Поделиться Поделиться

Структуризація знань у сучасному світі: інформація як основна категорія знань

Значення теорії інформації неухильно зростає. Це підтверджує акт прийняття Верховною Радою України у 1992 році "Закону про інформацію" [34], котрий закріпив положення відносно основних принципів інформаційних відносин, державної інформаційної політики, головних напрямів інформаційної діяльності в державі, організації освіти, наукових досліджень у галузі інформаційної діяльності. У Законі сформульовано головні принципи інформаційних відносин, а саме: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації та свобода її обміну; об'єктивність, вірогідність інформації; повнота і точність інформації; законність одержання, використання, поширення та зберігання інформації.

Інформація є основною категорією знань. На сучасному етапі розвитку світової економіки роль знань очевидне; для їх успішного використання навчання робітників підприємств має стати невід'ємною ланкою виробничого процесу. Залишатися на передньому краї швидко змінюваних потреб ринку дозволяється тільки в через те разі, коли своєчасно розпізнавати сутність цих змін та негайно впроваджувати їх у виробництво. Зрозуміло, що за час створення нового проекту та його реалізації первісні вимоги ринку, на які, власне, і орієнтувалося виробництво, уже зміняться.

Важливим аспектом управління виробництвом є звертання до набутого досвіду. Сутність цього твердження полягає в через те, що більшість проблем, що постали сьогодні, уже вирішувалися компанією раніше в через те чи іншому вигляді тими чи іншими співробітниками. Через те для підприємства ефективне використання накопичених знань є ключовим завданням, а самі знання мають таку ж реальну цінність, як і матеріальні активи компанії. Більше того, значення знань зростає настільки швидко, що вже сьогодні становить основу загальної вартості багатьох компаній. Фактично це означає, що, оцінюючи вартість підприємства чи компанії, насамперед звертають увагу на її спроможність створювати конкурентну продукцію у перспективі, а не на те, чим вона володіє на даний момент. Чим ширшою є база таких знань у компанії, тим вищим вважається її виробничий потенціал в умовах швидкозмінюваних потреб ринку. У зв'язку з цим усе більшої популярності набувають компанії з традиційним виробництвом, проте новою моделлю менеджменту, запозиченою в технологічних компаній, головною цінністю яких є лише віртуальна власність - знання. Через те доцільно дослідити аспекти структуризації знань на підприємстві з урахуванням можливостей сучасного інформаційного простору.

До категорій інформаційного простору відносять дані, інформація, знання, розуміння, мудрість. Дані - це символи, первинний матеріал для наступної обробки. Як правило, вони позбавлені власного змісту. Дані існують у різних формах і незалежно від того, потрібні вони кому-небудь чи ні. У комп'ютерному світі вони найчастіше подаються у вигляді таблиць яких-небудь величин, наприклад, у вигляді електронної таблиці MS Excel. При цьому для обробки даних фахівець (оператор персонального комп'ютера) мусить знати головні вузли ПК, уміти застосовувати клавіатуру для введення даних згідно зі спеціальними вказівками "Меню", уміти знаходити й вибирати інформацію у зрозумілому для сприйняття вигляді та ефективно її використовувати, вміти записати з дискети на диск необхідну інформацію і навпаки.

Інформація - це оброблені дані, що вже передають певний зміст.

Згідно до Закону України "Про інформацію" [34] маємо таке тлумачення відносно поняття інформації:

Інформація - це документовані чи публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються в суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Інформація збагачує знання і поглиблює інтелект. Цінність інформації залежить від її впливу на процес прийняття рішень. Щоби одержати корисну інформацію, необхідно проаналізувати факти й обробити кількісні та якісні відомості. Отриману інформацію дозволяється накопичувати, зберігати, обробляти у той чи інший спосіб, передавати кому-небудь, видозмінювати її форму.

Інформація про об'єкт подається у вигляді даних про нього, тобто у вигляді набору конкретних значень кількісних чи якісних параметрів цього об'єкта. Типовим прикладом інформації є анкетні дані з параметрами, вираженими у вигляді чисел (день, місяць, рік народження, рік закінчення навчального закладу) та слів (прізвище, ім'я, місце народження тощо).

Дані, не організовані відповідним чином і не використані, також не дозволяється вважати інформацією. Нею вони стають у через те разі, коли усвідомлюється їхнє понятійне значення. Таким чином, інформацією слід вважати дані, які впливають на стан системи і використовуються в процесі прийняття рішень чи у зв'язку зі здійсненням тих чи інших дій.

Таким чином, цінність інформації в системах управління визначається її значущістю у процесі правильного вибору рішення. Інформація, що ніяк не впливає на вибір рішення, не потрібна, вона не являє собою ніякої цінності. Більше того, відволікаючи увагу на своє осмислення й аналіз у вигляді "інформаційного шуму", вона завдає певної шкоди.

Щоби керівник мав можливість більш ефективно використовувати інформацію, він повинен одержувати її в стислому обсязі, концентровано й згідно до тих завдань, що вирішуються на даному рівні управління. Через те основну масу даних необхідно старанно "відфільтрувати", а потім "агрегувати", тобто узагальнити та відібрати найсуттєвіше.

Основним засобом оцінювання корисності інформації для розв'язання певного завдання є модель керованого об'єкта. На основі такої моделі визначають необхідні для вирішення певного завдання вхідні дані та їхні характеристики - частоту одержання, достовірність і точність, форму подання тощо. Для інформації, що використовується для планування та оперативного управління, характерні такі особливості:

- на відміну від інформації, призначеної для оперативного управління, інформація для планування діяльності рідко деталізується до конкретних функціональних завдань, оскільки становить основу інтегрованих планів. Інформація для оперативного управління призначена для оцінки результатів діяльності, що здійснюється на основі порівняння із запланованими показниками;

- інформація, що призначена для планування діяльності, відтворює загальну тенденцію розвитку і стосується досить тривалих проміжків часу. Необхідність відносно неї є регулярною, хоча й меншою, ніж відносно інформації, призначеної для оперативного управління;

- на відміну від оперативного управління, яке потребує деталізованої інформації, підчас планування окреслюються загальні характеристики процесів і зовнішнього середовища;

- інформація, що призначена для оперативного управління, на відміну від інформації для планування, в основному, є внутрішньою інформацією.

Завдання, пов'язані з плануванням, як правило, потребують великого обсягу робіт і часу. Обсяг робіт відносно цих завдань у часі змінюється неістотно. Частота надходження інформації для обслуговування планів невелика, і її періодичність завчасно обумовлена. Час вирішення цих завдань, як правило, не лімітований. Частота зміни вихідних даних невелика, їх достовірність невисока. Точність результату вирішуваного завдання залежить, в основному, від достовірності вихідних даних.

Завданням оперативного управління властивий випадковий характер збурень, що призводять до неузгодженості планових і фактичних показників. У середньому обсяг роботи відносно розв'язання завдань оперативного управління невеликий, частота ж надходження таких завдань у вузли обслуговування велика. Час їх вирішення невеликий і лімітований. Частота зміни вихідних даних і їхня достовірність високі. Точність розв'язання задачі зазвичай залежить від якості алгоритмів розв'язання задач даного класу.

У комп'ютерних технологіях інформація має вигляд реляційних баз даних із установленими зв'язками поміж таблицями [42, с. 54 - 57]. Фахівець, що працює з інформацією, повинен уміти створювати нормативну базу з наступним її наповненням і коригуванням, уміти складати алгоритми розв'язання задач, самостійно здійснювати коригування, облік, видачу інформації на екран і її роздрук, організовувати і вести файли обробки даних за комплексами задач [9, с. 90 - 95].

Знання - це здатність до використання інформації з метою досягнення певного результату. Успішна реалізація одержання знань безпосередньо пов'язана з наданням підтримки з боку держави, яка має дбати про удосконалення системи підготовки кадрів, сучасного матеріально-технічного забезпечення навчального процесу. Це передбачено постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Державної програми "Інформаційні та комунікаційні технології в освіті і науці" на 2006 - 2010 роки" [62].

Істотному підвищенню рівня кваліфікації працівників у всіх сферах управління, обслуговування і виробництва суттєво сприяє розроблення і реалізація великої кількості різноманітних державних програм, що передбачають впровадження інформаційних технологій у системі початкової, середньої і вищої освіти, а також перепідготовки кадрів. Для ефективної інтеграції інформаційно-телекомунікаційних технологій у процесі навчання необхідне створення широкої інфраструктури, що забезпечує різноманітні варіанти доступу громадян до електронних інформаційних ресурсів, а також поєднання знань і можливостей учнів та викладачів. Слід зазначити, що така інтеграція вимагає дотримання балансу поміж тим кращим, що є в традиційній освіті, і новими тенденціями в цій галузі. Ефективна інтеграція інформаційно-телекомунікаційних технологій можлива на основі співробітництва і взаємного обміну досвідом, а також освоєння новітніх тенденцій як у період навчання в освітніх закладах, так і протягом усього життя.

Розуміння - це відповідь на питання "через що". Завдяки розумінню дозволяється екстраполювати знання, тобто створити нове знання, ґрунтуючись на вже набутих. У комп'ютерних технологіях функції розуміння виконують аналітичні системи, що продукують нові знання, спираючись на дані, інформацію та інші знання, наявні в системі. Для реалізації такого процесу фахівець повинен уміти складати алгоритм розв'язування задач, записувати робочі програми, знати мови програмування, організовувати особисті файли, обробляти дані з комплексу задач.

Мудрість - це оцінка розуміння. Мудрість використовує всі попередні рівні свідомості і сприйняття як вхідну інформацію для розуму, що здатний створити розуміння, якого раніше не було. Завдяки мудрості ми можемо судити про те, правильним чи неправильним є те чи інше твердження. Вважається, що комп'ютери ніколи не досягнуть рівня мудрості, оскільки володіння цією властивістю вимагає чогось більшого, ніж функції й алгоритми, - того, що називається душею.

Уявімо, що ми маємо певну, велику за обсягом структуру знань. Як слід побудувати управління цією структурою, щоби забезпечити колективний доступ до цих знань? З цією метою формуються системи управління знаннями - бази знань, засновані на комп'ютерних технологіях. Бази знань створюються висококваліфікованими фахівцями-консультантами, авторами підручників, дослідниками на основі власних розробок. Зазначимо, що експерт на основі тривалих спостережень за подіями в деякій галузі швидше за завжди створює більш корисну базу знань, ніж кваліфікований аналітик, котрий більше покладається на інтуїтивне розуміння в сутності явища.

Одержати інформаційний ресурс бази знань дозволяється за допомогою експертної системи. Будь-яка експертна система складається, принаймні, з трьох основних елементів: бази знань, механізму введення та інтерфейсу користувача. База знань містить інформацію про те, що відомо про конкретний предмет у даний момент. Механізм введення інформації забезпечує застосування того, що відомо, до того, що також не відомо, а інтерфейс-оператор - взаємодію поміж системою і користувачем. Як ціле експертна система моделює знання експерта та вміння їх застосовувати.

Групи експертів чи інші джерела експертизи здійснюють завантаження бази знань даними, використовуючи факти, спостереження і різні способи аналізу ситуації. Користувач запитує систему про конкретні проблеми через інтерфейс, котрий допускає спілкування з використанням не технічних, а звичайних виразів. У потужних інтелектуальних системах існує інтерфейс природною мовою, що дозволяє задавати питання й одержувати відповіді англійською чи українською (російською) мовами [79]. У менш потужних системах користувачеві надається хоча й не настільки належний, проте водночас "дружній" інтерфейс. Інформація, що зберігається в базі знань, обробляється за допомогою механізму введення, котрий на основі емпіричних асоціацій чи правила "коли то" формує та перевіряє можливі варіанти рішення. Інтерфейс-оператор у доступній формі передає отримані результати користувачеві.

Інформація потрапляє в базу знань не в довільному вигляді, а тільки після ретельної обробки - виокремлення в ній спеціальних ознак, що транслюють інформацію в знання. База знань не може бути створена раз і назавжди, з нею необхідно працювати щодня, тобто постійно поповнювати, уточнювати [81].

Створення стійкої і керованої бази знань для обслуговування користувачів і забезпечення системи взаємодії з іншими організаціями можливе у разі виконання ряду вимог, що стосуються структури електронних бібліотек і архівів. А саме:

- електронна бібліотека та архів повинні мати однаковий інтерфейс доступу до найрізноманітніших видів ресурсів, до того ж незалежно від їх місцезнаходження;

- залежно від призначення бібліотеки та архіву в інформаційній мережі треба мати в розпорядженні інтерфейс користувача, інтерфейс роботи з іншими бібліотеками чи інформаційними центрами, що входять до складу мережі, тобто до системного інтерфейсу;

- повинен бути передбачений єдиний спосіб управління різноманітними системами доставки документів. Створення системи стійкого і надійного обслуговування може забезпечити незалежність рішення управлінських проблем від механізму доставки;

- система повинна стійко і надійно функціонувати в разі звертання користувача до різнорідних і розподілених у багатьох місцях сховища ресурсів;

- система повинна бути здатною сприймати будь-які способи оплати як поміж електронними бібліотеками й архівами і їх користувачами, так і зі спорідненими установами [108, с. 216-225].

Незважаючи на складність проблем в економіці, уже зараз дозволяється здійснити інтеграцію середовища в бібліотеках і архівах, організувати зручне обслуговування користувачів із залученням електронних інформаційних ресурсів [20, с. 44-47].

Дослідження, що одержало назву "Зростаюча цифрове середовище: прогноз всесвітнього росту обсягів інформації до 2010 року" (The Expanding Digital Universe: A Forecast of Worldwide Information Growth Through 2010), показує, якому кількість інформації буде створено і скопійовано у світі протягом кожного конкретного року.

Дається прогноз розвитку усього світового цифрового середовища до 2010 року, визначаються окремі типи інформації і географічні регіони, що будуть максимально сприяти росту кількості інформації. Результати дослідження говорять про серйозні наслідки такого росту для окремих користувачів, компаній і суспільства в цілому.

У результаті досліджень IDC були зроблені наступні висновки:

- сукупний обсяг цифрової інформації в2006 році склав 161 мільйонів Гб (161 екзабайт);

- IDC припускає, що за період з 2006 по 2010 р. обсяг інформації збільшиться в шість разів;

- хоча до 2010 р. майже 70 % цифрової інформації буде створюватися окремими користувачами, компанії продовжать займатися питаннями безпеки, конфіденційності, надійності і відповідності стандартам у відношенні 85 % інформації.

"Ця постійно зростаюча маса інформації піддає наявні на сьогоднішній день Іт-інфраструктури значному навантаженню, - прокоментував Марк Льюіс (Mark Lewis), виконавчий віце-президент і директор по дослідженнях корпорації ЕМС. - Даний бурхливий ріст цілком змінить роботу організації і фахівців у сфері ІТ і вплине на використання інформації споживачами. Враховуючи, що за безпеку 85 % створеної і скопійованої інформації будуть відповідати організації і компанії, ми як галузь промисловості повинні продовжувати роботу зі створення й удосконалювання інформаційних інфраструктур, що допоможуть справитися з цим потоком інформації".

"Неймовірні темпи росту і загальний обсяг інформації різних типів, створюваної в скількох різних джерелах, говорять не тільки про всесвітній інформаційний вибух безпрецедентних масштабів, - заявив Джон Ганц (John Gantz), директор по дослідженнях і старший віце-президент компанії IDC. - Це означає перехід інформації з аналогової, кінцевої форми в цифрову. З технічної точки зору організаціям прийдеться використовувати усе більш складні технології для передачі, збереження, забезпечення безпеки і копіювання додаткової інформації, що створюється щодня".

В інших сферах накопичення та розповсюдження інформації будуть відбуватися наступні зміни:

- Зображення. Зображення, створені по усьому світі за допомогою більш ніж мільярда пристроїв - від цифрових фотоапаратів і телефонів з убудованою камерою до медичних сканерів і камер безпеки, складають самий значний компонент цифрового середовища.

- Цифрові фотоапарати. Число зображень, зроблених за допомогою споживчих цифрових фотоапаратів у 2006 році, перевершило 150 мільярдів в усьому світі, а кількість знімків на стільникові телефони досягло майже 100 мільярдів. За прогнозами IDC, до 2010 року їх стане більше 500 мільярдів.

- Відеокамери. До 2010 року час використання відеокамер у хвилинах подвоїться.

- E-mail. Кількість електронних ящиків виросла з 253 мільйонів у 1998 р. до майже 1,6 мільярда в 2006 р. У той же час кількість електронних повідомлень збільшувалася в три рази швидше, ніж кількість людей, що створюють дані повідомлення. У 2006 році потік електронних повідомлень від одного користувача до іншого (тобто навіть не включаючи спам!) склав 6 екзабайт.

- Миттєві повідомлення. До 2010 року в сервісах по обміну миттєвими повідомленнями буде створено 250 мільйонів облікових записів, включаючи облікові записи користувачів, що спілкуються по роботі.

- Широкополосний зв'язок. Сьогодні більш 60 % користувачів мережі Інтернет мають доступ до широкополосного зв'язку дома, на роботі чи в школі.

- Інтернет. У 1996 році всього 48 мільйонів чоловік регулярно використовували Інтернет. Всесвітньої мережі було тоді всього два роки. До 2006 року число користувачів Інтернету виросло до 1,1 мільярда, а в 2010 році, за прогнозами IDC, ця цифра збільшиться також на 500 мільйонів.

- Неструктуровані дані. Більш 95 % цифрового середовища представляють неструктуровані дані. В організаціях неструктуровані дані складають понад 80 % всієї інформації.

- Стандарти і безпека. Сьогодні для 20 % цифрового середовища введені правила і стандарти, і приблизно для 30 % можуть бути введені вимоги безпеки.

- Конфіденційність. По оцінках IDC, менше 10 % інформації організацій сьогодні оцінюється як "конфіденційна" чи класифікується в залежності від її цінності. Прогнозований ріст обсягу конфіденційної інформації складе більш 50 % щорічно.

- Країни, що розвиваються. Зараз їхня частка в інформаційному середовищі - 10 %, проте в майбутньому вона буде рости на 30-40 % швидше, ніж частка країн з розвинутою економікою.

Для одержання більш докладної інформації необхідно звернутися до посилання: emc.com/about/ destination/.

Управляючи знаннями, компанія має змогу капіталізувати власні здобутки у цій сфері, тобто свої знання, відповідний досвід. Активні дії відносно управління знаннями дають можливість компанії зосередитися на придбанні і збереженні нових знань, на активному їх використанні для вирішення поточних проблем, для організації динамічного навчання, стратегічного планування та прийняття рішень. Управління знаннями також спрямоване на оновлення інтелектуальної власності, підвищення грамотності і професіоналізму співробітників компанії, воно забезпечує підвищену гнучкість її стратегії.

Для того щоби організувати цілісну систему управління знаннями, необхідно, насамперед, визначити, якими знаннями володіє компанія, місцезнаходження цих активів, рівень цінності знань, форму їх подання, доступ до них. Потім слід проаналізувати, якому користь може мати компанія від використання накопичених знань, які можливості такого використання, визначити резерви і додаткову цінність від їх застосування. Далі потрібно визначитися, які заходи необхідні для того, щоби знання почали працювати, як спланувати, і, нарешті, простежити, як вони працюють. Після того, як знання будуть задіяні в роботі компанії, необхідно переконатися в ефективному їх використанні, у через те, що заходи дають бажаний розвиток, налагодити систему підтримки бази знань для одержання потрібного результату. Наприкінці необхідно визначитися, чи відкрило використання знань додаткові можливості для бізнесу.

Створення системи управління знаннями вимагає перебудови концепції роботи компанії в цілому. Насамперед, необхідно розв'язати технічні проблеми трансформації інформації в знання. Далі слід організувати роботу компанії з базою знань на постійній основі і зайнятися переорієнтацією щоденної рутини, яка полягає у помиттєвій реакції відносно кожного нового завдання на пошук можливого розв'язання цього завдання за допомогою бази знань.

Проект створення бази знань має бути оформлений за певними правилами. По-перше, слід визначити мету перебудови діяльності компанії з урахуванням нового механізму такої діяльності, спланувати процес і виділити ресурси. По-друге, щоби інформація в базі знань знаходилася в прийнятному вигляді, необхідно запровадити принципи заповнення бази на письмовій основі і провести навчання всіх, хто буде заносити додаткові знання. По-третє, треба сформулювати нові принципи діяльності компанії і провести відповідне навчання співробітників. По-четверте, слід створити мережу аналітичних агентів безперервного пошуку аналізу інформації. По-п'яте, необхідно вжити заходів відносно капіталізації накопичених і оновлюваних знань персоналу компанії. По-шосте, розроблена компанією система управління знаннями повинна бути інтегрованою з іншими системами підтримки бізнесу підприємства, щоби мати можливість автоматизувати перетворення даних в інформацію і навіть у знання.

Нині у сферах формування і збереження знань, через відсутність належної державної підтримки, превалюють негативні процеси. Ситуація у вітчизняній науці характеризується як близька до критичної (розпад наукових колективів, "відплив умів", загроза відставання експериментальної бази від вимог часу, втрата престижу вченого тощо). Не кращі справи і у сфері організації та використання архівів, бібліотек та сховищ знань та ін. Очевидно, з цим пов'язана відсутність системного підходу не тільки у справі нарощування і зберігання знань, проте й до раціонального використання уже наявної бази.

Ринок знань в Україні формується стихійно. Не визначені рівні задоволення потреб суспільства і його складових (різних прошарків населення, професійних груп, сукупностей учасників окремих сфер діяльності та ін.) відносно знань залежно від темпів соціально-економічного розвитку держави. Не відпрацьована державно-правова система, яка б належно регламентувала права та обов'язки власників і користувачів інформації і знань, визначала норми і правила використання, розподіл і доведення інформації та знань до користувача, захищала від можливих "інформаційних диверсій" благополуччя і здоров'я громадян. Природно, що рівень розробки такої системи визначається загальним рівнем освіти і культури суспільства. Провідні фахівці України [10; 12; 16; 13; 39; 67; 68; 120] з інформаційної економіки наголошують, що головним багатством країни є її інформаційний потенціал, а не лише природні ресурси і матеріальна продукція.

← Предыдущая страница | Следующая страница →