Поделиться Поделиться

Механізм функціонування фінансового ринку

2.1. Типологія фінансового ринку.

2.2. Суб'єкти фінансового ринку.

2.3. Моделі фінансових ринків.

2.4. Головні тенденції розвитку сучасного фінансового ринку.

Типологія фінансового ринку

Сучасний фінансовий ринок представляє собою полісистемне утворення, що складається з різних сегментів. Дозволяється виділити кілька критеріїв, за якими фінансовий ринок розділяється на різні типи.

1. За інституційною ознакою розрізняють: кредитний ринок, ринок цінних паперів та валютний ринок.

Кредитний ринок це механізм, за допомогою якого встановлюються взаємозв'язки поміж державою, юридичними і фізичними особами, що потребують грошових коштів, та особами, що можуть їх надати (позичити) на певних умовах. Кредитний ринок опосередковується кредитними інститутами (комерційними банками та небанківськими кредитними установами), які беруть у борг і надають позички.

Ринок цінних паперів – це ринок, на якому зосереджується попит і пропозиція на цінні папери. На світовому ринку обертається значна кількість видів, різновидів, типів і модифікацій цінних паперів, кожний з яких характеризується десятками ознак: акції, облігації, векселі, банківські ощадні сертифікати, ф'ючерси, опціони, депозитарні розписки тощо. Проте будь-котрий цінний папір характеризується такими універсальними ознаками: 1) цінний папір є безвідкличним свідоцтвом емітента про взяття на себе певних зобов'язань перед інвестором; емітент не має права в односторонньому порядку відкликати цінний папір, анулювати його, обміняти, відібрати і здійснювати інші дії на шкоду правам та інтересам інвестора; 2) інвестор не повинен підтверджувати будь-якими іншими документами свої права, що випливають із самого факту володіння цінним папером; 3) для передачі прав власності на цінний папір достатньо внести ім'я нового власника до реєстру акціонерів у реєстратора чи депозитарію. За документарної форми випуску передача цінного паперу здійснюється за допомогою індосаменту.

Валютний ринок це система економічних відносин і механізмів, які виникають під час здійснення операцій із купівлі й продажу валют і фінансових інструментів у іноземних валютах на основі попиту та пропозиції на них. Забезпечуючи переміщення валют і фінансових інструментів у іноземних валютах поміж країнами в умовах їх інтеграції до світової та регіональних валютних систем, валютний ринок виступає найбільш динамічним сегментом фінансового ринку.

2. За способами мобілізації фінансових ресурсів виділяють: ринок позикового капіталу і ринок акціонерного капіталу.

Ринок позикового капіталу – частина фінансового ринку, на якому здійснюються операції з кредитними ресурсами і борговими цінними паперами (облігаціями, векселями, банківськими ощадними сертифікатами).

Ринок акціонерного капіталу представляє собою сукупність суспільних відносин, що виникають та існують з приводу акцій. Шляхом випуску акцій формується статутний капітал акціонерного товариства.

3. За строком обігу фінансового інструменту фінансовий ринок поділяють на: грошовий ринок і ринок капіталів.

На грошовому ринку здійснюється купівля-продаж грошових коштів на короткий строк (як правило, до 1 року). Класичними операціями на грошовому ринку є міжбанківське кредитування, облік комерційних векселів, операції на вторинному ринку з короткостроковими державними зобов'язаннями, короткострокові вкладення фінансово-кредитних інституцій у комерційних банках та кредити банків цим інституціям.

Ринок капіталів – сегмент фінансового ринку, на якому здійснюється торгівля фінансовими інструментами на тривалий строк (більше 1 року). Класичними для ринку капіталів є операції з фондовими інструментами (акціями і корпоративними облігаціями), довгострокові депозити та позики комерційних банків.

4. За сферами розміщення та обігу фінансових інструментів фінансовий ринок складається з первинного і вторинного ринків.

Первинний ринок об'єднує фазу конструювання нового випуску фінансових інструментів (цінних паперів) і їх первинне розміщення. Первинні фінансові ринки існують як відносно нетривалі ринкові відносини з приводу конкретних цінних паперів, тобто вони є тимчасовими ринками. Проте вони виникають кожного разу, коли випускаються нові цінні папери, і у цьому розумінні існують постійно.

Головна функція первинного ринку полягає у мобілізації й централізації капіталу, у перетворенні відносно дрібних грошових заощаджень населення у великий капітал, у забезпеченні більш повного та швидкого переливу заощаджень в інвестиції за ціною, яка б задовольняла учасників; а його найважливіше завдання – зведення до мінімуму ризику інвестора. На це мають бути спрямовані державні законодавчі й нормативні акти, які регулюють діяльність ринку, вимоги відносно опублікування інформації про емітента, підготовки проспекту емісії, реєстрації цінних паперів та відповідних даних у фінансових органах.

Подальший рух випущених цінних паперів, здійснюваний від одних інвесторів чи дилерів до інших, називається їх обігом. Взаємодія, яка виникає в процесі обігу цінних паперів, є вторинним ринком.

Розбіжності поміж первинним і вторинним фінансовими ринками насамперед полягають у предметі угод купівлі-продажу (на вторинному ринку торгують цінними паперами, придбаними в процесі випуску). За винятком того, доход від продажу цінних паперів на вторинному ринку належить не емітенту, як це має місце на первинному ринку, а їхнім власникам – інвесторам чи дилерам. Також на вторинному ринку купівля-продаж цінних паперів не може здійснюватися шляхом підписки.

Вторинний ринок служить засобом постійного переходу капіталу з одної форми в іншу, що створює умови, за яких дозволяється в будь-котрий час вилучити в грошовій формі відповідний, раніше вкладений у цінні папери капітал та перевести його в інші альтернативні сфери застосування. Через те основоположним принципом функціонування вторинного ринку є ліквідність. Високий ступінь ліквідності цінних паперів залучає на фінансовий ринок додаткові грошові капітали і разом із їх доходністю служить критерієм для вкладання коштів в акції та облігації, що у свою чергу обумовлює виконання фінансовим ринком перерозподільної функції.

У певному розумінні вторинний ринок є передумовою, яка забезпечує функціонування первинного. Причина цього полягає в через те, що від наявності вторинного ринку, налагодженості та безперебійності його механізму залежить ліквідність цінних паперів. Інвестори уникають вкладень у низьколіквідні чи тим паче у неліквідні активи, і через те емісія паперів, для яких немає вторинного ринку вкрай ускладнена чи взагалі неможлива. У цілому поділ фінансового ринку на первинний та вторинний не означає відсутності єдності цього ринку, оскільки обидва його підрозділи характеризуються одним і тим же контингентом інвесторів і посередників, а також тісною взаємозалежністю кон'юнктури.

5. За способами організації торгівлі фінансовими інструментами виділяють біржовий і позабіржовий ринок.

Біржовий ринок – це торгівля фінансовими активами, яка здійснюється на фондових, валютних та строкових біржах. Біржовий ринок – це ринок з найвищим рівнем організації, що максимально сприяє підвищенню мобільності капіталу та формуванню реальних ринкових цін на фінансові вклади, які перебувають в обігу.

Позабіржовий ринок охоплює операції з цінними паперами поза біржею. У більшості випадків на цьому ринку відбувається первинне розміщення, а також перепродаж цінних паперів тих емітентів, які не бажають чи з об'єктивних причин не можуть виставити свої активи на біржу.

Біржовий і позабіржовий ринки є взаємодоповнюючими складовими частинами єдиного фінансового ринку. Обидва сегменти являють собою досить складні та певним чином упорядковані системи торгівлі фінансовими активами, проте поміж ними існує також різниця у ступені впорядкованості відносно процедур укладання і виконання угод купівлі-продажу фінансових активів. Дані відмінності стосуються: а) участі в них; б) принципів здійснення торгівлі; в) співвідношення брокерських та дилерських функцій; г) завдання відносно виявлення курсової вартості фінансових активів.

Особливість біржі полягає також у через те, що тут в основному діє індивідуальний вкладник. На позабіржовому ринку, навпаки, діє колективний вкладник в особі великих кредитно-фінансових інститутів, насамперед комерційних банків та страхових компаній.

6. За територією обігу фінансових інструментів фінансовий ринок розділяється на: національний та міжнародний (світовий) ринки.

Національний фінансовий ринок передбачає здійснення операцій з фінансовими інструментами в межах національної системи регулювання.

Міжнародний фінансовий ринок представляє собою сукупність взаємопов'язаних національних фінансових ринків.

← Предыдущая страница | Следующая страница →