Поделиться Поделиться

Характеристика та ознаки кредитних відносин

Економічні відносини поміж кредитором і позичальником виникають під час одержання кредиту, користування ним та його поверненням. Сторони, які беруть участь у цих економічних відносинах, називаються їхніми суб'єктами (кредитори і позичальники), а грошові чи товарні матеріальні цінності чи виконані роботи та надані послуги, відносно яких укладається кредитний договір, є об'єктом кредиту.

Кредитори - це учасники кредитних відносин, які мають у своїй власності вільні кошти і передають їх у тимчасове користування іншим суб'єктам. Кредиторами можуть бути фізичні особи, юридичні особи (підприємства, організації, установи), держава, банки.

Позичальники - це учасники кредитних відносин, які мають потребу в додаткових коштах і одержують їх у позику від кредиторів. Позичальниками можуть бути всі ті особи, що й кредиторами.

Кредитні відносини виникають поміж різними суб'єктами:

o найбільш поширеними є кредитні відносини поміж банками, з одного боку, і підприємствами - з іншого. Вони характеризуються залежно від того, хто із суб'єктів кредитної угоди в кожному окремому випадку є кредитором, а хто - одержувачем кредиту.

У сучасних умовах кредитні відносини набувають широкого розвитку поміж господарюючими суб'єктами, що, насамперед, пов'язано з розширенням комерційного кредиту і вексельних розрахунків;

o кредитні відносини поміж банками і державою виникають тоді, коли, наприклад, комерційні банки купують облігації внутрішньої державної позики, а також коли при розміщенні державних облігацій Міністерство фінансів України може укласти з Національним банком України окрему угоду відносно купівлі останнім цих облігацій;

o набувають подальшого розвитку кредитні відносини поміж банками та населенням. Населення кредитує банки через вклади в них, купівлю ощадних сертифікатів тощо. Водночас банки надають населенню споживчі кредити, серед яких значний обсяг мають кредити на придбання, будівництво житла, на поліпшення житлових умов та створення підсобного домашнього господарства, а також на невідкладні потреби;

o дедалі важливішого значення набувають кредитні відносини поміж підприємствами, організаціями, господарюючими суб'єктами, з одного боку, та населенням - з іншого. Згідно до чинного законодавства, кредитуванням громадян як видом діяльності можуть займатися не тільки банки, а й інші організації: ломбарди, кредитні спілки, фонди тощо;

o кредитні відносини поміж фізичними особами не дуже поширені, проте ігнорувати їх не варто, оскільки недоліки у відносинах поміж банками і населенням можуть призвести до їх розвитку у спотвореному вигляді;

o зовнішньоекономічні кредитні відносини, коли суб'єктами кредитної угоди виступають держави, банки та окремі господарюючі суб'єкти, регулюються як нормами права держав, що в них вступають, так і нормами міжнародного права.

Головні характерні ознаки кредитних відносин дозволяється відобразити структурно (рис. 8.2) [5. с. 91].

Таким чином, для того щоби можливість кредиту стала реальністю, потрібні принаймні дві умови:

- учасники кредитної угоди - кредитор і позичальник - повинні виступати як юридично самостійні суб'єкти, що матеріально гарантують виконання зобов'язань, які випливають з економічних зв'язків;

- кредит стає необхідним у через те випадку, коли відбувається збіг інтересів кредитора і позичальника.

Рис. 8.2. Ознаки кредитних відносин

Для того, щоби кредитна угода відбулася, потрібно, щоби її учасники проявили взаємний інтерес до кредиту. Дані інтереси не є чимось суб'єктивним, регульованим волею учасників виробничих відносин. Будь-котрий інтерес, котрий породжує дії, зумовлений насамперед об'єктивними процесами, конкретною ситуацією.

← Предыдущая страница | Следующая страница →