Поделиться Поделиться

Метод ринку капіталу

Метод ринку капіталу - базується на ринкових цінах подібних компаній. Передбачається, що інвестор, діючи за принципом заміщення (чи альтернативної інвестиції), може інвестувати свої кошти чи в дані компанії, чи в ту, яка оцінюється. Даний метод базується на фінансовому аналізі компанії, що оцінюється із зіставленими компаніями.

Зіставлення цін продажу подібних об'єктів використовується лише в умовах розвинутого ринку. За цим підходом оцінна вартість визначається на рівні ціни продажу подібного нерухомого майна за формулою:

, (4.21)

де Ц - оцінна вартість майна, визначена шляхом зіставлення ціни продажу подібного майна (у гривнях);

ЦHМ - ціна продажу подібного майна (у гривнях);

де- сума ряду від j = 1 до m;

m - кількість факторів порівняння;

Цаj - різниця (поправка) в ціні (+, -) продажу подібного майна стосовно того, що оцінюється, за j-m фактором порівняння.

За основу визначення оцінної вартості нерухомості шляхом зіставлення цін продажу подібного майна беруться ціни продажу тих об'єктів, які за факторами, що впливають на їх вартість, достатньою мірою збігаються з об'єктами, які оцінюються.

Визначення оцінної вартості нерухомого майна шляхом зіставлення цін продажу подібного майна передбачає зіставлення цін продажу кількох подібних об'єктів, через те кінцевий розмір оцінної вартості визначається як середнє значення для ранжованого ряду варіантів значення (без урахування найбільшого та найменшого значення) чи найбільш поширене значення серед одержаних результатів.

Важливою складовою частиною оцінки за цим методом є аналіз фінансового стану підприємств (розглядається автором у наступному питанні цього частини) та їх зіставлення. Фінансова інформація може бути отримана оцінювачем як з публікацій у періодичних виданнях, так і на основі письмового запиту чи безпосередньо на підприємстві у процесі співбесіди.

Порівняльний підхід в оцінці підприємства використовує усі традиційні прийоми та методи фінансового аналізу.

Визначення ринкової вартості власного капіталу підприємства порівняльним підходом базується на використанні цінових мультиплікаторів.

Ціновий мультиплікатор - це коефіцієнт, котрий показує співвідношення поміж ринковою ціною підприємства чи акцій та фінансовою базою. Фінансова база мультиплікатора є, власне, вимірювачем, котрий відображає фінансові результати діяльності підприємства, до яких дозволяється віднести не лише прибуток, проте й грошовий потік, дивідендні виплати, виручку від реалізації та деякі інші.

Для розрахунку мультиплікатора необхідно:

È визначити ціну акції за всіма компаніями, обраними за аналог, - це дасть значення чисельника у формулі;

È вирахувати фінансову базу (прибуток, виручку від реалізації, вартість чистих активів і т. g.) чи за певний період, чи станом на дату оцінки - це дасть значення знаменника.

Ціна акції береться на останню дату, яка передує даті оцінки, чи вона є середнім значенням поміж максимальним та мінімальним розміром ціни за останній місяць.

У вигляді фінансової бази має виступати ознака фінансових результатів чи за останній звітних рік, чи за останні 12 місяців, чи середній розмір за декілька років, які передують даті оцінки.

Існує багато оціночних мультиплікаторів, які застосовуються при оцінці бізнесу. їх дозволяється розділити на два типи: інтервальні та моментні.

До інтервальних мультиплікаторів відносять: ціна/прибуток; ціна/грошовий потік; ціна/дивіденди; ціна/виручка від реалізації.

До моментних мультиплікаторів відносять: ціна/балансова вартість активів; ціна/чиста вартість активів.

Вибір найбільш прийнятних із них визначається у кожній конкретній ситуації, наприклад:

◊ P/R (ціна/валові доходи) - застосовується, коли компанія що оцінюється та компанія, що зіставляється, мають подібні операційні витрати, наприклад, сфера послуг;

◊ РОЦІЕВТ (ціна/прибуток до оподаткування) - є переважним для зіставлення компаній, що мають різні податкові умови;

◊ РОЦІЕ (ціна/чистий прибуток) - застосовується у через те випадку, коли прибуток порівняно високий та відображає реальний економічний стан;

◊ P/CF (ціна/грошовий потік) - прийнятний, коли компанія має порівняно низький дохід відносно амортизації;

◊ P/BV (ціна/балансова вартість власного капіталу) - є найбільш прийнятним до тих компаній, які мають на балансі значні розміри активів, і коли є міцний зв'язок поміж показником балансової вартості та доходом, що генерується компанією.

Мультиплікатори ціна/прибуток та ціна/грошовий потік поширені для визначення ціни, так як інформація про прибуток компанії, що оцінюється, та компанії-аналогу є найбільш доступною.

При оцінці бізнесу для отримання більш об'єктивних даних рекомендується застосовувати декілька мультиплікаторів одночасно.

Метод угод (чи метод продажів)

Метод угод (чи метод продажів) порівняльного підходу є окремим випадком методу ринку капіталу та базується на аналізі цін купівлі-продажу контрольних пакетів акцій компаній-аналогів чи аналізі цін придбання підприємства у цілому. Ціна акцій приймається за результатами угод на світових фондових ринках. В основі цього методу - визначення мультиплікаторів на базі фінансового аналізу та прогнозування. Фінансовий аналіз та зіставлення показників здійснюється так само, як і в методі ринку капіталу.

Головна відмінність методу угод (продажів) від методу ринку капіталу полягає у через те, що перший визначає рівень вартості контрольного пакету акцій, котрий дає можливість повністю керувати підприємством, тоді як інший - визначає вартість підприємства на рівні неконтрольного пакету.

Як і в методі ринку капіталу, при використанні методу угод необхідно вносити поправки до вартості підприємства, отримані за допомогою мультиплікаторів, на не операційні активи, на надлишок (нестачу) власних коштів, на політичний ризик тощо.

При порівняльному підході в оцінці бізнесу використовують і метод галузевих коефіцієнтів, котрий полягає у через те, що на основі аналізу практики продажів бізнесу у тій чи іншій сферах бізнесу виводиться певна залежність поміж ціною продажу та будь-яким показником. Даний метод, зазвичай, використовується для оцінки малих компаній та має допоміжний характер. У результаті узагальнення були розроблені досить прості формули визначення вартості підприємства, що оцінюється.

Досвід західних оціночних фірм свідчить:

◊ рекламні агентства та бухгалтерські фірми продаються, згідно, за 0,7 та 0,5 від річної виручки;

◊ ресторани та туристичні агентства - згідно 0,25 та 0,04-01 від валової виручки;

◊ АЗС - 1,2-2,0 від місячної виручки;

◊ підприємства роздрібної торгівлі - 0,75-1,5 від суми: чистин дохід + обладнання + запаси:

◊ машинобудівні підприємства - 1,5-2,5 від суми: чистий дохід + запаси.

У вітчизняній практиці даний метод також не отримав достатнього поширення через відсутність необхідної інформації, яка потребує тривалого періоду спостереження.

Заключна оцінка вартості майна може бути визначена за формулою:

, (4.22)

де Vі - оцінка вартості підприємства (бізнесу) і-тим методом (усі методи, що використовуються нумеруються);

і = 1, ..., п - множина методів оцінки, що використовуються у цьому випадку;

Zj- ваговий коефіцієнт методу номер і.

Очевидно, що при цьому правильне виставлення коефіцієнта Zj є одним із головних доказів високої кваліфікації та неупередженості оцінювача бізнесу.

← Предыдущая страница | Следующая страница →