Поделиться Поделиться

Злочинні діяння, що вчинюються на фондовому ринку (ст.ст. 222-1 "Маніпулювання на фондовому ринку", 223-2 "Порушення порядку ведення реєстру власників іменних цінних паперів", 232-1 "Незаконне використання інсайдерської інформації

Одним з найбільш привабливих і простих інструментів для отримання прибутку, зокрема, злочинним шляхом є фондовий ринок. Це пов'язано з тим, що глобальний розвиток ринків і розробка нових похідних фінансових інструментів призводить до переходу класичних функцій фондового ринку у функцію трансформації інформаційних переваг у грошові кошти. Він є потенційно привабливим механізмом для відмивання грошей, отриманих злочинним шляхом. Зазначене обумовлене тим, що фондовий ринок характеризується різноманітністю, простотою умов торгівлі (наприклад, електронні торги) та можливістю здійснювати операції не звертаючи увагу на національні кордони. Нелегальні кошти, які відмиваються через ринок цінних паперів, за оцінками експертів FATF, можуть бути сформовані як поза сектором ринку, так і в його середині. Для кримінальних фондів, сформованих поза сектором, рух цінних паперів чи створення юридичних осіб використовується як механізм приховування чи утаювання джерел цих фондів. У ході злочинних дій усередині сектора, таких як маніпуляції з акціями, привласнення, використання конфіденційної інформації у своїх цілях, кошти, отримані злочинцями, у подальшому повинні бути легалізовані. В обох випадках ринок цінних паперів надає злочинцю подвійну можливість: відмити злочинний капітал і отримати від його використання додатковий прибуток.

Родовий об'єкт злочинів, відповідальність за вчинення яких передбачена ст.ст. 222-1 "Маніпулювання на фондовому ринку", 223-2 "Порушення порядку ведення реєстру власників іменних цінних паперів", 232-1 "Незаконне використання інсайдерської інформації" КК України, – установлений порядок здійснення господарської (підприємницької та некомерційної господарської діяльності) відносно виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних цінностей і послуг, а також акумулювання, розподілу й перерозподілу національного валового продукту.

Загальними рисами безпосереднього об'єкту зазначених злочинів дозволяється визнати те, що ним є суспільні відносини, які виникають та існують, чи іншим чином пов'язані з провадженням діяльності на фондовому ринку. Безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ст. 222-1 КК України, є суспільні відносини, які існують на фондовому ринку в частині встановленого порядку ціноутворення на ньому. Безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ст. 223-2 КК України, є суспільні відносини управлінського характеру, які виникають під час депозитарної діяльності та формують інформаційне забезпечення інвесторів і контролюючих органів відносно достовірних відомостей про кількість, категорію та номінальну вартість цінних паперів, які відносять певній особі, адже законодавець передбачив процес інформаційного забезпечення при будь-яких змінах, які відбуваються під час руху цінних паперів. Безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ст. 232-1 КК України, є суспільні відносини у сфері використання інформації на фондовому ринку та забезпечення інтересів емітента та інвесторів, які виникають у сфері інформаційного забезпечення розміщення та обігу цінних паперів.

Предметом злочину, передбаченого ст. 223-2 КК України, може бути: а) система реєстру власників іменних цінних паперів; б) система депозитарного обліку. Система реєстру власників іменних цінних паперів згідно до Положення про провадження депозитарної діяльності – це перелік власників іменних цінних паперів, складений згідно до вимог законодавства Центральним депозитарієм на певну дату із зазначенням кількості іменних цінних паперів, належних зазначеним власникам на праві власності, номінальної вартості й виду таких цінних паперів та іншої інформації.

Система депозитарного обліку, згідно до п. 1 ст. 4 Закону України "Про депозитарну систему України", – сукупність інформації, записів про емісійні цінні папери (вид із зазначенням типу, номінальна вартість і кількість, обмеження обігу тощо) на рахунках у цінних паперах власників таких рахунків, про емітентів, власників цінних паперів, що мають права за цінними паперами та права на цінні папери, обмежень прав на цінні папери, уповноважених ними осіб, управителів, заставодержателів, інших осіб, наділених відповідними правами відносно цінних паперів, яка містить дані, що дають змогу ідентифікувати емісійні цінні папери й зазначених осіб, реєстр кодів цінних паперів (міжнародних ідентифікаційних номерів цінних паперів), а також інша передбачена законодавством інформація. Тобто під системою депозитарного обліку дозволяється вважати сукупність відомостей, які зафіксовані на певному носії, де забезпечена ідентифікація зареєстрованих у системі власників цінних паперів та облік їх прав відносно цінних паперів, зареєстрованих на їх ім'я, які дозволяють одержувати та спрямовувати інформацію таким особам та формувати реєстр власників цінних паперів. Фізична ознака предмету злочину, відповідальність за вчинення якого передбачена ст. 223-2 КК України, – паперові чи електронні носії, на яких зафіксовані певні відомості. Іншими словами – це є інформацією про цінний папір, його власника та будь-які дії, які з ним відбуваються, як правило, зафіксовані на певному носії. Водночас суспільні відносини матеріалізовані нематеріальними носіями інформації про цінні папери, а власне інформацією, яка міститься на них. І яким би чином інформація не знайшла відповідний об'єктивний вираз (у письмовій формі, зафіксована на паперовому носії, у формі фізичного поля, різноманітних електромагнітних, електричних, оптичних чи акустичних сигналів під час передавання її комунікаційними каналами зв'язку тощо), вона являє собою неречову сутність відомостей, які утворюють її зміст. Інформація не зводиться лише до її матеріальних носіїв, які слугують лише засобом її фізичної фіксації. Соціальну ознаку системи депозитарного обліку, як предмету злочину, передбаченого ст. 223-2 КК України, слід визначати з двох позицій: 1) як безпосередній зв'язок поміж системою депозитарного обліку та можливістю власника цінних паперів безперешкодно реалізовувати свої права на володіння та розпорядження цінними паперами, учинення з ними певних правочинів тощо; 2) як своєрідний засіб забезпечення можливості професійного учасника фондового ринку (далі – ПУФР), в особі депозитаріїв, надавати послуги відносно зберігання цінних паперів, обслуговувати правочини відносно цінних паперів, а також здійснювати збір, фіксацію, обробку, зберігання та надання даних визначеним особам (Центральному депозитарію та НБУ), які складають систему реєстру власників іменних цінних паперів, відносно іменних цінних паперів, їх емітентів і власників.

Юридична ознака досліджуваних предметів злочинного порушення порядку ведення реєстру власників іменних цінних паперів полягає в через те, що система реєстру власників іменних цінних паперів і система депозитарного обліку чітко визначена в диспозиції ст. 223-2 КК України як предмет злочину.

Предметом злочину, передбаченого ст. 232-1 ЮС України, є інсайдерська інформація. Інсайдерською інформацією, згідно до ст. 44 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", є неоприлюднена інформація про емітента, його цінні папери та похідні (деривативи), що перебувають в обігу на фондовій біржі, чи правочини відносно них, у разі коли оприлюднення такої інформації може істотно вплинути на вартість цінних паперів і похідних (деривативів), та яка підлягає оприлюдненню згідно до чинного законодавства. Дещо конкретизований її зміст у Концепції запобігання маніпулюванню ринком цінних паперів, нечесній торговій практиці й порушенню етики професійної діяльності на фондовому ринку, в якій зазначено, що інсайдерська інформація – інформація про цінні папери та угоди з ними, а також про емітента цих цінних паперів, яка одночасно є істотною й не є оприлюдненою та розкриття якої вплине на ринкову ціну цих цінних паперів. Не є інсайдерською інформація відносно оцінки вартості цінних паперів і фінансово-господарського стану емітента, коли вона отримана виключно на основі оприлюдненої інформації чи інформації з інших публічних джерел, не заборонених законодавством. Інформація втрачає статус інсайдерської з моменту її оприлюднення, тобто у момент її оприлюднення вона перестає бути предметом злочину, відповідальність за вчинення якого передбачена ст. 232-1 КК України.

Фізичною ознакою інсайдерської інформації як предмету злочину є:

– предмет, що не володіє натуральними фізичними параметрами (речовими властивостями);

– може міститись на носії електронної інформації (електронно- обчислювальній машині (комп'ютері), зовнішніх носіях, автоматизованій системі, комп'ютерній мережі) чи на паперовому носії (у документарному вигляді).

Соціальною ознакою інсайдерської інформації є те, що:

– вона носить конфіденційний характер;

– безпосередньо стосується емітента, його цінних паперів чи деривативів і правочини відносно них;

– суттєво впливає на ціну фінансового інструменту.

Особливості такої інформації надають додаткові можливості отримання прибутку чи уникнення збитків шляхом маніпулювання цінами до публічного розкриття інформації. Це призводить до втрати довіри інвесторів до прозорості фондового ринку та виникнення на ньому негативних процесів. Саме дані властивості інсайдерської інформації є соціально значимими та дозволяють найбільш повно визначити механізм заподіяння шкоди предмету суспільних відносин і характер суспільно небезпечних наслідків злочину.

Юридичною ознакою інсайдерської інформації є те, що вона охороняється законом від злочинних посягань і це безпосередньо визначено в ст. 232-1 КК України.

Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 222-1 КК України "Маніпулювання на фондовому ринку", – дії, які мають ознаки маніпулювання на фондовій біржі. Згідно до чинного законодавства до маніпулювання на фондовому ринку України відносять:

– здійснення чи намагання здійснити операції чи надання заявки на купівлю чи продаж фінансових інструментів, які надають чи можуть надавати уявлення відносно поставки, придбання чи ціни фінансового інструменту, що не відповідають дійсності, і призводять до встановлення інших цін, ніж ті, що існували б за відсутності таких операцій чи заявок;

– здійснення чи намагання здійснити операції чи надання заявки на купівлю чи продаж фінансових інструментів шляхом учинення умисних протиправних дій, зокрема шахрайства чи використання інсайдерської інформації;

– поширення інформації через засоби масової інформації чи будь-якими іншими способами, яке призводить чи може призвести до введення в оману учасників ринку відносно ціни, попиту, пропозиції чи обсягів торгів фінансових інструментів на фондовій біржі, що не відповідають дійсності, зокрема поширення недостовірної інформації, у разі коли особа, яка поширила таку інформацію, знала чи повинна була знати, що ця інформація була недостовірною;

– купівля чи продаж фінансових інструментів перед закриттям торговельної сесії фондової біржі з метою введення в оману учасників ринку відносно цін, які склалися наприкінці торговельної сесії;

– неодноразове протягом торговельного дня укладення двома чи більше учасниками торгів угод купівлі чи продажу фінансових інструментів у власних інтересах чи за рахунок одного й того ж клієнта, за якими кожен з учасників торгів виступає як продавець та покупець одного й того самого фінансового інструменту за однаковою ціною в однаковій кількості чи які не мають очевидного економічного сенсу чи очевидної законної мети хоча б для одного з учасників торгів (чи їх клієнтів);

– надання клієнтом кільком учасникам біржових торгів доручення на укладення в його інтересах однієї чи більше угод з одним і тим самим фінансовим інструментом, під час яких покупець і продавець діють в інтересах клієнта;

– неодноразове протягом торговельного дня здійснення чи намагання здійснити операції чи надання заявки на купівлю чи продаж фінансових інструментів, що не мають очевидного економічного сенсу чи очевидної законної мети, коли за результатами таких торгів власник таких фінансових інструментів не змінюється;

– неодноразове невиконання учасником біржових торгів зобов'язань за біржовими контрактами, укладеними протягом торговельного дня у власних інтересах чи за рахунок клієнтів, коли укладення зазначених контрактів спричинило значне збільшення чи зниження ціни фінансового інструменту, за умови, що такі контракти мали суттєвий вплив на ціну такого інструменту;

– укладення на фондовій біржі угод з фінансовим інструментом за ціною, що має суттєве відхилення від ціни відповідного фінансового інструменту, яка склалася на фондовій біржі тієї ж торговельної сесії (поточна ціна) шляхом подання безадресних заявок, за умови, що угоди укладені від імені та/чи за рахунок осіб, поміж якими (працівниками яких) існувала попередня домовленість про придбання чи продаж фінансового інструменту за ціною, що має суттєве відхилення від поточної ціни.

Наступною обов'язковою ознакою об'єктивної сторони злочину, відповідальність за вчинення якого передбачена в ст. 222-1 КК України, є його наслідки, до яких у диспозиції віднесено:

– отримання ПУФР, фізичною особою чи третьою особою прибутку;

– уникнення ПУФР, фізичною особою чи третьою особою збитків;

– заподіяння шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, чи державним чи громадським інтересам, чи інтересам юридичних осіб.

Для того, щоби отримання прибутку, уникнення збитків чи заподіяння шкоди були визнані наслідком основного складу злочину, їх розмір має бути значним, тобто перевищувати 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Особливо кваліфікуючою ознакою злочину є тяжкі наслідки, під якими розуміється шкода, яка в тисячу й більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Маніпулювання буде вважатись закінченим злочином, кож відбувається ситуаційне маніпулювання, тобто вплив на ринок за рахунок зміни курсової вартості активу. Здійснюється одним учасником чи групою у вигляді пропозиції купівлі чи продажу чи укладання угод з активами за явного відриву ціни угоди, яка відбувається, від поточних ринкових цін. Продовжуваним маніпулювання буде вважатись, кож відбувається довготриважй односпрямований вплив на ринок шляхом учинення однобічних операцій. Воно може вчинюватись ж з використанням інсайдерської інформації, так і без її використання. У першому випадку дії особи слід кваліфікувати за сукупністю ст. 222-1 та ст. 232-1 КК України.

Об'єктивною стороною злочину, передбаченого ст. 223-2 "Порушення порядку ведення реєстру власників іменних цінних паперів" КК України, є:

– невнесення змін до системи реєстру власників іменних цінних паперів;

– невнесення змін до системи депозитарного обліку;

– унесення завідомо недостовірних змін до системи реєстру власників іменних цінних паперів;

– унесення завідомо недостовірних змін до системи депозитарного обліку;

– інше порушення порядку ведення реєстру власників іменних цінних паперів.

Учинення перших двох форм об'єктивної сторони можливо лише у формі бездіяльності, третьої та четвертої – лише у формі дії, а останньої – як у формі дії, так і у формі бездіяльності. На відміну від перших чотирьох форм остання форма визначена досить умовно. У цілому, ведення реєстрів власників іменних цінних паперів передбачає облік та зберігання протягом певних строків інформації про власників іменних цінних паперів і про операції, унаслідок яких виникає необхідність унесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів. Чинне законодавство встановлює обов'язок реєстратора вносити зміни до зазначеного реєстру. Реєстратор, яким є ПУФР, зобов'язаний протягом трьох робочих днів від дати прийняття визначених у законодавстві документів унести зміни до системи реєстру власників іменних цінних паперів. Підставою для цього є документи, згідно з якими переходить право власності на відповідні іменні цінні папери.

Визначаючи перелік діянь, які відносять до інших порушень порядку ведення реєстру власників іменних цінних паперів, коли воно призвело до втрати системи реєстру, слід ураховувати, що системою реєстру власників іменних цінних паперів, згідно до чинного законодавства, є сукупність даних, що забезпечує ідентифікацію зареєстрованих у цій системі власників, номінальних утримувачів та емітента, а також іменних цінних паперів, зареєстрованих на їх ім'я, облік усіх змін інформації відносно вказаних вище осіб і цінних паперів, одержання та надання інформації цим особам і складання реєстру власників іменних цінних паперів. Аналіз нормативно-правового забезпечення порядку ведення системи реєстру власників іменних цінних паперів дає підстави до зазначених діянь віднести наступні:

– незабезпечення інформаційної цілісності журналів, що входять до системи реєстру;

– незабезпечення збереження документів, що були підставою для внесення записів до реєстру, які повинні зберігатись у реєстратора протягом п'яти років з дати їх надходження;

– незабезпечення можливості відновлення втраченої інформації з емісійного рахунку, особових рахунків зареєстрованих осіб та емітента, реєстру та підтвердження її відповідними документами;

– незабезпечення можливості відновлення втраченої інформації за допомогою електронних масивів (файлів), що зберігаються в архіві – згідно до п. 9 глави II Рішення НКЦПФР від 21.05.2013 № 862 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів) – депозитарної діяльності та клірингової діяльності" депозитарна установа повинна забезпечити архівацію даних стану рахунків та інформації відносно проведених операцій за кожний операційний день і збереження носіїв з архівними даними стану рахунків у сховищі.

Таким чином, визначені вище зовнішні прояви порушення порядку ведення реєстру власників іменних цінних паперів можливі як у формі дії, так і у формі бездіяльності.

За винятком діяння, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони злочину, відповідальність за вчинення якого передбачена ст. 223-2 КК України, є його наслідок – утрата системи реєстру чи втрата частини системи реєстру. Водночас у жодному нормативному документі не визначено, що розуміється під утратою системи реєстру чи її частини. Проте, виходячи із законодавчого визначення поняття "система реєстру власників іменних цінних паперів", під утратою системи реєстру чи її частини слід розуміти порушення цілісності даних, які знаходяться в системі, що унеможливлює ідентифікацію власників, номінальних утримувачів, емітентів, цінних паперів, зареєстрованих на їх ім'я, та/чи надання інформації зазначеним особам і складання реєстру власників іменних цінних паперів.

Місце вчинення злочину не визначено як обов'язкова ознака об'єктивної сторони досліджуваного діяння та не впливає на кваліфікацію діяння. За результатами аналізу чинного законодавства ним слід визнавати:

– операційний зал, в якому встановлена комп'ютерна техніка;

– приміщення, в якому провадиться робота реєстратора зі своїми клієнтами;

– архів, де зберігаються дані системи реєстру як у паперовій формі, так і у вигляді записів в електронних базах даних.

Законодавчо закріплені особливості ведення депозитарного обліку дозволяють зробити висновок, що у випадку, коли відомості не були внесені реєстроутримувачем у відповідну базу даних протягом більше трьох робочих днів від дати прийняття необхідних документів, проте це не призвело до втрати системи реєстру чи її частини, проте такою бездіяльністю було завдано істотної шкоди (сто та більше розмірів неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) чи спричинені тяжкі наслідки (двісті п'ятдесят та більше розмірів неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) законним правам, свободам та інтересам окремих громадян, державі чи громадським інтересам, чи інтересам юридичних осіб – зазначене слід кваліфікувати за відповідною частиною ст. 367 КК України "Службова недбалість". Коли ж унаслідок такої бездіяльності відбулася втрата системи реєстру чи її частини, чим було завдано істотної шкоди чи спричинено тяжкі наслідки – кваліфікувати таке діяння слід за сукупністю злочинів, відповідальність за вчинення яких передбачена ст. 223-2 КК України та відповідною частиною ст. 367 КК України.

Об'єктивною стороною злочину, передбаченого ст. 232-1 "Незаконне використання інсайдерської інформації" КК України, є:

– незаконне розголошення інсайдерської інформації;

– незаконна передача інсайдерської інформації;

– незаконне надання доступу до інсайдерської інформації;

– надання рекомендацій відносно операцій з цінними паперами з використанням інсайдерської інформації;

– учинення правочинів, предметом яких є цінні папери, з використанням інсайдерської інформації;

– учинення правочинів, предметом яких є похідні цінних паперів (деривативи), з використанням інсайдерської інформації.

Останні дві з перерахованих форми об'єктивної сторони є кваліфікуючими ознаками незаконного використання інсайдерської інформації.

Учинення окремих діянь, перерахованих у диспозиції ст. 232-1 КК України можливе як у формі дії, так і у формі бездіяльності, зокрема, перша та третя з визначених форм об'єктивної сторони може бути вчинена, також і пасивною поведінкою – не створення відповідних умов для збереження такої інформації чи для запобігання несанкціонованому доступу до неї.

До незаконних операцій з інсайдерською інформацією, згідно до ч. 1 ст. 45 ЗУ "Про цінні папери та фондовий ринок", відносять:

– використання інсайдерської інформації на власну користь чи на користь інших осіб, тобто вчинення правочинів, спрямованих на придбання чи відчуження цінних паперів і похідних (деривативів), яких стосується інсайдерська інформація, до моменту оприлюднення такої інформації;

– передача інсайдерської інформації чи надання доступу до неї іншим особам, за винятком розкриття інформації в межах виконання професійних, трудових чи службових обов'язків та в інших випадках, передбачених законодавством;

– надання будь-якій особі рекомендацій стосовно придбання чи відчуження цінних паперів і похідних (деривативів), відносно яких він володіє інсайдерською інформацією, до моменту оприлюднення такої інформації.

Не визнається злочином розкриття інформації про облік іменних цінних паперів учасниками депозитарної системи України в порядку, установленому законодавством. Так, згідно до ст. 42 ЗУ "Про цінні папери та фондовий ринок" ця інформація розкривається учасниками депозитарної системи України: на письмовий запит власника інформації чи з його письмового дозволу; за рішенням суду; на письмову вимогу органів прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, НКЦПФР та Антимонопольного комітету України, інших державних органів – стосовно операцій у системах обліку іменних цінних паперів, що здійснюються конкретною юридичною чи фізичною особою за конкретний проміжок часу.

Обов'язковою ознакою злочину, передбаченого ст. 232-1 КК України, є наслідки, зокрема:

– отримання особою прибутку;

– уникнення особою збитків;

– заподіяння шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, чи державним чи громадським інтересам, чи інтересам юридичних осіб.

Наслідки злочинного маніпулювання на фондовому ринку та наслідки злочинного використання інсайдерської інформації в диспозиціях відповідних статей сформульовані тотожно. Так само однаковий і розмір отриманого прибутку, збитків, яких уникнули, та заподіяної шкоди – має перевищувати п'ятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Особливо кваліфікуючою ознакою також вважається наявність тяжких наслідків, під якими розуміється шкода, яка в тисячу й більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Коли незаконне використання інсайдерської інформації не спричинило ні істотної шкоди, ні тяжких наслідків (а дані ознаки в частині позначення суспільно небезпечних наслідків, які не полягають у заподіянні матеріальних збитків, продовжують належати до оціночних), учинене тягне адміністративну відповідальність (ст. 163-9 КУпАП).

Суб'єкт злочинів, передбачених у диспозиціях ст.ст. 222-1, 223-2 та 232-1 КК України, чітко визначений. У статті 222-1 КК України ним є службова особа учасника фондового ринку; у ст. 223-2 КК України – службова особа емітента чи ГТУФР; у ст. 232-1 КК України – посадові особи емітента; особи, які мають доступ до інсайдерської інформації у зв'язку з виконанням ними трудових (службових) обов'язків чи договірних зобов'язань незалежно від відносин з емітентом, зокрема співробітники професійних учасників фондового ринку; державні службовці; особи, які ознайомилися з інсайдерською інформацією неправомірним шляхом: аудитори, нотаріуси, експерти, оцінювачі, арбітражні керуючі чи інші особи, які виконують надані законом публічні повноваження.

Суб'єктивна сторона злочинів, передбачених ст.ст. 222-1 та 232-1 КК України, характеризується умисною чи змішаною формами вини, а ставлення особи до зазначених у статтях наслідків може бути: а) умисним – відносно отримання прибутку чи уникнення збитків у значних розмірах; б) умисним чи необережним – відносно заподіяння значної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян чи державним чи громадським інтересам, чи інтересам юридичних осіб. Злочин, передбачений ст. 223-2 КК України, може бути не лише умисним, проте й з необережності.

← Предыдущая страница | Следующая страница →