Поделиться Поделиться

Економічна природа фінансового ринку

Фінансовий ринок є частиною фінансової системи, в межах якої капітали нагромаджуються, концентруються, централізуються та вкладаються у виробництво чи стають джерелом покриття державного боргу. За своїм змістом фінансовий ринок мало чим відрізняється від інших видів ринків. Тут також діють продавці, покупці та посередники, проводиться реклама та маркетингові дослідження. Специфіка полягає у товарі – фінансових інструментах, які є формою фіксації певних економічних відносин: власності, позики, купівлі- продажу. У той час як звичайні товари виробляються, фінансові інструменти випускаються в обіг; коли для усіх ринків необхідне просування товару до покупця, то для фінансового – фінансових інструментів до інвестора. Матеріальною основою фінансових потоків на фінансовому ринку є рух реальних вартостей, представлених усією сукупністю вироблених товарів і послуг.

Таким чином, фінансовий ринок представляє собою механізм, що забезпечує переміщення потоків грошових фондів від суб'єктів, які мають заощадження, до суб'єктів, які потребують інвестицій (позичальників). Найбільше заощаджень мають домогосподарства, а підприємства та фірми найбільше потребують грошових коштів для свого розвитку. Фінансовий ринок складається з великої кількості різноманітних "каналів", по яких здійснюється рух коштів (рис. 1.1).

По-перше, це канали прямого фінансування, по яких кошти переміщаються безпосередньо від власників заощаджень до позичальників. Причому пряме фінансування може здійснюватися двома способами: чи шляхом надання права пайової участі у власності на фірму (основними фінансовими інструментами виступають акції), чи шляхом отримання позик (основними фінансовими інструментами виступають облігації).

По-друге, це канали непрямого фінансування, по яких грошові кошти, рухаючись від власників заощаджень до позичальників, проходять через особливі інститути – фінансових посередників. Наприклад, фізична особа може придбати на заощаджені гроші акції фірми, тобто тимчасово передати їй свої заощадження, скориставшись фінансовим ринком. Інший шлях – це вкласти гроші в банк (чи надати їх іншим фінансовим посередникам), котрий може купити акції даної ж чи іншої фірми чи надати їм позики (безпосередньо чи також скориставшись фінансовим ринком).

Передача коштів від власників заощаджень до позичальників через фінансові ринки називається прямим фінансуванням, а через фінансових посередників – опосередкованим фінансуванням.

Рис. 1.1. Схема фінансових потоків на фінансовому ринку

Роль фінансового ринку у системі економічних відносин визначається виконуваними ним функціями. Зокрема, дозволяється виділити як загальноекономічні, загальносоціальні, загальноринкові, так і специфічні функції фінансового ринку.

До загальноекономічних функцій відносять сприяння виникненню господарських інститутів, стимулювання їх діяльності, перетворення їх організаційних форм, а також зміну структурного устрою економічного механізму; до загальносоціальних – забезпечення поєднання державних, інституціональних та індивідуальних інтересів, сприяння розвитку самоуправлінських засад, захист грошових коштів населення від інфляції та поліпшення його матеріального стану, а також забезпечення власників цінних паперів ліквідними активами.

Серед загальноринкових функцій дозволяється виділити такі:

Комерційна функція полягає в через те, що операції на фінансовому ринку приносять дохід тим, хто їх здійснює. Брокер отримує комісійну винагороду, доходом дилера є різниця в курсах купівлі і продажу фінансових інструментів. Акціонери отримують доход у вигляді дивідендів, а власники облігацій – у вигляді процентів.

Цінова функція фінансового ринку зводиться до того, що ціни, які утворюються на фінансовому ринку, відображають найважливіші макроекономічні та мікроекономічні закономірності. Динаміка фондових індексів, які обчислюються на основі цін на цінні папери провідних фірм країни, відображає стан ринкової кон'юнктури (спад чи піднесення).

Інформаційна функція передбачає, що фінансовий ринок надає інформацію про об'єкти та учасників торгівлі, доводить цю інформацію до зацікавлених осіб, поновлює та слідкує за її об'єктивністю.

Регулююча функція полягає в через те, що фінансовий ринок створює правила торгівлі, управляє процесом торгівлі згідно до правил, встановлює порядок розв'язання спірних питань, організовує контроль.

Специфічними функціями фінансового ринку є перерозподільна та функція хеджирування. Перерозподільна функція здійснюється у трьох напрямах. По-перше, фінансовий ринок забезпечує перерозподіл капіталу поміж галузями та сферами національного господарства країни. Нормально функціонуючі фінансові ринки сприяють оптимальному розподілу капіталу, та, що особливо важливо, витрати, пов'язані з процесом розподілу, зменшуються у міру розвитку цих ринків. За винятком того, фінансовий ринок забезпечує перерозподіл капіталу поміж територіями. Останнім часом перерозподіл капіталу поміж територіями носить також міжнародний характер.

По-друге, фінансовий ринок здійснює перерозподіл нагромаджень, що мають невиробничий характер, у виробничу сферу. Це стосується насамперед заощаджень населення. Такий перерозподіл має важливе значення для ефективного використання в інтересах народного господарства таких довгострокових нагромаджень, як пенсійні заощадження.

По-третє, фінансовий ринок дає можливість шляхом перерозподілу тимчасово вільних грошових коштів профінансувати дефіцит державного бюджету на неінфляційній основі, тобто без збільшення грошової маси.

Специфічність фінансового ринку проявляється також у виконанні ним функції хеджування – страхування цінових та фінансових ризиків. Вона виникла з появою класу похідних ціниш; паперів, метою випуску та обігу яких є одержання прибутку з коливань цін фінансового активу, на котрий вони випущені. Дані цінні папери дають можливість їх власнику уникнути втрат, пов'язаних із несприятливою зміною цін.

В теорії фінансового ринку особливу увагу вчені приділяють дослідженню його інформаційної складової, яка передбачає надходження інформації від споживачів (позичальників) до постачальників капіталу (власників заощаджень). Цій проблемі присвячені наукові роботи Т.Дікмена, РОЦІЕдмістера, Дж.Лорі, М.Гамільтона, М.Міллера, Ю.Фами та ін. Говорячи про інформаційну складову фінансового ринку, дослідники наголошують на їх нерозривній єдності, а також значущості інформації для всього ринку.

Визначаючи роль та місце інформації у функціонуванні фінансового ринку, розрізняють "досконалі" та "ефективні" ринки. Досконалому фінансовому ринку притаманні такі головні ознаки; по-перше, інформація однаково доступна й безкоштовна для усіх учасників ринку; по-друге, ціни не залежать від окремих покупців, продавців, емітентів; по-третє, відсутні операційні витрати, що виникають при обігу фінансових активів.

Ефективність ринку оцінюється з точки зору процесу визначення цін і ставиться у пряму залежність від інформаційного забезпечення учасників. Ефективним є ринок, на якому ціни на цінні папери повністю відбивають всю наявну на даний час інформацію, а у разі появи нових даних, спроможних вплинути на ціни, відбувається їх миттєва зміна. Залежно від здатності ринку реагувати на певну інформацію розрізняють;

1) "слабкий ринок", на якому ціни відображають інформацію про стан ринку в минулому;

2) "напівсильний ринок", на якому ціни повністю відображають всю доступну суспільству інформацію про фінансові активи, що на ньому обертаються;

3) "сильний ринок", на якому в поточних ринкових цінах повністю відбивається вся інформація (як суспільно доступна, так і приватна). Прибічникам теорії ефективного ринку вдалося довести, що діючий ринок може перебувати у слабкій чи напівсильній формі ефективності, проте їх спроби підтвердити наявність ринку у сильній формі зазнали невдачі.

Таким чином, фінансовий ринок представляє собою багатоаспектне соціально- економічне явище, що знаходиться у постійному русі та інтегрує у собі підсистеми економічних, правових, інформаційних, соціологічних та психологічних чинників.

← Предыдущая страница | Следующая страница →