Поделиться Поделиться

Міжнародно-правове регулювання фінансового ринку

Міжнародно-правове регулювання фінансового ринку здійснюється двома способами:

1) у межах окремих міжнародних договорів;

2) у межах міжнародних організацій.

У першому випадку дві чи кілька держав домовляються про режим допуску й обігу цінних паперів на своїх територіях шляхом укладання окремих договорів поміж ними, можливе також укладання договорів поміж окремими державами та міжнародними організаціями. У другому – міжнародно-правове регулювання являє собою регулювання поведінки учасників фондового ринку, яке встановлюється в масштабах конкретної міжнародної організації.

Регулювання фінансових ринків країн Європейського Союзу здійснюється в межах Директив Ради ЄС, у тексті яких закріплені такі головні принципи:

1) гармонізації мінімальних стандартів, котрий, по-перше, визнає існування національних стандартів допуску цінних паперів до обігу на фондових біржах та щорічної звітності емітентів перед інвесторами; а, по-друге, визначає мінімальні вимоги, які, з точки зору захисту інтересів інвесторів, є достатніми;

2) взаємного визнання, котрий означає згоду фондових бірж та комісій з цінних паперів країн-учасниць визнавати реєструючі дії одна одної;

3) уніфікації норм, котрий передбачає введення загальних основних правил відносно реєстрації, нагляду, структури та діяльності підприємств спільного інвестування в державах-учасницях, а також інформації, якому вони повинні публікувати;

4) координації діяльності національних комісій з цінних паперів. Комісії мають співпрацювати одна з одною, і у разі необхідності здійснювати обмін будь-якою інформацією, якому запитують в інтересах такої співпраці.

Коли спочатку Директиви регулювали конкретні аспекти обігу цінних паперів, здійснюваного, в основному, на фондових біржах, з 1989 року нормативно- правове регулювання поширюється також і на позабіржовий ринок.

Упорядкування ринкової взаємодії у сфері фінансових ринків здійснюється в межах таких міжнародних організацій і об'єднань, як:

Асоціація учасників міжнародних фондових ринків – саморегулівна організація на міжнародному фондовому ринку, що нараховує 700 членів з 50 країн зі штаб-квартирою в Лондоні. Асоціація здійснює нагляд за обігом міжнародних фінансових інструментів і встановлює правила чесної практики. Асоціація також займається збором, обробкою і наданням інформації учасникам фондового ринку. Вона є афілійованим членом Міжнародної організації Комісій з цінних паперів.

Базельський комітет з банківського нагляду – авторитетний та визнаний світовою спільнотою регулятор в області пруденційного банківського нагляду, створений в 1975 р. за ініціативою Керуючих центральних банків десяти країн (Бельгії, Канади, Франції, Німеччини, Італії, Люксембургу, Нідерландів, Швеції, Швейцарії, Великобританії та США) зі штаб-квартирою в Базелі.

Базельські базові принципи представляють собою двадцять п'ять основних принципів, які забезпечують ефективність системи нагляду і стосуються:

1) Ліцензування і структури вимог;

2) Пруденційних вимог та пруденційного регулювання;

3) Методики поточного банківського регулювання;

4) Вимог відносно надання інформації;

5) Повноважень наглядовий інстанцій;

6) Міжнародних банківських операцій.

У вересні 2010 року Базельським комітетом з банківського нагляду було оприлюднено нові вимоги до формування ліквідних пасивів, що стосуються збільшення ліквідних резервів та поліпшення їх якості (Basel III). Зокрема, було передбачено підвищити норматив відношення статутного капіталу до активів, зважених за рівнями ризиків, з 2% до 4,5%, а також зробити більш жорстким аналогічний норматив по капіталу І рівня з 4,0% до 8,0%. Вимоги до аналогічного нормативу, котрий розраховується від регулятивного капіталу, залишилися попередніми – 8,0% (табл. 4.1).

З метою покриття збитків, пов'язаних з негативними змінами у фінансово- економічному середовищі, передбачене формування додаткових резервів, зокрема так званого "замороженого резерву" у розмірі 2,5% статутного капіталу банку після дивідендних відрахувань. Введення такої норми знижує можливість виплати премій і високих дивідендів в умовах посилення тиску на капітал. Також при суттєвому нарощуванні кредитного ризику на тлі значного зростання кредитних операцій, можливе формування так званого "антициклічного резерву" в діапазоні 0-2,5% від статутного капіталу. Такий резерв покликаний знизити втрати капіталу при циклічних коливаннях ринків банківських послуг.

Таблиця 4.1.

Вимоги до капіталу банківських установ

Вимоги до капіталу та резерви, у %

Статутний

капітал

Капітал І рівня

Регулятивний

капітал

Мінімум

4,5

6,0

8,0

Заморожений резерв

2,5

Мінімум плюс заморожений резерв

7,0

_ 8,5

10,5

Діапазон антициклічного резерву

0-2,5

Для виконання банківськими установами вищезазначених вимог необхідні значні зусилля відносно нарощування капіталу. Через те Базельський комітет наголосив на поетапному введені нових стандартів (табл. 4.2), що дозволить, з одного боку, поступово акумулювати капітал, а, з іншого боку, – забезпечить фінансування кредитно-інвестиційних операцій. Вимоги до статутного капіталу і капіталу І рівня будуть поступово підвищуватися з 2013 по 2015 роки, нормативи до формування замороженого резерву будуть впроваджені з 2016 року і поступово підвищуватимуться до 2019 року.

Таблиця 4.2.

Вимоги до капіталу банківських установ (поетапне впровадження вимог Базельського комітету з банківського нагляду)

Показники, %

2013

2014

2015

2016

2017

2018

01.01.2019

Мінімальний коефіцієнт статутного капіталу

3,5

4,0

4,5

4,5

4,5

4,5

4,5

Заморожений резерв

0,625

1,25

1,875

2,50

Статутний капітал плюс заморожений резерв

3,5

4,0

4,5

5,125

5,75

6,375

7,0

Мінімальний капітал І рівня

4,5

5,5

6,0

6,0

6,0

6,0

6,0

Мінімальний регулятивний капітал

8,0

8,0

8,0

8,0

8,0

8,0

8,0

Мінімальний регулятивний капітал плюс заморожений резерв

8,0

8,0

8,0

8,625

9,25

9,875

10,5

Для контролю показників діяльності банківських установ на час впровадження нових стандартів Базельський комітет впровадить суворі процедури звітності, а також продовжить нагляд за фінансовими установами, реагуючи на виникнення непередбачених наслідків. Для банків, що не відповідатимуть встановленим вимогам, будуть вводитися обмеження відносно виплати премій і дивідендів.

Група 30-ти – неурядова міжнародна група експертів з питань міжнародних фінансів, створена у 1978 р. зі штаб-квартирою у Вашингтоні. Об'єднує наукові і фінансові установи, а також провідних фахівців в галузі економічних досліджень. Діяльність організації спрямована на роз'яснення процесів, що відбуваються у світовій економіці та на міжнародних фінансових ринках, для учасників цих ринків, а також надання допомоги при розробці міжнародними організаціями проектів рішень у цих сферах.

Європейський банк реконструкції та розвитку – міжнародний фінансово- кредитний інститут, створений у 1991 р. зі штаб-квартирою в Лондоні. Надає допомогу країнам від Центральної Європи до Центральної Азії для проведення ринкових реформ, активного інтегрування економік цих країн у міжнародні господарські зв'язки. Надає тільки цільові кредити під конкретні проекти приватним і державним структурам на потреби розвитку економіки (причому 60% позичкових засобів спрямовуються у приватний і 40% – у державний сектор). Водночас здійснює прямі інвестиції, а також надає технічну допомогу (консультації, курси навчання банкірів та менеджерів, допомога в організації систем розподілу продовольства).

Європейський інвестиційний банк – фінансова установа, заснована у 1957 році з метою фінансування капітальних інвестицій, які сприятимуть розвитку ЄС. Більшу частину своїх коштів банк запозичує на міжнародних ринках капіталу. Його головні завдання – надання допомоги менш розвинутим регіонам, модернізація економіки ЄС та підтримка великих проектів, здійснюваних більш, ніж однією країною-членом ЄС.

Європейський центральний банк – фінансово-кредитний інститут, створений у 1998 р., котрий здійснює реалізацію європейської монетарної політики ЄС та координує діяльність Європейської системи центральних банків, завданнями якої є: управління грошима в обігу, здійснення валютних операцій, управління валютними резервами країн-членів та їх збереження, а також забезпечення належного функціонування платіжних систем.

Міжнародна асоціація з питань обслуговування цінних паперів – міжнародна організація, створена в 1979 р. за участю найбільших світових кастодіальних банків, яка здійснює аналіз діяльності по здійсненню клірингу, розрахунків і депозитарного зберігання на ринку цінних паперів, а також сприяє підтримці зв'язків поміж компаніями, що надають інвестиційні послуги, підвищенню професіоналізму учасників фондового ринку, наданню допомоги з питань розвитку національних фондових ринків.

Міжнародна асоціація свопів та деривативів – міжнародна саморегулівна організація, створена в 1983 р., яка поєднує дилерів свопів і деривативів. Основною метою діяльності Асоціації є стандартизація функціонування ринку деривативів.

Міжнародна асоціація учасників первинних ринків – міжнародна саморегулівна організація, створена в 1974 р, і поєднує фінансових посередників, що здійснюють свою діяльність на первинних ринках акцій і облігацій.

Міжнародна організація комісій по цінним паперам – міжнародна організація, створена у 1974 р. з метою стимулювання співпраці поміж комісіями з цінних паперів країн Північної та Південної Америки, яка у 1984 р. перетворилась на міжнародну організацію і являє собою провідне угрупування регуляторів фондових ринків. Основними завданнями даної організації є:

1) налагодження співробітництва поміж комісіями з цінних паперів з метою забезпечення більш ефективного державного регулювання національних ринків;

2) обмін інформацією про досвід державно-правового регулювання і на цій підставі перетворення менш досконалих регулятивних систем на досконаліші;

3) об'єднання зусиль для створення єдиних стандартів поведінки на фондових ринках і здійснення державного нагляду за міжнародними угодами з цінними паперами;

4) надання взаємної допомоги з метою забезпечення єдності і непорушності фондових ринків та боротьби з правопорушеннями.

Міжнародна федерація фондових бірж – міжнародна саморегулівна організація, створена в 1961 р. зі штаб-квартирою в Парижі, яка виконує важливі функції з координації і розробки єдиних стандартів на ринку цінних паперів. Федерація відома як ефективний посередник у гармонізації фондових ринків різних країн.

Міжнародна фінансова корпорація – міжнародна фінансова організація, створена у 1956 р., яка орієнтується на надання кредитів приватному капіталу без вимоги урядових гарантій, проте при умові високої рентабельності та фінансової ефективності проектів. Вона також має право самостійно здійснювати інвестиційну діяльність з подальшим перепродажем отриманих активів приватному капіталу.

Міжнародний банк реконструкції та розвитку – міждержавна валютно- фінансова організація, заснована у 1944 р. та створена у 1945 р. на основі Бреттон- Вудської угоди.. Основним його завданням є стимулювання економічного розвитку країн – членів, сприяння розвитку міжнародної торгівля, підтримка платіжних балансів. Членами банку можуть бути тільки країни, які вступили в Міжнародний валютний фонд. Кошти банку складаються із статутного капіталу, створеного шляхом підписки країн-членів на його акції, позикових коштів, які він отримує на світовому ринку, позикових капіталів шляхом випуску облігацій, та прибутків від власної діяльності. Загальна діяльність МБРР – надання довгострокових кредитів (як правило, на строк близько 20 років) як державним, так і приватним підприємствам, за наявністю гарантій їх урядів. Значна частина позик кредитів направляється в регіональні банки, які перерозподіляють кошти.

Міжнародний валютний фонд – міжнародна валютно-фінансова організація, створена у 1944 р. для сприяння розвитку міжнародній торгівлі і валютного співробітництва шляхом:

– регулювання валютних курсів і контролю за їх дотриманням;

– контролю багатосторонньої системи платежів та усунення валютних обмежень;

– надання кредитних ресурсів країнам-членам при валютних ускладненнях, пов'язаних з неврівноваженістю платіжних балансів.

Міжнародна асоціація органів нагляду за страховою діяльністю – міжнародна організація, заснована у 1994 р., яка займається налагодженням співпраці поміж органами нагляду за страховою діяльністю майже 180 країн світу, встановленням міжнародних стандартів відносно здійснення нагляду та регулювання у сфері страхування, підвищенням професійного рівня учасників тощо. Розроблені Асоціацією Стандарти відносно нагляду за страховою діяльністю фокусуються на конкретних питаннях та описують найкращу, чи обачливу практику для органу з нагляду, чи практику, якої, як очікується, має дотримуватися компанія, що здійснюється належне управління страховим бізнесом. На сьогоднішній день прийнято та діє вісім відповідних стандартів (табл. 4.3).

Таблиця 4.3.

Стандарти відносно нагляду за страховою діяльністю

Стандарт

Вимоги

1.

Стандарт нагляду у сфері ліцензування (жовтень 1998р.).

Містить вимоги, яким має відповідати страховик, що домагається отримання ліцензії, а також принципи, які застосовуються до власне процедури ліцензування, включаючи аналіз змін в управлінні ліцензованими компаніями. Даний стандарт стосується тільки дорадчих аспектів ліцензування.

2.

Стандарт наглядових органів з інспектування на місцях (жовтень 1998р.).

Метою документу є забезпечення інспекторів-наглядачів за страховою діяльністю окремими загальними стандартами органів нагляду для проведення інспекцій на місцях. Документ складається з трьох основних частин:

– найважливіші цілі інспекцій на місцях;

– опис процедури проведення інспекцій на місцях;

– організація процесу інспектування на місці.

3.

Стандарт нагляду за деривативами (жовтень 1998р.).

Визначає принципи здійснення з боку наглядових органів оцінки того, як страховики контролюють ризики по операціях з деривативами. При цьому мають враховуватися такі фактори, як досвід роботи страховика у цій сфері, юридичні повноваження інспекторів, роль зовнішніх аудиторів та ін.

4.

Стандарт нагляду за управлінням активами страховими компаніями (грудень 1999 р.).

Визначає принципи здійснення з боку наглядових органів оцінки того, як страховики повинні контролювати ризики, пов'язані з їх інвестиційною діяльністю. Для цього рекомендується використовувати певний контрольний список з описом суттєвих елементів надійної системи управління активами, а також основи для звітності за повним спектром інвестиційної діяльності.

5.

Стандарт координації нагляду за діяльністю груп (жовтень 2000 р.).

Даний документ стосується міжнародних страхових груп та інших міжнародних фінансових груп, які здійснюють страхову діяльність. Розглядаються питання координації наглядової діяльності відносно регульованих установ у рамках таких фінансових груп, коли всебічний нагляд за діяльністю груп може з користю доповнювати нагляд за діяльністю окремих ліцензованих юридичних осіб. Також наглядовим органам надаються інструктивні положення відносно можливого визначення координатора чи координаторів, а також переліку елементів, з яких наглядові органи могли б вибрати ті, що визначатимуть роль та обов'язки координатора чи координаторів в надзвичайних обставинах та за звичайних умов.

6.

Стандарт нагляду за обміном інформацією (січень 2002р.).

Метою даного стандарту є поєднання в єдиному документі умов, які слід застосовувати для обміну інформацією для органів нагляду за страховою діяльністю. Рекомендується використовувати там, де йдеться про обмежену для розповсюдження чи конфіденційну інформацію, визнаючи той принцип, що обов'язкове збереження таємниці поширюється на всі органи нагляду за страховою діяльністю.

7.

Стандарт оцінки забезпечення перестрахування первинних страховиків та надійності їхніх перестраховиків (січень 2002р.).

Допомагає органам нагляду за страховою діяльністю керуватися необхідними орієнтирами при оцінці використання страховиками механізмів перестрахування. В документі знайшли відображення політика і процедури, яких повинні дотримуватися компанії, а також підходи наглядових органів до оцінки адекватності забезпечення перестрахування кожної компанії.

8.

Стандарт нагляду за перестраховнками (жовтень 2003р.).

Вимоги нагляду згідно до цього стандарту включають в себе вимоги до фінансового стану компанії, внутрішнього контролю і розкриття інформації. Дані аспекти наглядової бази мають бути адаптовані до природи клієнта і характеристик ризиків, які приймаються.

Рада з міжнародних стандартів фінансової звітності – міжнародна організація, створена у 2000 р., яка відповідає за встановлення і розробку бухгалтерських стандартів, визначених як Міжнародні Стандарти Фінансової Звітності.

Форум Європейських комісій з цінних паперів – організація, заснована Європейськими наглядовими органами у 1997 р., яка розробляє єдині регулятивні стандарти нагляду за фінансовими ринками відносно неузгоджених існуючими європейськими директивами аспектів, а також там, де дозволяється застосовувати загальний підхід. Головна мета – поліпшення захисту інвестора, підвищення цілісності і прозорості ринків капіталу.

Група з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (ФАТФ) – міжурядова організація, яка встановлює стандарти, розробляє та заохочує політику по боротьбі з відмиванням брудних коштів та фінансуванням тероризму, створена на саміті країн великої сімки у Парижі в 1989 році. Створює та оновлює рекомендації з проведення політики боротьби з відмиванням брудних коштів та фінансуванням тероризму, спостерігає за дотриманням країнами-членами цих рекомендацій, опрацьовує досвід країн-членів та створює типологію відмивання брудних коштів.

За винятком того, фінансові ринки країн-учасниць Головними правовими документами Європейського Союзу є Директиви Ради ЄС, у тексті яких закріплені такі головні принципи:

1) гармонізації мінімальних стандартів, котрий, по-перше, визнає існування національних стандартів допуску цінних паперів до обігу на фондових біржах та щорічної звітності емітентів перед інвесторами; а, по-друге, визначає мінімальні вимоги, які, з точки зору захисту інтересів інвесторів, є достатніми;

2) взаємного визнання, котрий означає згоду фондових бірж та комісій з цінних паперів країн-учасниць визнавати реєструючі дії одна одної;

3) уніфікації норм, котрий передбачає введення загальних основних правил відносно реєстрації, нагляду, структури та діяльності підприємств спільного інвестування в державах-учасницях, а також інформації, якому вони повинні публікувати;

4) координації діяльності національних комісій з цінних паперів. Комісії мають співпрацювати одна з одною, і у разі необхідності здійснювати обмін будь-якою інформацією, якому запитують в інтересах такої співпраці.

Коли спочатку Директиви регулювали конкретні аспекти обігу цінних паперів, здійснюваного, в основному, на фондових біржах, з 1989 року нормативно-правове регулювання поширюється також і на позабіржовий ринок.

← Предыдущая страница | Следующая страница →