Поделиться Поделиться

Недержавні пенсійні фонди в Україні

В усьому світі важливою складовою фінансового ринку є не­державні пенсійні фонди (НПФ). В Україні вони тільки почи­нають розвиватися, що породжує певні проблеми.

До прийняття Закону України "Про недержавне пенсійне за­безпечення", котрий набрав чинності з 1 січня 2004 p., практично не було прямих законодавчих актів, що регулювали їхню діяльність. Державною комісією з регулювання ринків фінан­сових послуг було внесено до первинної бази недержавних пен­сійних фондів лише 55 організацій, зареєстрованих як недер­жавні пенсійні фонди, з яких фактично діяли тільки 22. На кінець 2004 p., за даними Держфінпослуг, в Україні було заре­єстровано п'ять недержавних пенсійних фондів, що були ство­рені до набрання чинності Законом "Про недержавне пенсійне забезпечення" і були реорганізовані згідно до вимог цього закону. Як фінансові установи було зареєстровано 13 недержав­них пенсійних фондів, а ліцензії на провадження діяльності з адміністрування пенсійних фондів отримали 27 установ. Тобто недержавні пенсійні фонди тільки створюються, їх активи також незначні, вони недостатньо охоплюють потенційних учасників.

Слабкість українських недержавних пенсійних фондів актив­но використовують страхові компанії, в через те числі зарубіжні, які через своїх представників залучають до своїх пенсійних про­ектів заможні верстви населення України, залишаючи недер­жавним пенсійним фондам нашої країни сектор середньо- і ма­лозабезпечених громадян. А вони, як правило, недовіряють цим фондам, а більшість із даної групи населення не має належних доходів для участі у недержавному пенсійному страхуванні. Через те держава має продумати систему стимулів, щоби змінити ситуацію, що склалася.

Сьогодні багато фахівців узагалі сумніваються в готовності страхового ринку до надання послуг довічного страхування пенсії як однієї з найскладніших фінансових послуг. На їхню думку, достовірність вітчизняної демографічної статистики й актуарних розрахунків залишає бажати кращого, так само як і досвід страхових компаній у здійсненні інвестиційних операцій (про що свідчать дані звітності страхових компаній і структура їхніх інвестиційних портфелів).

На відміну від банків, які для поступового накопичення пен­сійних внесків створили дочірні пенсійні фонди й у такий спосіб відокремили пенсійні активи від активів банку (а таким чином, й від ризиків, пов'язаних із його діяльністю), страховики послідов­но лобіюють надання їм права самостійно накопичувати та ви­плачувати пенсії на визначений строк, називаючи це особливим видом страхування.

Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг підготувала проект змін до законів "Про страхування" та "Про недержавне пенсійне забезпечення". Запропоновані зміни фак­тично забороняють участь страхових компаній у недержавному пенсійному страхуванні. Проти цього активно виступають стра­хові компанії, оскільки недержавне пенсійне страхування у 2005 р. почало активно розвиватися. Коли на 1 березня 2005 р. НПФ зібрали всього 3,2 млн. грн., то 1 липня 2005 р. ця цифра вже дорівнювала 14,1 млн. грн.. З отриманням відповідних ліцен­зій на кінець 2005 р. в Україні працювало близько 60 НПФ, тоді як на 1 серпня 2005 р. їх було 24. За оцінками фахівців Держфінпослуг до кінця 2005 р. НПФ мали зібрати внесків на суму близько 100 млн. грн.. У найближчі три роки НПФ (за різними оцінками) можуть зібрати від 0,5 до 1,5 млрд. грн.. У разі ухва­лення Верховною Радою Закону України "Про обов'язкове пен­сійне забезпечення окремих категорій громадян" НПФ можуть зібрати до 7 млрд. грн..

Для корпоративних НПФ держава передбачила суттєві піль­ги. Ті витрати, які підприємства перераховують на учасників власного корпоративного фонду, відносять на валові витрати підприємства (фірми), що дає змогу зменшувати податкові відра­хування. Так, дуже вигідним у зв'язку з цим стало створення власного корпоративного пенсійного фонду компанією "Сти­рол", котрий налічує 3,5 тис. учасників. Для великих підприємств набагато вигідніше створити власний НПФ, ніж укладати до­говір зі страховою компанією.

Українська держава ввела певні податкові пільги для фізич­них осіб, які самостійно здійснюють пенсійні (страхові) внески. Так, фізичні особи, які є резидентами України та мають іденти­фікаційний номер, що самостійно перераховують пенсійні (стра­хові) внески, мають право на податковий кредит. До нього вклю­чаються сума витрат платника податку за власний рахунок на сплату страхових внесків, страхових премій страховику-резиденту за договорами довгострокового страхування життя, недер­жавного пенсійного забезпечення за пенсійним контрактом із недержавним пенсійним фондом, а також внесків на банківсь­кий депозитний рахунок, на пенсійні внески як платника по­датку з доходів фізичних осіб, так і членів його сім'ї - родичів першого рівня, яка не перевищує встановлену законодавством суму (в 2004 р. - 540 грн. на місяць). Сума, що включається до податкового кредиту, не може перевищувати суми доходу, отри­маної платником податку як заробітна плата. Тобто особи, які не є найманими працівниками, не мають права на податковий кредит. Коли платник податку (з доходів фізичних осіб) не ви­користав право на нарахування податкового кредиту за резуль­татами звітного податкового року, то таке право на наступні по­даткові роки не переноситься*

Проблемою є те, що в чинному законодавстві немає чітких правил розрахунку суми податку з доходів фізичних осіб, що належить поверненню платнику податку, котрий здійснює внески недержавного пенсійного страхування.

Аналіз кількісних обмежень відносно інвестування пенсійних активів НПФ свідчить про те, що українське законодавство надає свободу у виборі інвестиційної політики недержавних пенсій­них фондів. Разом із тим, хоча дані обмеження забезпечують пев­ний рівень диверсифікації вкладень, більшість спеціалістів став­лять під сумнів достатність цього рівня. Слід зважати і на на­явність лише верхньої межі обмежень, тобто відсутність зобо­в'язання мінімального інвестування, зокрема в активи, забез­печені відповідними майновими об'єктами.

Розвиток недержавних пенсійних фондів в Україні дасть мож­ливість громадянам забезпечити собі належний рівень життя після виходу на пенсію, перетворити НПФ на потужного інсти-туційного інвестора на фондовому ринку України, стабілізува­ти політико-економічну ситуацію в нашій країні.

Запитання і завдання для самоперевірки

  1. Яка структура фінансового ринку України?
  2. Яка модель фінансового ринку використовується в Україні?
  3. Чи потрібен в Україні єдиний депозитарій?
  4. Які особливості ринку акцій в Україні ви можете назва­ти? Що треба зробити щоби іноземні інвестори вкладала кошти в цінні папери в Україні?
  5. Що треба зробити, щоби підвищити довіру до фінансових посередників на фінансовому ринку України?
  6. Чи потрібні недержавні пенсійні фонди в Україні? Чи пла­нуєте ви вкладати свої кошти в них?
← Предыдущая страница | Следующая страница →