Поделиться Поделиться

Автоматизована система аналізу та управління ризиками

Головні поняття

Митні органи у своїй діяльності зіштовхуються з цілим рядом складних завдань. Головними залишаються забезпечення надходжень до державного бюджету і захист економічних інтересів держави, проте дані відповідальні завдання повинні здійснюватися ефективно й дієво, одночасно забезпечуючи підтримку потоку легальних товарів.

В останні роки акценти в здійсненні митної справи у світі зміщуються до застосування таких принципів: завчасний електронний обмін даними, послідовне застосування методів

управління ризиками, використання нових технологій неруйнівного контролю під час огляду товарів і тісне співробітництво митних органів поміж собою та з підприємствами (закріплені Рамковими стандартами Всесвітньої митної організації у 2005 p.).

У світовій практиці завжди більшої ваги набуває організація митної справи, заснована на управлінні ризиками, що дає змогу оптимально використовувати ресурси митних органів, контролювати здійснення митного оформлення на ділянках, де є найбільший ризик порушення митного законодавства, дозволяючи основній масі товарів і фізичних осіб порівняно вільно проходити через митницю.

Всесвітня митна організація визначає управління ризиками як систематичне застосування процедур і методів управління, що забезпечують митні органи необхідною інформацією для вивчення тих переміщень чи вантажів, які несуть у собі ризики. При цьому ризиком вважається потенційна можливість недотримання вимог митного законодавства.

У Концепції створення, упровадження і розвитку системи аналізу та керування ризиками Держмитслужби України управління ризиками визначається як систематична робота з розроблення та практичної реалізації заходів запобігання і мінімізації ризиків, методики оцінки ефективності їх застосування, а також контролю за застосуванням митних процедур, яка передбачає безперервне оновлення, аналіз і перегляд наявної у митних органах інформації.

Управління ризиками доцільно розглядати як інструмент забезпечення митної безпеки України. Митна безпека України визначається як стан захищеності економічних інтересів держави в галузі митної справи, котрий забезпечує в різних зовнішніх і внутрішніх умовах незалежно від будь-яких загроз:

- переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів;

- здійснення митного регулювання, пов'язаного з установленням розмірів податків і зборів та повнотою їх справляння;

- застосування митних процедур, заходів митно-тарифного й нетарифного регулювання;

- боротьбу з контрабандою та порушеннями митних правил, а також виконання інших покладених на митну службу завдань шляхом ефективної реалізації митної справи.

Небезпека, загрози, виклики, негативний вплив, ризик, наслідки та шкода є системоутворювальними ознаками митної безпеки.

Загроза - така конкретна чи безпосередня форма небезпеки на стадії переходу її з можливості в реальність, яка характеризується сукупністю несприятливих умов і факторів у відповідних сферах економіки, конкретизується відповідною формою прояву й способом впливу на економічні процеси, наслідки якої можуть заподіяти будь-якої шкоди.

Зовнішні і внутрішні джерела небезпеки, що впливають на стан реалізації митної справи, найчастіше є результатом суперечностей, створюються і формуються в самому суспільстві, у зовнішньоекономічних і торговельних сферах, політичних і економічних відносинах, природних та інших явищах. Вони можуть виявлятися у вигляді різних загроз: війни, тривалих нестабільних політичних і економічних станів, протилежних економічних інтересів України й інших держав, не прорахованих прогнозів прийнятих тарифних і нетарифних заходів регулювання, некваліфікованого керівництва митною справою, порушення структурної організації керування митницею, формування негативного відношення суспільства до митниці та ін. Через те важливим є завдання відносно виявлення причин цих загроз з метою їх попередження і досягнення стану безпеки.

У контексті забезпечення митної безпеки виклик - це прояв загрози у формі події з негативними наслідками, котрий потребує відповідного реагування митних органів з метою попередження чи зменшення можливої шкоди. Шкода - це фактичні чи можливі економічні і соціальні втрати, що виникають у результаті різних подій, явищ, дій у митній галузі. Тоді дозволяється визначити ризик як кількісну величину митного виклику у вигляді визначеної оцінки діючої небезпеки чи ймовірності реалізації потенційної загрози в митній галузі з погляду небажаних наслідків.

Профілювання ризиків є засобом, за допомогою якого митні органи застосовують управління ризиками на практиці. Основним тут є поняття індикаторів ризиків, які дозволяється визначити як певні критерії, що разом становлять практичний інструмент для вибірки й виявлення переміщень, що містять потенційну можливість порушення вимог митного законодавства, власне, під профілем ризику прийнято розуміти визначений набір індикаторів ризику, відібраних на основі зібраної, проаналізованої и класифікованої інформації. За винятком сукупності індикаторів ризику, профіль ризику характеризується також наявністю набору заходів з мінімізації ризику.

Профіль ризику найчастіше є документом, що може бути побудований різними способами (та використовуватись в документальному чи автоматизованому вигляді) і повинен містити опис сфери ризику, його оцінку, необхідні заходи з протидії ризику, терміни вжиття таких заходів. Під час розробки профілів ризику слід враховувати також особливості митних органів (пропускну здатність тощо), визначитись з очікуваними результатами й критеріями оцінки ефективності вжитих заходів.

Після розробки профільні характеристики разом з іншою інформацією й оперативними даними будуть забезпечувати основу для цільового виявлення потенційних переміщень вантажів, транспортних засобів чи фізичних осіб з високим рівнем ризику.

Дієва система управління ризиками - це циклічний процес, котрий передбачає аналіз, оцінку ризику - формування профілю ризику - застосування профілю - моніторинг результатів застосування профілю.

Дуже важливим є етап застосування профілів ризику під час митного контролю та митного оформлення. Від його організації залежить як прискорення митних процедур, так і одночасне забезпечення ефективного контролю за додержанням митного законодавства. Обсяг механізмів контролю, що застосовуються митними органами для забезпечення дотримання законодавства, повинен бути пропорційний рівню оціненого ризику. Рівень ризику визначається в контексті пріоритетів митних органів (забезпечення своєчасності та повноти справляння податків і зборів, перевірка дотримання заборон і обмежень чи інша специфічна сфера).

Процес управління ризиками.

Розглянемо загальноприйняті у світі підходи до організації ризик-менеджменту в митній справі.

Процес управління ризиками (рис. 9.19) містить установку контексту управління ризиками, їх визначення, аналіз, оцінку, вживання заходів відносно них, а також моніторинг і перевірку процесу за допомогою оцінки відповідності необхідним вимогам.

Рис. 9.19. Процес управління ризиками

Етап установки контексту передбачає визначення сфер ризику та установлення критеріїв, на основі яких ризики будуть оцінюватися.

Етап визначення ризиків передбачає з'ясування того, які ризики, через що і як можуть виникнути. Даний етап вимагає ретельного опрацювання таких питань, як:

де, коли і як, швидше за завжди, виникне ризик і хто буде його суб'єктом;

які небезпеки можуть виникнути і котрий їх негативний вплив;

через що виникають можливості для окремого порушення.

На етапі аналізу ризиків слід визначити механізми контролю й проаналізувати ризики стосовно ймовірності їх виникнення та наслідків.

Оцінка й установлення пріоритетів за ризиками передбачає розподіл ризиків для визначення пріоритетів управління. Є різні види систем класифікації. Особливо поширена оцінка за високим, середнім і низьким рівнями ризику. Може знадобитися більш детальна система, наприклад, класифікація за рівнями від 1 до 100.

Ризики повинні бути під постійним моніторингом на предмет зміни їх характеру, рівня чи значимості.

Вжиття заходів за ризиками. Доцільно проводити моніторинг низькопріоритетних ризиків. Для інших ризиків слід розробити і реалізувати конкретний план управління, що включає урахування ресурсів митних органів (кадрових, фінансових і технічних).

Моніторинг і перевірка - оцінка відповідності вимогам. Щоби залишатися ефективною, будь-яка система управління ризиками повинна проводити оцінку раніше визначених ризиків. Оцінка ефективності має здійснюватися на регулярній основі на всіх етапах, її метою є визначення слабких місць у механізмах контролю й подання рекомендацій з удосконалення.

Також важливо підтримувати елемент несподіванки шляхом проведення випадкових перевірок, оскільки підприємства, що перебувають у постійному контакті з митними органами, можуть знати про методи профілювання чи навіть про самі профільні характеристики. Такі випадкові перевірки можуть бути засобом визначення інших видів ризиків, засобом моніторингу чи оцінки їх значимості чи яких-небудь змін у типі ризику.

"Оцінка відповідності вимогам" - термін, що використовується під час застосування техніки статистично обґрунтованої випадкової вибірки з метою визначення того, наскільки торговельні суб'єкти, перевізники, товари тощо відповідають митним правилам і процедурам.

Під час стратегічного використання випадкова оцінка відповідності вимогам і цілеспрямований підхід до застосування заходів контролю можуть забезпечити необхідний баланс для ефективної концентрації ресурсів у сферах, що представляють проблемні для митниці питання. За винятком того, результати первісних оцінок відповідності вимогам можуть надати важливу інформацію для вдосконалення методологій оцінки ризиків, простежування тенденцій і питань, що стосуються конкретних галузей економіки.

← Предыдущая страница | Следующая страница →