Поделиться Поделиться

Платіжний баланс і золотовалютні резерви у валютному регулюванні

Платіжний баланс і золотовалютні резерви грають важливу роль у механізмі валютного регулювання. Саме через платіжний баланс і золотовалютні резерви внутрішній валютний ринок пов'язується із внутрішнім станом економіки країни. Завдяки саме цим двом факторам забезпечується регулювання валютної сфери, через те і платіжний баланс і золотовалютні резерви дозволяється розглядати і як інструменти валютного регулювання.

Платіжний баланс - це співвідношення поміж платежами у валюті господарських суб'єктів та установ держави в рамках її економічних меж і валютними надходженнями з позаекономічних меж держави за певний період часу. Існують два підходи до трактування суті платіжного балансу:

1) платіжний баланс - це статистичний звіт у якому у систематизованому вигляді наводяться дані про зовнішньо економічні операції даної країни з іншими країнами. До класифікаційних категорій платіжного балансу відносяться:

а) рахунок поточних операцій;

б) рахунок операцій з капіталом;

в) рахунок операцій з фінансовими інструментами.

В рахунку поточних операцій наводяться показники експорту та імпорту товарів та послуг; доходів, які отримані із-за кордону та які виплачені за кордон; поточні трансфери за кордон та із-за кордону. В рахунку операцій з капіталом виділяються операції з капітальними трансферами та нездійсненими фінансовими активами. В фінансовому рахунку відбиваються показники операцій з фінансовими вимогами резидентів до нерезидентів та обов'язки резидентів перед нерезидентами.

2) платіжний баланс - це співвідношення платежів, які надійшли в дану країну і платежів, здійснених нею за кордоном, протягом певного періоду. В такому вигляді платіжний баланс включає:

а) платежі по зовнішньо торгівельних операціях - торговельний баланс, та по послугах - міжнародні перевезення, страхування і інші;

б) платежі по неторгівельним операціям - утримання представництв, відрядження спеціалістів, міжнародний туризм, платежі у вигляді відсотків по кредитах та у вигляді доходів від капіталовкладень.

Платіжний баланс включає рух капіталів: інвестицій та кредитів. Він має всі фінансові активи чи вимоги та зобов'язання резидентів по відношенню до нерезидентів, включаючи монетарне золото та спеціальні права залучення. Головні принципи побудови платіжного балансу побудовані на рекомендаціях МВФ: витримувати головний принцип бухобліку: відображення однієї і тієї ж операції в кредиті одного рахунку і дебеті іншого. Головний підсумок виражає баланс кредиту і дебету із загальним сальдо, що дорівнює нулю. І хоч у реальній дійсності такий баланс практично не досягається, платіжний баланс має велике значення для: )- аналізу розвитку зовнішньої торгівлі країни;

- вивчення руху іноземних інвестицій, зовнішньої заборгованості, відстрочки та реструктуризації погашення боргу, аналізу напрямів інвестицій у економіку інших країн:

- відображення діяльності Центробанку по зміні міжнародних резервів;

- для спрямування напрямів грошово-кредитної, валютної та податкової політики, розробки протекційних заходів у галузі міжнародних фінансів та зовнішньо торгівельних операцій;

- для аналізу попиту та пропозиції на інвалюту на валютних ринках.

В Україні платіжний баланс був із профіцитом і із дефіцитом. У вересні 2012 дефіцит зведеного платіжного балансу становив 1,1 млрд.$. Тільки місяць раніше -615 млн.$. Треба зауважити,що причинами дефіциту платіжного балансу стали: різке підвищення цін на природний газ; зростання внутрішнього попиту у зв'язку з ростом попиту на іноземних інвесторів (Євро - 2012. обновлення основних виробничих фондів, що призвело до значного збільшення імпортної продукції для цих проектів); ускладнення кон'юнктури зовнішніх ринків збуту - зниження експорту металів, хімії, інших товарів. Однак, сам по собі факт від'ємного сальдо в одному році не дозволяється вважати негативом для всієї економіки. Зростання попиту на імпорт свідчить про розвиток внутрішніх ринків, а це взагалі є також і розвитком економіки.

Золотовалютні резерви (у платіжному балансі враховуються по статті "Резервні активи"). Після розглянутого раніше процесу демонетизації золота вони складаються з:

а) золотого запасу;

б) вільно конвертованої валюти;

в) резервної позиції;

г) спеціальних прав запозичення.

Золоті запаси використовуються як резервний фонд коштів для міжнародних платежів. Оцінка вартості запасів золота орієнтується на ринкову ціну, а її треба проводити у зв'язку з коливанням даної ціни на міжнародних валютних ринках. Вільно конвертовані валюти (ВКВ) - це основа золотовалютних резервів будь-якої країни. ВКВ - це по-перше, залишки на поточних та коррахунках у закордонних банках, а також короткострокові банківські депозити в них; по-друге, високоліквідні фінансові інструменти: казначейські векселі, короткострокові та довгострокові урядові цінні папери; по-третє, - це боргові документи, які не обертаються на ринку, проте є результатом офіційних операцій країни з Центральними банками та урядовими організаціями інших країн. Резервна позиція - це частка країни у МВФ. Згідно з Статутом МВФ, ця установча частка дорівнює 25% (квота)заробленого в резервних активах (а не в національній валюті) доходу, у вільно конвертованих валютах інших країн-учасниць. Спеціальні права запозичення(СПЗ) - це міжнародні резервні та платіжні кошти, що випустив МВФ та розподілив поміж країнами пропорційно їх квот. Вони існують для відтворення валютних резервів та відновлення платіжного балансу (сальдо балансу), розрахунків з МВФ та визначення співвідношення вартостей валют країн - учасників МВФ. Сьогодні СПЗ використовуються обмежено у основному через те, що перебудови офіційних золотовалютних резервів на базі СПЗ не відбулось по суб'єктивних і об'єктивних причинах і головне - протидії з боку США.

З чого формується валютний резерв України? Такий резерв концентрується у НБУ а також у Міністерстві фінансів України.

Джерелами формування валютного резерву у НБУ є:

- кошти, отримані від продажу чи виторгу національних експортерів;

- кошти від операцій на внутрішньому валютному ринку;

- кредитні кошти, отримані від МВФ, МБРР, Світового банку, ЄБРР, міжнародних валютно-фінансових організацій і іноземних держав;

- доходи від власних операцій зі своїми коштами на валютних ринках; Джерелами валютних ресурсів Міністерства фінансів України є:

- надходження від централізованого експорту;

- митні надходження у інвалюті;

- кошти, що отримані як іноземні кредити.

Для чого потрібний золотовалютний запас України?:

Для покриття дефіциту платіжного балансу України. У разі виникнення дефіциту платіжного балансу (тобто баланс є пасивним) курс національної валюти знижується. По досягненні рівня падіння курсу гривні НБУ. чи Мінфін України, продає іноземну валюту із своїх резервів в обмін на національну валюту (гривню). Цим не допускається обезцінювання гривні. Це. звичайно, призводить до зменшення обсягів валютних запасів. Однак, активне сальдо має згідно протилежні дії: іноземна валюта купується в обмін на гривню. При цьому збільшуються обсяги валютних резервів країни. На сучасному етапі розвитку економіки України для покриття дефіциту бюджету в Україні (як і у світі) використовуються тільки запаси іноземної валюти. Інші складові резервів мають бути перетворені в іноземну вільно конвертовану валюту. І золото, як резерв, має бути перетворено у ВКВ завдяки продажу його на міжнародному ринку та за ринковими цінами. Тим більше, що МВФ продає частини золота для надання пільгових кредитів слабо розвинутим країнам, а це призводить до падіння ціни золота. Зараз ВКВ купується у МВФ через обмін гривні на ВКВ.

Важливо відзначити, що золотовалютні резерви є також фактором формування грошової бази держави, а грошова база впливає на внутрішній грошовий обіг у країні. Ось через що зміна резервів під впливом зміни платіжного балансу впливає на розміри грошової маси і інколи дестабілізує як грошовий обіг так і економіку країни. Про грошову базу та грошову масу йшлось раніше.

Мета управління золотовалютними резервами полягає у максимальній ефективності їх використання. Це досягається:

1) вибором оптимальної величини резервів:

2) вибором співвідношення поміж елементами резерву

3) диверсифікацією валютного запасу.

Треба враховувати, що постійне зниження резервів є наслідком тривалого дефіциту платіжного балансу і може призвести до неможливості задоволення своїх потреб імпорту. З другого боку тривале зростання резервів веде до постійного переважання зовнішніх надходжень над видатками. А це збільшує національну грошову масу, що провокує інфляцію та відплив грошей із сфери виробництва у грошову сферу та розвиток спекулятивних операцій на грошовому ринку. Як показує досвід управління золотовалютними резервами, якихось універсальних рекомендацій немає: використовуються показники: суми зовнішніх боргових зобов'язань, співвідношення обсягу резервів на певні дати, суми зовнішніх витрат, розмірів пасивного чи активного сальдо торгівельного і платіжного балансів, інші. Окрема країна визначає для себе показники, однак світова практика свідчить, що достатнім г обсязі резервних активів, котрий відповідає вартості імпорту товарів та послуг за три місяці. При падінні резервів нижче критичного рівня треба проводити заходи направлені на зниження валютного курсу; при непомірному зростанні резервів, навпаки - на підвищення курсу національної валют (чи розширення внутрішнього споживання).

Відносно співвідношення поміж елементами запасу, оскільки такі елементи як резервна позиція у МВФ, а також запас СПЗ є невеликими частками у загальному обсязі резервів (до того ж вони регулюються МВФ), вирішальну позицію займає співвідношення іноземної валюти та золота у складі резервів. Однак, і тут є протиріччя: золото відрізняється від інших валютних активів тим, що не приносить прибутків у вигляді відсотків; навпаки, його утримання потребує витрат, особливо при його переміщенні; з другого боку, вартість золота відносно паперово-кредитних грошей, які знецінюються, постійно зростає, особливо у довгостроковому періоді. До того ж, золото використовують як заставу при наданні зовнішніх валютних кредитів. Слід також врахувати, що Центральні банки здійснюють продаж золота за ВКВ при одночасній його купівлі через певний період і не втрачають таким чином права власності на золото (операції "своп").

Нарешті, диверсифікація валютного запасу постає перед Центральними банками та урядом як проблема вибору конкретних валют та їх співвідношення у цьому запасі. Перехід від "стандарту долара" до "мультивалютного стандарту" призводить до необхідності формування такого "валютного кошика", котрий би відповідав зовнішній політиці України, зокрема, розвитку торгівлі з країнами, з якими Україна домовилась і уклала відповідні угоди.

Яке майбутнє у валютних відносинах, валютного ринку, нарешті яка валюта майбутнього нас чекає?

З початку світової фінансової кризи (2008 р.) виникла потреба у створенні світової резервної валюти (правда, вона була також набагато раніше), яка має прийти на зміну долару США. Прив'язка всієї економіки планети до країни, що переживає довгостроковий економічний спад, явно недоцільна, однак зробити реальні кроки на шляху створення нової резервної валюти ніхто не наважився. Світове віртуальне співтовариство придумало цифрову валюту - (bit- одиниця інформації, - монета) яка є непідконтрольною одній владі і одному банку. Тобто, мова йде про розподіл валюти і економічної системи країни, а також чіткий алгоритм її емісії та обігу на програмному рівні при виключенні впливу економічних, політичних, інших факторів на котирування валюти. Власне кажучи, таким вимогам і мас відповідати майбутнього. Bitcoin існує з 2009 року, його приймають у платежі за товари та послуги, вільно конвертують у електронні (EasyPay, Qiwi, Rapida. RBKMoney, Web-Money, Яндекс. Деньги і навіть Сантози Накамото) і реальні валюти у більшості країн планети. Однак, за оцінками МВФ країни світу 64% своїх резервів тримають у доларах США, приблизно 27% у євро. Британський фунт стерлінгів - менше 5%, японська йєна-3% швейцарський франк - 0,5%. Більш того, вважається аномалією, що вибір робиться на користь мінімальної кількості валют, не гарантованих золотом. Сучасна валютна система є системою фінансової залежності одних країн від інших. І євродоларовий стандарт резервних валют не забезпечує стабільності та стійкості фінансових систем країн. Спроби Росії, Китаю, Ірану переломити ситуацію не дають видимих результатів. Спроби ввести таку валюту на основі SDR (Shecial Drawing Richts - спеціальних прав запозичення) також не знайшли шляху до життя.

Звідси беруть початок спроби знайти таку валюту у світових електронних грошах, бо вони здатні замінити у розрахунках готівкові гроші. Окрім цього, забезпечити швидкість та зручність використання, безпеку, найнижчі трансакційні витрати та нові можливості бізнесу з його переносом у Internet.

Через що Центральні банки бояться електронної світової валюти? Перерахуємо: по-перше, не знайдено ясного тлумачення того, що таке "електронні гроші" самі по собі (а за ним і правове їх тлумачення): як вказувалось раніше - це засоби розрахунків, з одного боку, а з другого - виплати по зобов'язаннях емітента, які мають бути здійснені і у неелектронних грошах. По-друге, електронні гроші слід розділити на фіатні та нефіатні. Перші обов'язково виражені у одній з національних валют і є різновидом грошової системи держави. Остання законодавчо зобов'язує приймати їх до сплати. Емісія, обіг і погашення електронних фіатних грошей ведеться за правилами внутрішнього регулятора, тобто ЦБ країни, інших органів влади. Нефіатні гроші є одиницями вартості недержавних платіжних систем: їх емісія, обіг, та погашення (у обмін на фіатні гроші) проходить по правилах платіжних недержавних систем. Контроль та регулювання у окремій країні зменшується;головне у через те, що часто недержавні платіжні системи у різних країнах прив'язують свої нефіатні гроші до курсів світових валют. А держава інколи ніяк не забезпечує надійності та реальної цінності таких вартісних одиниць1. Тим більше, що рівень контролю нефіатних грошей у різних країнах дуже відрізняється.

← Предыдущая страница | Следующая страница →