Поделиться Поделиться

Аналіз методів оцінки фінансової безпеки підприємства

В теорії та практиці фінансового менеджменту існує значна кількість методів, які застосовуються для визначення рівня фінансової безпеки суб'єктів господарювання. У ході аналізу фахової наукової літератури нами було визначено, що досліджені методики визначення рівня фінансової безпеки підприємства дозволяється розділити на декілька груп (рис. 2.1):

- ті, що пропонують оцінювати рівень фінансової безпеки на основі дослідження грошових потоків підприємств;

- ті, що пропонують оцінювати рівень фінансової безпеки на основі аналізу його фінансової стійкості;

- ті, що здійснюють аналіз фінансової безпеки підприємств на базі методів прогнозування банкрутства;

- ті, що пропонують визначати інтегральний ознака фінансової безпеки підприємства на основі фінансових показників та порівняння їх з еталонним значенням;

- ті, що пропонують визначати за допомогою визначення індикаторних показників;

- ті, що засновані на ресурсно-функціональному підході.

У методиках першої групи оцінку фінансової безпеки підприємства пропонується здійснювати на основі дослідження грошових потоків підприємств, а саме показника чистого грошового потоку в розрізі видів фінансово-господарської діяльності підприємства за допомогою розробленої матриці динамічної фінансової рівноваги.

Автори даний підхід обумовлюють тим, що ознака чистого грошового потоку є одним із індикаторів результативності господарської діяльності підприємства та визначає його фінансовий стан. Аналіз використовуваного показника в розрізі видів діяльності здійснюють, враховуючи той факт, що додатня величина сукупного чистого грошового потоку не завжди є гарантом фінансової стійкості підприємства, адже грошові потоки тісно пов'язують всі сфери діяльності підприємства - операційну, фінансову та інвестиційну [69].

Рис. 2.1. Групування методів оцінки рівня забезпечення фінансової безпеки підприємства *Розроблено автором з використанням джерел [38, 40, 46, 67, 68, 69, 107,108,109,111,111,112,110]

На нашу думку, даний підхід є вузьким, оскільки охоплює далеко не всі сфери, які впливають на стан фінансової безпеки підприємства. За винятком того, зазначений підхід використовує абсолютні показники, які є менш інформативними, ніж відносні. Окрім того, ним не враховується (чи враховується частково) вплив фактора часу на фінансову безпеку підприємства. Найчастіше зазначений метод використовується для визначення оперативних цілей.

Ілляшенко С.М. в [38] було запропоновано оцінювати фінансову безпеку підприємства на основі аналізу фінансової стійкості, ступінь якої визначається, виходячи з достатності оборотних коштів (власних чи запозичених) для здійснення виробничо-збутової діяльності. Оцінними показниками є: ± Ес- надлишок (+) чи брак (-) власних оборотних коштів (Ее), необхідних для формування запасів і покриття витрат (2), пов'язаних із господарською діяльністю підприємства; ± Ет- надлишок чи брак власних оборотних коштів, а також середньострокових і довгострокових кредитів та позик (К); ± Ен- надлишок чи брак власних оборотних коштів, а також довго- середньо- та короткострокових кредитів та позик (Кт).

Дані показники відповідають показникам забезпеченості запасів і витрат джерелами їхнього формування та розраховуються за формулами:

Наведені показники на думку автора лежать в основі формування п'яти рівнів фінансової безпеки підприємства:

- абсолютний - для функціонування підприємства достатньо власних оборотних коштів:

- нормальний - підприємство практично обходиться власними джерелами формування запасів і покриття витрат:

- хиткий - підприємству недостатньо власних оборотних коштів і воно вдається до середньострокових та довгострокових позик і кредитів:

- критичний - підприємство для фінансування своєї діяльності вдається до короткострокових кредитів:

- кризовий - підприємство неспроможне забезпечити фінансування діяльності ні власними, ні позиченими коштами:

Найбільшою проблемою цього підходу, на нашу думку, є те, що він враховує лише платоспроможність підприємства і не охоплює ряд аспектів фінансової діяльності, зокрема таких як ділова активність і рентабельність і це зменшує точність встановлення рівня фінансової безпеки, і через те для підприємств Подільського регіону не може бути застосовано.

В теорії фінансового менеджменту та антикризового управління часто пропонується використовувати методи прогнозування банкрутства, за допомогою яких здійснюють аналіз фінансової безпеки підприємств. Стислу характеристику найбільш поширених моделей оцінювання ризику банкрутства підприємств наведено в табл. 2.2.

Як свідчить проведений аналіз, більшість із наведених моделей є неадаптованими для вітчизняної практики функціонування підприємств. Розглянуті моделі можуть бути прийнятними, однак різні темпи інфляції, фази виробничого циклу, розходження у фондо-, енерго- і трудомісткості виробництва, продуктивності праці, недостатня розвиненість українських підприємств як акціонерних і фондового ринку, різний "податковий клімат" вимагають уточнення набору та критеріальних значень показників, їх адаптації до сучасних умов розвитку української економіки, оскільки їх величина суттєво впливає на результати розрахунків і адекватність висновків. Таким чином, безпосереднє перенесення цих моделей на аналіз суб'єктів господарювання вітчизняної економіки неможливе.

У зарубіжних публікаціях [107, 108, 109, 111, 111, 112, 110.] розповсюджено використання поняття "маржа (запас, поріг) фінансової безпеки" (financial safety margin), проте залежно від об'єкта дослідження вона має особливості у застосуванні на практиці. Засновник концепції про граничну безпеку (concept of "Margin of Safety"), Б. Грехем [110] наголошує, що запас міцності на облігації інвесторів полягає у спроможності компанії отримати прибуток вищий, ніж необхідно для виконання своїх боргових зобов'язань. М. Гретхен та X. Кемпбел у роботі [112] наводять таке визначення: маржа фінансової безпеки - це різниця поміж обсягом довгострокового фінансування та обсягом необоротних активів і постійної частини оборотних активів. Досліджуючи поведінку інвесторів, Б. Грехем та Д. Додд [109] зазначають, що поріг безпеки (ступінь забезпеченості займу) - це різниця поміж фактичним обсягом продажів та обсягом продажів, що забезпечує рентабельність його діяльності.

Таблиця 2.2. Характеристика моделей оцінювання ризику банкрутства підприємств

Кракос Ю.Б. та Разгон P.O. [46] запропонували рівень фінансової безпеки підприємства оцінювати таким чином. По-перше, рекомендується розглядати фінансову безпеку підприємства як комплексну величину, оскільки вона досліджує декілька складників, зокрема ефективність управління підприємством, платоспроможність і фінансову стійкість, ділову та ринкову стійкість, інвестиційну привабливість. Для кожного складника фінансової безпеки підприємства за допомогою експертів необхідно відібрати індикатори, які найточніше відображають даний складник. По-друге, для визначення рівня фінансової безпеки підприємства необхідно знати критерії його оцінювання. Для цього вводять поняття "еталонного" підприємства, тобто такого, рівень фінансової безпеки якого був би якнайкращим ("ідеальним"). Тоді інтегральний ознака фінансової безпеки підприємства дозволяється визначати як суму відповідних комплексних показників:

де 8ФБП - інтегральний ознака фінансової безпеки підприємства, бали;

SY - комплексний ознака оцінювання ефективності управління, бали. Даний ознака враховує рентабельність активів, рентабельність власного капіталу, загальну рентабельність продажу з валового прибутку, рентабельність продукції;

SncD - комплексний ознака оцінювання платоспроможності та фінансової стійкості, бали. Враховує коефіцієнт поточної ліквідності, абсолютної ліквідності, співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості, забезпечення власними обіговими коштами, маневреності власного капіталу;

sj1a - комплексний ознака оцінювання ділової активності, бали. Враховує показники оборотності активів, основних засобів, оборотних активів, грошових коштів, власного капіталу;

SPC - комплексний ознака оцінювання ринкової стійкості, бали. Враховує коефіцієнти автономії, фінансового ризику, маневреності оборотних активів, мобільності та індекс постійного активу;

SIIl- комплексний ознака оцінювання інвестиційної привабливості, бали. Враховує коефіцієнт чистої виручки, ознака чистого прибутку на акцію, коефіцієнт реінвестування прибутку, стійкого економічного зростання, ознака маржі прибутку.

На наш погляд, головною перевагою цього методу є спроба комплексної оцінки, проте і він не позбавлений недоліків. А саме, використання у методиці експертного опитування, може викликати суб'єктивність оцінки. Викликає дискусію перелік структурних складових, наведених автором та методи визначення рівня безпеки як за окремими елементами та загальний її рівень.

Варто відмітити, що ряд дослідників вважає, що визначення фінансової безпеки підприємств потребує застосування індикаторного методу, за якого рівень безпеки визначається за допомогою індикаторів [40, 67, 68].

Найбільш поширені показники-індикатори, що були виділені авторами відносно визначення рівня фінансової безпеки суб'єктів господарювання, представлено у табл. 2.3.

Таблиця 2.3. Показники-індикатори оцінки фінансової безпеки підприємств

Розроблено автором на основі [72,39,60, 6, 22, 67, 18, 64. ]

Інший метод оцінки рівня фінансової безпеки розглядається в межах ресурсно-функціонального підходу, за яким оцінку пропонується здійснювати за кожною функціональною складовою фінансової безпеки, а потім визначити інтегральний ознака експертним шляхом. При цьому функціональну структуру фінансової безпеки підприємства визначають такі складові: бюджетна; грошово-кредитна; валютна; банківська; інвестиційна; фондова; страхова [6, 36, 55]. Прихильником цього підходу є Губський Б., котрий, конкретизує складові фінансової безпеки (фінансова, грошово-кредитна, валютна, банківська, бюджетна та податкова системи), та підкреслює необхідність врахування внутрішніх та зовнішніх негативних впливів [24, с. 69]. Дотримується даної ж думки і Матвійчук Л.О [55].

Проте варто відмітити, що різняться як структурні елементи фінансової безпеки так і показники за якими вони характеризуються (табл. 2.4.).

Таблиця 2.4. Показники-індикатори фінансової безпеки за ресурсно-функціональним підходом

*- кількість показників, запропонованих автором для оцінювання складової

Розроблено автором на основі [71; 55, 6, 81].

Як бачимо, автори розглядають та оцінюють окремі складові фінансової безпеки підприємства (зокрема, бюджетну, грошово-кредитну, валютну, банківську, страхову та фондову) з виділенням інтегрального показника. Інші досліджують окремі функціональні складові фінансової безпеки: інвестиційну, емісійну, які при цьому називаються складовими економічної безпеки.

На нашу думку, фінансова безпека, як система, має внутрішню та зовнішню підсистеми. Внутрішню структуру складають елементи, які формуються під впливом внутрішнього середовища і залежать від впливів менеджерів та власників До них відносять такі функціональні складові, як операційна, інвестиційна, емісійна, кредитна безпеки, кожна з яких, у свою чергу, теж може бути представлена як підсистеми. Зовнішня структура представлена елементами, які значною мірою залежать від зовнішнього середовища. До них дозволяється віднести валютну, страхову, фондову, банківську, податкову (бюджетну), інтерфейсну безпеки.

Варто зазначити, що грошово-кредитну безпеку, на нашу думку, недоречно виділяти на рівні підприємства, оскільки це категорія більшою мірою є складовою фінансової безпеки на макрорівні. Такої ж думки дотримується і [70]: коли мова йде про грошові розрахунки та їх безпеку, то коли вони пов'язані з кредитними відносинами доречно вживати термін "кредитна безпека", а коли пов'язані з розрахунками та взаємодією з контрагентами, то використовують термін "інтерфейсна" безпека. Проте, вважаючи на важливість оцінки таких показників як частка короткострокових та довгострокових кредитів, частка поточних фінансових інвестицій, обсяг заборгованості по заробітній платі, частка сумнівної дебіторської та кредиторської заборгованості, нами пропонується ввести поняття "кредитно-боргова складова", яка більш адекватно відображає сутність складової.

Відносно переліку оціночних критеріїв складових економічної безпеки, то, як вказує НП Карачина, кожен прихильник ресурсно-функціонального підходу пропонує власну концепцію відносно кількості, сутності та аналітичної формули показників, що обумовлено суб'єктивною позицією чи специфікою досліджуваної галузі.

Незважаючи на переважаючу більшість науковців, які віддають перевагу експертному методу при визначенні вагомості окремих функціональних складових безпеки, деякі автори модифікують методику визначення вагомості складових у загальному інтегральному показнику. Відтак, О.М. Бондаренко пропонує здійснювати окремо ранжування внутрішніх та зовнішніх функціональних складових натуральними числами та за послідовністю рангів, які утворюють арифметичну прогресію, визначати вагу кожної складової з відповідним рангом [23, с 14] Водночас С.В. Капітула обґрунтовує доцільність розрахунку значення вагових коефіцієнтів відповідних локальних показників з урахуванням ризику відносно забезпечення необхідного (доцільного) рівня відповідних часткових показників економічної безпеки, в якості кількісної оцінки якого обирається коефіцієнт варіації, визначений на підґрунті часткових показників виробничої, фінансової та інвестиційної безпеки підприємства [24, с. 9]. Слід відзначити і достатньо складний методичний підхід розрахунку сукупного критерію економічної безпеки запропонований Л.М. Зимою [25, с.7] та О.М. Бондаренко [23, с 16]. Таким чином, проведений аналіз наявних варіацій ресурсно-функціонального підходу переконує у відсутності єдиної позиції науковців у формуванні методик оцінки фінансової безпеки підприємства.

Підхід до оцінки рівня економічної безпеки, котрий базується на принципах і умовах програмно-цільового управління і розвитку, запропонований до використання В. Забродським [33]. Згідно до цього підходу оцінка економічної безпеки підприємства ґрунтується на інтеграції сукупності показників, що визначають економічну безпеку. При цьому використовується декілька рівнів інтеграції показників і такі методи їх аналізу, як кластерний і багатовимірний аналіз. Даний підхід характеризується значною складністю, яка зумовлена використанням математичного аналізу. Такий підхід дозволяє оцінити рівень економічної безпеки підприємства з позиції математика, а не менеджера.

Сутність методу ранжування полягає в через те, що рівень фінансової безпеки підприємства розраховується в балах як сума добутків рейтингу кожного показника на клас, котрий визначається в залежності від значення нормативного показника, тобто оцінка рівня фінансової безпеки підприємства базується на використанні рангових ознак. Ускладнює процес оцінки фінансової безпеки підприємства за даним методом, суб'єктивізм при здійсненні відбору індикаторів фінансової безпеки та невизначеність процесу формування діапазону нормативних значень показників. Також даний метод не дає змогу отримати інформацію про загальний рівень фінансової безпеки.

Враховуючи переваги та недоліки розглянутих методичних підходів, та зазначаючи їх статичність та вибірковість результатів, відсутність у розрахунках оцінки здатності підприємства до розвитку, нами пропонується використовувати комплексний підхід, для отримання повної інформації про рівень фінансової безпеки підприємства необхідне застосування сукупності методів, оскільки відокремлено жоден з них не надає повної інформації для прийняття управлінських рішень і планування заходів, спрямованих на досягнення фінансової безпеки підприємства. Таким чином, нами пропонується використовувати метод фінансових коефіцієнтів для проведення експрес-оцінки рівня безпеки і при недостатньому її рівні та з метою виявлення "вузьких місць" використати ресурсно-функціональний.

За допомогою методу фінансових коефіцієнтів попередньо встановлюють групи основних показників, а саме - показників ліквідності, стійкості, заборгованості, оборотності, прибутковості, а далі порівнюють їх значення з нормативними, середніми по галузі, а також зі значеннями за попередні періоди. Нормативні значення показників є базою порівняння і можуть встановлюватись на державному рівні, зокрема для оцінки можливості визнання підприємств банкрутами. За допомогою ресурсно-функціонального підходу встановлюють рівень фінансової безпеки за окремою складовою. За винятком того, підприємством може бути розроблено комплекс заходів відносно захисту від загроз і небезпек за кожним напрямом. Зважаючи на це, рівень фінансової безпеки за таким підходом дозволяється визначити порівнюючи з попереднім періодом, тобто в динаміці, чи у порівнянні із підприємствами-конкурентами.

Діагностика стану фінансової безпеки повинна проводитися за системою показників, що враховують специфічні галузеві особливості, які найбільш характерні для даних підприємств і мають для них важливе стратегічне значення. Також, важливе значення для оцінки має обрання узагальнюючого критерію (інтегрального показника), котрий задовольняв би таким вимогам [28]:

- наявність чітко фіксованих меж;

- порівнянність різночасних оцінок рівня фінансової безпеки одного підприємства, а також інших підприємств галузі, при цьому показники повинні бути надійними, порівнянними в різні періоди, узагальнюючими (синтетичними) для своєї галузі, та, нарешті, відносно незалежними один від одного для забезпечення адекватності порівняння;

- простота і доступність методики розрахунку, яка базується на облікових даних, її універсальності.

Фінансовий менеджер з питань безпеки за допомогою показників повинен змоделювати такий розвиток підприємства, що:

- дозволило б забезпечити фінансову рівновагу, стійкість, платоспроможність і ліквідність підприємства в довгостроковому періоді;

- задовольнило потреби у фінансових ресурсах для стійкого розширеного відтворення підприємства;

- забезпечило достатню фінансову незалежність підприємства;

- було здатним протистояти небезпекам і загрозам, що існують і можуть виникнути, які можуть заподіяти фінансовий збиток, чи небажано змінити структуру капіталу, чи ж примусово ліквідовувати підприємство;

- забезпечувало б достатню гнучкість при ухваленні фінансових рішень;

- дозволяло забезпечити захищеність фінансових інтересів власників. [76]

Таким чином, враховуючи проведений нами аналіз методів оцінки фінансової безпеки підприємства, можемо зазначити, що оцінювання фінансової безпеки підприємства є складним комплексним процесом, котрий передбачає наявність взаємопов'язаних і взаємодоповнюючих елементів, які дозволяється об'єднати в три блоки (рис 2.2.):

Постановочний блок, містить постановку проблеми оцінки, а саме - визначення її мети і завдань.

Вважаємо, що метою оцінки фінансової безпеки підприємства є виявлення деструктивних впливів, розробка і застосування заходів попередження та захисту фінансової безпеки, а також протидія від виявлених загроз. Виходячи з визначеної мети, за головні завдання оцінювання рівня фінансової безпеки дозволяється визначити:

- оцінка фінансового стану і динаміки розвитку;

- встановлення деструктивних тенденцій розвитку;

- виділення причин, джерел, характеру дії деструктивних факторів на фінансовий стан;

- прогнозування наслідків впливу деструктивних чинників;

- системно-аналітичне вивчення ситуації та тенденцій її розвитку;

- розробка заходів протидії загрозам та небезпекам.

Об'єктивність процесу оцінки забезпечується системою оціночних принципів, які являють собою головні правила оцінювання фінансової безпеки, що покладені в основу відповідних методичних підходів.

Методичний блок, котрий містить підходи, методи, принципи, критерії та показники оцінки економічної безпеки; він відображає методичний бік процесу оцінки фінансової безпеки та, згідно, містить такі важливі елементи, як: принципи, підходи, методи, критерії та показники оцінки фінансової безпеки підприємства.

Рис. 2.2. Концептуальна схема оцінювання фінансової безпеки підприємства

(розроблено автором)

З урахуванням цілі і завдань оцінка фінансової безпеки підприємства повинна підпорядковуватися таким загальносистемним і спеціальним принципам, як: системність, об'єктивність, адекватність, комплексність, взаємоузгодженість, універсальність, однозначність, результативність тощо.

Інтерпретаційний блок включає в себе оцінку фінансової безпеки та прийняття рішення відносно її забезпечення. Застосовуючи ресурсно-функціональний метод оцінки, дозволяється запропонувати проводити оцінку часткових показників, які характеризують окремі елементи у структурі складових фінансової безпеки підприємств, далі, застосовуючи нормативний метод, виявити найбільш "вузькі місця", які варто дослідити більш глибоко, за допомогою факторного аналізу. Надалі визначити частково-інтегральні показники, які узагальнять значення показників за окремими структурними елементами фінансової безпеки, які пізніше дозволяється звести у інтегральний ознака фінансової безпеки підприємства. В результаті отримаємо інформацію для розробки конкретних заходів, які забезпечать покращання стану фінансової безпеки підприємства.

Таким чином, при характеристиці основних елементів системи забезпечення фінансової безпеки підприємства необхідно враховувати наступне. По-перше, вони повинні формуватися зважаючи на його фінансові інтереси: зростання ринкової вартості підприємства, максимізація прибутку тощо. По-друге, враховувати принципи управління фінансовою безпекою підприємства: дотримання господарського законодавства; застосування програмно-цільового управління; обов'язкове визначення сукупності власних фінансових інтересів підприємства у складі його місії тощо.

← Предыдущая страница | Следующая страница →