені компанії. При цьому відсутність у директорів і службовців гон- конзької компанії зарплати як такої чи іншої винагороди податкові органи Гонконгу не сприймають як "ненормальне" явище, оскільки вважають, що всі особи можуть мати більше, ніж одне джерело доходу. Проте невчасне подання декларації до Управління з податків і зборів спричиняє штрафи чи судові санкції.

Реєстрація офшорних компаній у Гонконзі Гонконг є провідним фінансовим і комерційним центром південно-східної Азії і займає третє місце у світі після Нью-Йорка і Лондона. Гонконг – це одна з найпопулярніших офшорних юрисдикцій Тихоокеанського регіону. Назва компанії має закінчуватися словом Limited чи абревіатурою Ltd. Найшвидший спосіб здійснити реєстрацію підприємства на території Гонконгу – купівля готової компанії. На території Гонконгу дозволений будь-котрий вид діяльності, встановлений законодавством, винятком є банківська справа, розпорядження майном на правах довірчої власності, страхування і перестрахування, які вимагають наявності ліцензії. Діяльність компаній у Гонконзі регулює Британська угода "Про компанії” від 1932 р. (Companies Ordinance 1932) у дещо зміненій редакції. Головні вимоги при реєстрації компанії у Гонконзі:

мінімальна кількість директорів – один;

• відсутні вимоги до місця проживання/реєстрації директорів;

• дозволено використання юридичної особи як директора;

необхідно мати юридичну адресу і секретаря-резидента (юридичну чи фізичну особу) на території Гонконгу;

• мінімальна кількість акціонерів – один;

• дозволено використання номінальних акціонерів і директорів;

• стандартний статутний капітал компанії 10 тис. гонконзьких дол;

виплата статутного капіталу необов'язкова;

• неприпустиме використання акцій на пред'явника, дозволено випуск акцій із номінальною вартістю;

• проведення щорічних зборів акціонерів і директорів, ведення бухгалтерського обліку, складання річних звітів і проведення ревізій звітності обов'язкове.

Після вступу Китаю в СОТ Гонконг перетворився в канал китайського експорту у країни Заходу і базу багатьох міжнародних компаній, що здійснюють комерційні операції з Китаєм й інвестують у ринок Китаю. Саме через те тут створено всі умови для ведення нерезидентного бізнесу і, фактично, Гонконг відкриває шлях до недорогих виробничих структур і ринкового потенціалу Китаю для іноземних компаній. Найпоширеніша практика: міжнародна торговельна компанія закуповує товари в Китаї чи країнах Азії і перепродає їх через Гонконг, що дозволяє досягти значної економії на податкових виплатах.

Останнім часом популярність Гонконгу трохи знизилася, що було пов'язане з погіршенням його економічного становища. У 2003 р. влада Гонконгу оголосила про перше за 20 років підвищення податкових ставок й уведення низки мит. Було збільшено на 1,5 відсоткових пункти ставку корпоративного податку – до 17,5 %, внаслідок чого ослабло одне з основних переваг Гонконгу над його традиційним суперником у регіоні – Сингапуром. Було введено також податок із продажів на товари і послуги, збільшені податки на операції з нерухомістю, збережено аудиторський контроль над діяльністю фірм. Незважаючи на розпочаті місцевою владою заходи посилення фінансового режиму, Гонконг залишається великим фінансовим центром з одним із найнижчих у регіоні рівнем оподатковування. Офшорні компанії, зареєстровані в Гонконзі, повністю звільнені від оподаткування, коли здійснюють діяльність за межами країни, а у разі використання номінальних директорів й акціонерів справжнього власника компанії взагалі неможливо встановити.

Малайзія (о. Лабуан). Головна потенційно приваблива риса цього нового банківського центру, котрий нині активно створюють, полягає в особливостях правового і податкового статусу банку, зареєстрованого на Лабуані. У зв'язку з тим, що острів – це федеральна територія Малайзії, усі зареєстровані тут компанії мають право використовувати переваги договорів про запобігання подвійному оподаткуванню при дотриманні певних умов. Малайзія уклала міжнародні угоди про запобігання подвійному оподаткуванню доходів із такими країнами: Австралія, Австрія, Бангладеш, Бельгія, Угорщина, Німеччина, Данія, Індія, Індонезія, Італія, Канада, Китай, Нідерланди, Нова Зеландія, Норвегія, Пакистан, Польща, Румунія, Сингапур, Об'єднане Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, США, Таїланд, Філіппіни, Фінляндія, Франція, Швейцарія, Швеція, Шрі-Ланка, Південна Корея, Японія.

Компанії, які реєструють на о. Лабуан, не мають статусу звільнених від сплати податків. Для цілей застосування норм угод про запобігання подвійному оподатковуванню доходів дані компанії вважають резидентами Малайзії, які підлягають оподатковуванню. Однак для них встановлені пільгові умови: чи їх прибуток обкладають податком за ставкою 3 %, чи вони платять щорічний встановлений законом збір у розмірі 20 тис. мал. дол (малайзійський долар, чи рингіт, становить близько 0,4 дол США). Малайзійський федеральний уряд поставив за мету надати о. Лабуан статус міжнародного офшорного фінансового центру. Особливу увагу при розробці пільгових умов оподатковування приділяють таким видам підприємницької діяльності:

• банківські операції,

• довірче управління майном,

• колективне інвестування,

• страхування,

• інвестиції холдингових компаній.

У Малайзії діють національні правила валютного регулювання. Банківські установи, зареєстровані на о. Лабуан, для цілей застосування норм валютного регулювання розглядають як нерезидентів. Специфіка заснування компанії на о. Лабуан полягає в через те, що всі процедури з реєстрації та підтримки діяльності компанії мають здійснюватися через місцеву компанію з довірчого управління, при цьому місцева трастова компанія може бути власником акцій компанії з пільговим режимом оподатковування тільки як довірена особа чи номінальний власник акцій. Діяльність трастових компаній регулюють законом про трастові компанії о. Лабуан від 1990 р.

На о. Лабуан встановлено мінімальний розмір статутного капіталу, що має становити не менше 500 тис. мал. дол (рингітів), а мінімально оплачений капітал повинен бути не нижчим 150 тис. мал. дол. За винятком того, встановлені умови обов'язкового депонування 100 тис. мал. дол. Збір із реєстрації трастової компанії складається з первісного внеску у 50 мал. дол, при поданні заявки на реєстрацію та наступну оплату сертифіката реєстрації в розмірі 200 мал. дол. Розмір щорічного збору для компанії, інкорпорованої в Малайзії, становить 200 мал. дол, а для компанії, інкорпорованої за межами Малайзії – 350 мал. дол. Для того, щоби здійснювати діяльність як банківська установа на о. Лабуан, компанія має бути зареєстрована чи інкорпорована як офшорна чи іноземна офшорна компанія згідно до вимог закону про офшорні компанії 1990 р. і мати діючу ліцензію, видану чи Центральним банком Малайзії, чи Банком Негара Малайзі (БНМ).

Правила видачі банківських ліцензій регламентовані Законом про офшорну банківську діяльність 1990 р., котрий визначає зобов'язання та вимоги до даної категорії компаній. Щорічний ліцензійний збір, котрий сплачують до 15 січня кожного року для подовження ліцензії, становить 60 тис. мал. дол. У перший рік придбання ліцензії щорічний збір сплачують щомісяця в розмірі 5 тис. мал. дол. Для того, щоби відповідати встановленим вимогам для одержання ліцензії, банк повинен мати чисті активи в розмірі не нижче 10 млн мал. дол чи їх еквівалент в іноземній валюті. Ліцензію видають тільки банкам, що мають позитивну міжнародну репутацію.

Офшорна банківська діяльність охоплює такі сфери: залучення валютних депозитів, ведення депозитних й ощадних рахунків, інших рахунків клієнтів і надання кредитних послуг. Усі угоди мають здійснювати в іноземних валютах, за винятком певних специфічних операцій, дозвіл на які повинен бути отриманим від БНМ. Згідно до закону про банківську офшорну діяльність 1990 р. всім ліцензованим банківським установам дозволено приймати валютні внески від будь-якого нерезидента, а також резидентів без обмежень і надавати позики в іноземній валюті будь-якому нерезиденту і резиденту в сумі до 1 млн мал. дол, проте офшорний банк не має права відкривати рахунки не ідентифікованим клієнтам, інакше кажучи, заборонено відкриття рахунків на пред'явника. Офшорні ліцензовані банки можуть брати участь в угодах з іноземними валютами, включаючи форвардну і спотову купівлю валюти в нерезидентів й уповноважених банків. Надання позик в іноземних валютах, що перевищують еквівалент 1 млн мал. дол, може бути здійснено тільки за умови попередньої згоди інспектора.

Банки мають право виплачувати чи перераховувати кошти за кордон чи через кордон у Малайзію від імені будь-якого нерезидента. Прийом внесків у малайзійських доларах від резидентів чи нерезидентів, а також надання позик у національній валюті дозволяється здійснювати тільки після одержання згоди інспектора з валютного контролю. Банкам заборонено укладати будь- які угоди в іноземній валюті від імені резидента, за винятком угод з уповноваженими банками, відкривати рахунки у малайзійських доларах у банках-резидентах, брати участь у залученні коштів від резидентів у малайзійських доларах. За винятком того, офшорним банкам на о. Лабуан заборонено здійснювати будь-які угоди з резидентами Ізраїлю чи Південно-Африканської Республіки та проводити операції у валютах цих країн.

Особливе обмеження на офшорну банківську діяльність полягає в через те, що офшорні банки не можуть здійснювати операції ні в якому іншому місці Малайзії, за винятком о. Лабуан, мати будь-які інші установи (філії, офіси, представництва), за винятком основного місця діяльності. Відкриття будь-якого офісу чи установи, будь-якої філії можливе тільки при одержанні попередньої згоди БНМ. За винятком вищезазначених обмежень і вимог існує досить жорсткий контроль за веденням звіту і наданням звітності, покликаної сприяти через те, щоби на о. Лабуан могли вести діяльність тільки міжнародні банки, що мають досить високу міжнародну репутацію. У Малайзії існують й інші численні вимоги й обмеження на фінансову та банківську діяльність, уведені Законом про банківські і фінансові установи 1989 р. й Ісламським банківським законом 1983 р., однак дія норм цих документів не поширюється на офшорні банки, що здійснюють операції на о. Лабуан.

Додатковими перевагами офшорного банку, створеного на о. Лабуан, є звільнення від гербових зборів усіх операцій, які здійснюють у межах офшорної банківської діяльності, низка додаткових стимулів і пільг відносно прибуткового податку для персоналу, спеціальні режими оподатковування страхових компаній, підприємств у сфері судноволодіння і судновикористання, операцій із нафтопродуктами. Таким чином, о. Лабуан у зв'язку зі своїм особливим статусом і механізмами надання пільг є сприятливою територією для певних форм офшорної банківської діяльності. Додаткові переваги можуть бути пов'язані з тим, що існують тривалі ділові зв'язки поміж Малайзією і Сингапуром (до 1965 Сингапур входив у Федерацію Малайзії), поміж цими країнами укладено угоду про запобігання подвійному оподатковуванню. Певне занепокоєння деякі потенційні інвестори висловлюють у зв'язку з тим, що о. Лабуан розташований у безпосередній близькості від штату (острова) Сабах, де проявляють сепаратистські настрої, хоча сам о. Лабуан і є федеральною територією Малайзії.

Дубай – це місто-держава у складі Об'єднаних Арабських Еміратів (ОАЕ), на східному побережжі аравійського півострова в південно-західній частині Перської затоки. Дубай – це найбільший фінансовий, торговий і туристичний центр Азії, другий за розміром емірат, найбільше місто ОАЕ, яке знаходиться поміж Європою й Азією і має торгові зв'язки з регіоном, де проживає близько чверті населення світу. Чисельність населення – 1070,8 тис. осіб. Площа – 4114 кв. км. Офіційна мова – арабська, широко поширені англійська, німецька і російські мови, мови урду, фарсі і хінді. Національна грошова одиниця – дирхем ОАЕ. В ОАЕ немає обмежень на ввезення і вивезення будь-якої вільно конвертованої валюти. Правова система Дубаю бере відповідний початок в ісламській цивілізації та спирається на закони Шаріату. Найвищими органами влади в ОАЕ є Верховна Рада, Президентська рада, Рада міністрів і Федеральна національна консультативна асамблея.

Економіка держави заснована на видобутку нафти, туризмі, фінансових послугах й електронній комерції. У Дубаї відсутні такі податки: податок на доходи організацій, податок на приріст капіталу, податок на доходи фізичних осіб, а також податок на репатріацію доходів. ОАЕ мають угоди про уникнення подвійного оподаткування з понад двадцятьма країнами світу. Керівництво ОАЕ розробило ефективні методи для залучення іноземних інвестицій, розвитку торгівлі і промисловості. Вільні економічні зони (ВЕЗ) користуються всіма перевагами для створення офшорних компаній. Проте підприємства, зареєстровані у ВЕЗ, не відносять до категорії офшорних, що, поза сумнівом, підвищує їх статус і полегшує ведення бізнесу. Усього в ОАЕ 15 ВЕЗ. Вони призначені для заснування організацій, які займаються найрізноманітнішими видами діяльності.

← Предыдущая страница | Следующая страница →